16

 ***

— Змійко, витягуй свою книжку з заклинаннями! Твоїй відьмочці потрібна практика! — Повна рішучості помститися Каему, я замислилася над варіантом з магією.
— Але, Аньє, хіба ми лорду не обіцяли приховати, що ти відьма?
— Він мені теж багато чого обіцяв! Витягуй! Не випробовуй моє терпіння!
Переконувати її більше не довелося. Вона з ентузіазмом змахнула хвостом, прошипіла щось — і от я вже бачу перед собою знайомий зошит.
— Хотіла б почати з чогось легкого, не помітного, але підступного.
Щось інше могло б привернути увагу інших і зруйнувати наш крихкий союз з лордом. А я хочу лише провчити його.
Мої слова змусили Змійку рішуче підтягнути зошит ближче до себе.
— Підступне?.. Відьмочко, кому ти там збираєшся нашкодити?
— Лорду Каему, кому ж іще!
— Навіщо? У вас такі гарні стосунки! І, до речі, кілька годин тому ви цілувалися. Я ж сама бачила!
— Виріж цей фрагмент зі своєї памʼяті!
Від однієї згадки про поцілунок у кареті мене знову охопила лють. Уявивши замість подушки його нахабне обличчя, я кілька разів ударила кулаком. Готуйся, лорде Сейнтфайр Шайта... я збилася з думки....та чому в нього таке складне друге прізвище?!
Струснула головою й повернулася до розмови зі Змійкою.
— Цього більше не буде! Ніколи! А цей недодракон знову в моєму чорному списку. Допоможи відьмочці з помстою.

На диво, Зміючка одразу ж включилася в процес. Її хвіст швидкими рухами перегортав сторінки.
— Розділ “дрібні капості”.

Поки ми шукали щось відповідне, я вкотре лаяла брехливий язик лорда. Дівчата, не робіть моїх помилок і не ведіться на солодкі обіцянки чоловіка.
***
— Яка ж у мене гарна й мила невісточка! — розчулено мовила Доріана Сейнтфайр за вечерею. 
Вона спеціально посадила мене поруч, бажаючи дізнатися більше про мене й розпитуючи про мою сім’ю, знайомство з Каемом.

І хоч я була зла на Каема, але зриватися на його матері було б несправедливо. Треба залишатися розсудливою: на добре ставлення слід відповідати взаємністю. Тож я залишалася ввічливою й ґречно відповідала на всі її питання.

Поки Каем знову все не зіпсував, незадоволено встрявши в розмову:
— Сім’я твоєї милої невістки не дозволила їй отримати належну освіту. За кілька місяців відбудеться бал на честь зустрічі на небі Супутників Дня й Ночі, — задумливо протягнув він. — Імператор захоче познайомитися з моєю дружиною.

Мати Каема здивовано розглядала мене, наче не могла повірити у слова власного сина. Але вже за кілька секунд узяла себе в руки й повернула обличчю спокій.
— Наші культури, традиції та манери можуть відрізнятися. У будь-якому разі, Анні довелося б вчитися.
— Тоді чому б Єлесеї не допомогти Анні в цьому?
— Гарна ідея.

Вибачте?! Вчити мене буде його наложниця?! Очманіти. Хлопець просто о…оригінально все провернув та живе, немов у гаремному романі! Вдень Єлесея мене навчає, ввечері — гріє йому ліжко. А між цим він може підбивати до мене клинці в надії зняти прокляття. 
Ні, цей лускатий справді заслуговує на оплески, враховуючи, як він усе оптимізував під свої потреби.

— Анно, люба, чому ти мовчиш? — звернулася до мене мама Каема. — Тобі не подобається Єлесея як учителька?
Та я просто в захваті від цієї ідеї! Невже не помітно? Зараз лише викину залишки локшини з вух, яку мені туди повісив (не) шановний лорд.
Яскраво всміхнулася, хоча моє терпіння вже тріщало по швам. І жах як кортіло сказати пару «теплих» слів про її синочка!

— Що ви! Просто думаю, чи сама пані Єлесея не буде проти цієї ідеї.

— Все гаразд, Ваша Світлосте. Я буду рада вам допомогти, — відповіла вона з дратівливо милою усмішкою.

Бісить!

— Матінко, — м’яко обізвався Каєм, — але ж усе залишати на Єлесею не варто. Ширтран, твій учитель танців і етикету ще не поїхав?

— Ні, — похмуро відповів брат. — Матінка його залишила.

— Бо ти не засвоїв елементарне! Поки Ширтран не навчиться хоча б чомусь, учитель нікуди не поїде. Навіть якщо доведеться платити за нього ще пів року.

— От і чудово. Завтра він почне навчати й Анну.

Сумно глянула на їжу у своїй тарілці. Коли мріяла потрапити у фентезі-світ — я ж не думала, що доведеться зубрити етикет, всякі там правила і навчатися танцям. Коли, скажіть, усе пішло шкереберть?

«З того самого моменту, як я зустріла одного відмороженого лускатого!» —подумала я і розлючено розрізала шмат м’яса.

Під час вечері вони ще обговорювали справи клану, щось там про сусідні землі та замок, але я все пропускала повз вуха і мовчки доїдала. Ех, а вдома я б могла після вечері налити улюблений чай, дістати з холодильника шматочок торта і, увімкнувши нову серію дорами, насолоджуватися життям.
Дарма я не цінувала своє "нудне" життя. Тепер сумую за ним.

Підняла погляд, коли почула скрип стільця. Наш дорогоцінний лорд збирається звалити?

— Я, мабуть, піду. Маю деякі справи.

— Мілорде, я принесу вам тонізуючий напій.

Каєм кивнув і зник за дверима. Як ви вже здогадалися — його наложниця вже летіла слідом.

«Справи, кажеш? Тонізуючий напій? — роздратовано подумала та відсунула від себе тарілку. Апетит зник. —  Навіщо йому взагалі законна дружина, яка зніме прокляття, якщо йому й так добре живеться?! А, так, він же хоче розправити крила й злетіти в небо. Ну нехай помріє!»
— Анно, мила, — звернулася до мене міледі Сейнтфайр, змусивши мене подивитися на неї. — Ти засмучена? Не переймайся, Єлесея була лише тимчасовим засобом. Дракони з Чорного клану сильні, а дракон Каема, хоч і замкнений, час від часу отримує припливи сил. Якщо вчасно від них не позбутися, це може його знищити. Єдиним способом було знайти того, хто зміг би стати провідником.
— Провідником?
Про це мені ніхто не говорив.
— Так. Людину, яка не має багато власної магії і здатна прийняти чужу, — пояснила вона. — Не варто сприймати Єлісею як серйозну суперницю. Коли ти знімеш прокляття з мого сина, в ній уже не буде потреби.
— Зрозуміло.
Я змусила себе усміхнутися, але подумки відчула жах і обурення через таке зневажливе ставлення до Єлесеї. І як її ненавидіти, коли в серці проростало відчуття жалю до неї?
Потрібно якнайшвидше знайти спосіб повернутися додому і залишити все це позаду. Але перед цим обов’язково треба провчити одного дракона, який бажає ще й султаном стати!