22

 ***
Наступного дня знову пішла в бібліотеку. Потрібно знайти бодай якусь інформацію про інші світи, та я перевірила вже два стелажі,  а результату нуль. Схоже, Змійка не брехала. Щоб здійснити обмін душ, потрібен хтось винятково могутній. Той, хто знається на міжсвітових переходах.
А це автоматично ставило переді мною нову задачу й дуже сильно ускладнювало ситуацію.

Бо хто з істот рівня бога допомагатиме простій смертній?
Який у цьому зиск?
Ех. Я справді була засмучена.
Ближче до обіду до бібліотеки заявився дракон (щоб з його хвоста опала вся луска!). А я якраз читала розділ про пустелю на півдні Імперії. Там часто відбуваються дивні речі — зникають люди, маги… навіть дракони уникають польотів над нею.

— Що ти тут робиш? — холодно запитав Каем, змушуючи мене відірватися від читання.
— Читаю, — коротко відповіла я. 
Розмовляти з ним не хотілося. Втім, як і бачити його.  У мене й так вдосталь проблем. Тож я повернулася до книги,  але її досить грубо  закрили. 
Я повільно видихнула й підвела очі.
— Якого біса?
— Це я маю тебе питати! Про що ти думала, коли погрожувала Ширтрану?

Ні, сьогодні не вдасться спокійно почитати. Я відклала книгу й подивилась на розлюченого Каема.

— Я не погрожувала! Усього лише ткнула носом у його ж дурість і запропонувала вибачитись перед дівчиною.

— Дурість? Ти про служницю? Ран...
Я передбачала,  що може сказати Каем. Чергову маячню. Тому підняла руку вгору, тим самим змусивши його обірвати наступну фразу. 
— А, на твою думку, це вона винна? Вона що, вчинила якийсь злочин? Дівчина працювала на кухні й намагалася прогодувати свою сім’ю. І хто займається вихованням твого брата? В кого він набрався таких слів, як “повеселитися з нею вночі”?  — спитала у нього крижаним тоном.
Так, я примирилася зі своєю нинішньою ситуацією й намагаюся жити за їхніми правилами. Але хіба це означає втратити власний моральний компас? 
Варто лише згадати Лану — зовсім дитина, не більше п’ятнадцяти — і десь усередині все починає буквально закипати. А тепер цей самовдоволений недодракон прийшов боронити свого братика?

Я повільно підвелася. Спокійно, Аню. Краще мовчати. Бо якби я зараз відкрила рота — Каем почув би про себе багато цікавих й нових слів.

— Ти… — він різким рухом схопив мене за руку й хотів повернути в попереднє положення. 
У ту ж мить я відчула пронизливий біль і скрикнула. Його хватка ослабла, а обличчя різко змінилося.

— Що з тобою? В тебе щось болить?!

— Рука… Відпусти мою руку.
Але замість того, щоб відпустити руку, він підняв її й почав уважно розглядати.

— Що з твоєю рукою?

— Зупинила другий удар батогом твого братика.

— За все життя не зустрічав нікого дурнішого. І як мені на тебе злитися? — зітхнув він. — Я можу зцілити…

Я вивільнила руку ще до того, як він встиг договорити.

— Оце вже ні, дякую! Краще я переживу подряпину, але залишуся з рукою.

— Що? Але я справді можу вилікувати тебе.

— Безмежно вдячна, та тобі нагадати, як ти спалив мою сукню, коли намагався її просушити?

— Як скажеш, — пробурмотів Каем, кинувши напружений погляд у бік дверей, ніби міг бачити крізь них. Це тривало недовго. За мить його обличчя розслабилось, а посмішка, що з’явилася, збила мене з пантелику.

— Пробач за мої слова. Увесь спектакль був для моєї матері.

Я відкрила рота, намагаючись щось відповісти, але змогла лише беззвучно рухати губами. Система тимчасово зависла. Ще п’ять хвилин тому він так щиро лаяв мене, а тепер посміхається й каже, що це було шоу для його мами?!

— Треба було попереджати! — Збиралась вигукнути це сердито й обурено, але прозвучало це більше розгублено.

— Не було на це часу. Я не хочу сваритися з тобою, але ми не втечемо від реальності нашого життя. 
Каем пояснив емоційну реакцію Доріани на мою сварку з Ширтраном її страхом втратити ще одного сина. Після смерті Міджертана вона всіляко оберігала та потурала молодшому. А тут ще й хтось дуже яскраво розмалював їй нашу «сутичку». Звісно ж, саме я залякувала бідного, нещасного хлопця!

— Моя мати любить усе перебільшувати, — махнув рукою Каем. 
Дивлячись на те, як зручно він вмостився в кріслі поруч, можна з упевненістю сказати: йти він не збирався.

— Тим не менш, в Імперії до старших ставляться з повагою і дослухаються до їхньої думки.

Я кивнула без жодного ентузіазму. Знову замислилася над усім цим. Гіперопіка Доріани — далеко не найбільший мій головний біль.

— У мене немає проблем з тим, щоб поважати й бути терплячою. Проблема в тому, що ти постійно чогось від мене вимагаєш, а сам нічого не віддаєш у відповідь. — У голові виринали невеселі перспективи, якщо й надалі сліпо слідувати його вказівкам. — Каеме, я з іншого світу. У нас це гра для двох. Інакше стосунків не збудувати.

— Про що ти?

— А давай згадаємо! — відкинулася на спинку стільця, втупившись у нього поглядом. Демонстративно почала загинати пальці. — Я маю змінити свою поведінку. Бути слухняною. Приховувати, що я відьма, і ні з ким не сперечатись. А ти? Ти виконав хоча б одне з обіцянок? Спершу вмикаєш режим «солодких розмов», а вже наступного дня я чую новину про наложницю! Ти навіть не подумав мене попередити! І не вибачився згодом!

— Але як Єлесея стосується нас двох?
Він хоче зробити з мене ідіотку? Ще й так спокійно питає! Нахабство вищого рівня!
— О, ну й справді! Як же ТВОЯ наложниця стосується нас?! 
— Хіба моя мати не пояснила усе? Що Єлисея відрізняється?
— Ти про те, що вона провідник? Розповіла. Але, як це змінює ситуацію?
Каем з насмішкою підняв книгу, яку я до цього читала та почав роздивлятися обкладинку.
— Стільки просиділа в бібліотеці та не прочитала нічого про провідників? — Схоже, мій погляд був дуже промовистий і дракон припинив вдавати з себе розумника. Він почав розповідати подробиці: — У Єлесеї дійсно статус моєї наложниці в цьому домі. Але, фактично, вона нею не є. Вона тільки допомагає мені з надлишком сили. 
Я прочитала багацько любовного фентезі та могла уявити, як Єлисея виконує свої обов'язки провідника, будучи наложницею. А виявляється,  що вони це роблять якось інакше?! 
Отетеріло кліпнула.
— І як саме допомагає? – вирвалося у мене перш, ніж я встигла схаменутися.
— Мені достатньо тримати її за руку та передавати енергію. 
Та невже? Молодий чоловік і жінка тримаються за руки роками — і нічого більше? Особливо якщо одна з них носить титул наложниці?
Я поділилась цими логічними сумнівами з Каемом. Той зніяковіло почухав лоба.