8

 **
Цього ранку довго поспати мені не вдалося. Мій новоспечений чоловік виявився ранньою пташкою, і чекати, поки я прокинуся, в його плани не входило.
Я капризно заскиглила й сховалася повністю під ковдру, коли служниця намагалася мене розбудити, але злити Каема з самого ранку не хотілося. Довелося вставати.
У мене було одне прохання до нього. І з огляду на наш швидкий від’їзд — не варто зволікати. Поговорю з Веданою, уточню деталі — і тоді знатиму, чи зможу спокійно чекати повернення додому, якщо таки поїду в Імперію.
Місяць же всюди однаково червоний, правда ж?
«— Головною перешкодою лишається дядечко Каема», — з приглушеним сумом згадала застереження Змійки.
Служниця допомогла мені з вбранням та вмиванням, а ось часу на зачіску не залишалось. Нашвидкуруч заплела просту косу під несхвальні зітхання служниці й поспішила знайти Каема.
Знайшовся він у коридорі — розмовляв із своїм молодим помічником. Каем щось швидко йому сказав і рушив мені назустріч.
— Доброго ранку, Анно, — привітно мовив лорд. — Сподіваюся, вам добре спалося.
— Доброго.
— Ви не проти, якщо ми просто зараз вирушимо до міста? Там і поснідаємо.
— Не проти.
Похмурий вираз на моєму обличчі, очевидно, натякнув дракону, що обмін люб’язностями варто поки що відкласти. Без зайвих слів він рушив коридором далі. Не став нічого розпитувати й не заводив світських розмов.
Я подумки подякувала йому за розуміння. Ранкові підйоми ніколи не давалися легко і такі моменти я мовчазна. Щоправда, ситуацію завжди рятує чашка кави.
Шкода лише, що на Аштері я ще не знаходила цього чудового напою.
Попри відсутність ароматного напою, настрій все одно покращився. Я просто забула про сонливість, роздивляючись замок дорогою до виходу.
Величезний палацовий замок із розкішною архітектурою вигідно вирізнявся на тлі замку Стоундженів. Гарний, велично-прекрасний. З високими арковими вікнами з вітражами, масивними сходами й шпилями. Він мав у собі щось казкове.
А просто перед будівлею розташувався круглий фонтан, доповнюючи фантастичну картину.
З боку я, мабуть, виглядала як сільська дівчина, яку вперше вивезли до великого міста, але нічого не могла з собою вдіяти. Постійно розглядала все навкруги, озиралася й захоплювалася (добре хоч подумки). Стало прикро за вчорашній день, проведений у кімнаті. Стільки ж усього пропустила!
Центр Амноса захоплював не менше. Поки ми їхали в кареті, я милувалася будівлями з чіткими лініями та ідеальними пропорціями класичної архітектури. Потім ми зупинилися біля великої палацової площі, і Каем вказав на високу вежу, що здіймалась над іншими спорудами — її можна було розгледіти навіть із досить віддалених куточків столиці.
— Міська ратуша. У тебе очі так і виблискують, щойно бачиш чергову будівлю в столиці.
Повір, лорде Каеме, якби в мене було достатньо часу — я б кожен куточок цього міста обійшла.
— Просто тут гарно.
Снідали ми в пристойному закладі недалеко від площі. Саме тоді я й наважилася втілити свою задумку. Врешті-решт, я ж врятувала його драконячу шкуру від смерті. Він просто не може відмовити мені у досить простому проханні.
— Лорде Каеме, — почала я невпевнено, але одразу прокашлялася й узяла себе в руки. Продовжила вже твердіше: — Можна зайти до храму Ведани тут, у столиці, перш ніж вирушити до Імперії?
Дракон завмер із шматочком їжі, так і не дожувавши. Я щось не те сказала, так?
— Як ви це собі уявляєте? — тихо спитав він, підводячи на мене важкий погляд.
— Що саме? Я ж не примушую вас туди йти. Хочу лише з’ясувати одну річ. — І повернутись у власне тіло. Щось я уже втомилася від цих фентезійних пригод.
— Ви хочете дізнатися щось про свій дар? Я знайду для вас найкращих наставників, коли приїдемо в імперську столицю. Але я не бажаю навіть чути про це відьомське кодло.
— А мені треба до неї потрапити, тому своє «хочу — не хочу» залиште при собі. — Вирішила не поступатися й нагадати головне: — Ви мені зобов’язані за те, що я врятувала ваше життя! Вам доведеться піти на компроміс й зробити мені послугу.
Насправді я попросила недодракона піти назустріч від безвиході. Було передчуття, що самій до храму йти не варто. А крім нього — прикрити мою спину нікому.
Лорд, здається, збирався ще щось заперечити, але його помічник, що йшов майже по п’ятах, нахилився й щось тихо повідомив. Після цих слів обурення зникло з обличчя дракона.
Він спокійно кивнув мені.
— Але я буду присутній під час розмови з Веданою.
Я байдуже знизала плечима. Потім якось придумаю, як його позбутися.
— Як хочете. Ми можемо піти сьогодні?
— Так. До обіду ми вільні і маємо час для відвідин храму.
Чудово!
Поки Каем доїдав сніданок, я замріяно роздивлялася місто за вікном. Середньовічна реальність в образі дружини лорда викликала лише смуток. І це я ще навіть не дійшла до вишивання хрестиком і не встигла перешіптуватися з іншими знатними панянками. Навчання в Магічній Академії — от найцікавіший варіант для потраплянки.
Але й кинути лорда в критичній ситуації — не найкраща ідея. Як би я тоді змогла просто вчитись? Совість щоразу б нагадувала про себе і гризла.
— Анно, ми можемо йти, — голос Каема вирвав мене з роздумів.
— А? Так, — я кліпнула, відганяючи туман роздумів, і підвелася на ноги.
***
Я стояла всередині храму Ведани, втретє озираючись на двері. На чолі з’явилася зморшка. Не розуміла, чого це Каем раптом зник перед входом. Адже спершу називав Ведану відьомським відроддям та обіцяв бути поруч під час розмови. А потім — без жодних вагань — відправив мене сюди саму.
Нутром чую — підстава.
Та нічого. Дракон зі своїми тарганами нехай зачекає. Зараз важливіше викликати богиню.
Молитва?
Недоречно згадалися шамани короля. Вони приносили жертву Ґедану, щоб викликати привид Анни. Настільки далеко заходити я точно не збиралася.
Прочистила горло, розглядаючи розписи на стінах храму.
— Ну що ж, почнемо.
Те, що я сказала, важко було назвати молитвою. Радше благанням з’явитися й якнайшвидше відправити мене додому. Так, я ж сама загадала потрапити у фентезі, але хто з нас не мріяв про пригоди?
Жінка, яка матеріалізувалася переді мною, змусила мене підскочити від несподіванки. Я на неї чекала, але надто швидко вона з’явилась. Ледь не на перший поклик.
Її тривожна аура лише підкреслювалась зовнішнім виглядом. Чорний балахон, що висів на ній мішком, лише підсилював враження. На загостреному обличчі проступали плавні, тонкі лінії, що складались у химерний візерунок. А її очі — хижі, уважні — вчепилися в мене поглядом.
— Хто це в нас тут? Невже сама пані попаданка? — у голосі жінки прозвучала глузлива нотка.
— Ви — Ведана?
— В яблучко. То навіщо завітала й покликала мене? Хіба не чула, що молитися богам тепер заборонено?
— Я тут від сили тиждень. Оглянутись як слід ще не встигла. Але мені це й не потрібно. Червоний місяць — це ж гарантія повернення додому, так? Ви повернете мене на Землю?
Вона повільно кивнула. Це була згода? Чи вона просто кивала якимсь своїм думкам?
— У людей так часто виникає бажання стати кимось іншим. Хоч на мить, — її погляд затримався на моєму обличчі. — Але, що цікаво — фентезі не найпопулярніше. На подив, його випереджає детективний жанр. Хоч повертаються звідти одиниці…
— Навіщо ви мені це розповідаєте?
— Хочеш додому? — її темні губи вигнулись у насмішку. — Доведеться тебе розчарувати. Це неможливо.
— Що? Але чому?! Ви затягли мене сюди, а назад відправити не можете?! Хто в таку маячню повірить? Змійка мені пообіцяла, що після повернення в Ладен ви відправите мене назад на Землю. Я хочу додому! Зараз же! — Залишалося тільки ніжкою тупнути — і було б зовсім як у дитячій істеричці, але мені було байдуже. — Я хочу повернутись до свого життя!
— А ця тобі що — не сподобалося? — меланхолійно поцікавилась Ведана.
— Ні! Я потрапила в суцільний дурдом, де мене хочуть одружити з якимось неадекватним графом, родина Анни з радістю б спровадила мене на той світ, і довелося тікати вночі з новоспеченим чоловіком, якого потім ще й ледве не вбили!
— Звичний сюжет для романтичного фентезі. Хіба не ти мріяла потрапити в книжку з подібним сюжетом? Я дала тобі шанс.
— Просто поміняйте нас із Анною назад місцями, — з розпачем сказала я. — Вам же це нічого не вартує!
— Ти маєш рацію: мені дійсно не складно знову поміняти ваші душі місцями. Мені навіть не треба чекати, коли зійде Червоний Місяць. Але з’явилася одна проблема.