Розділ 16

Поставив підпис у відповідній графі і відсунув пакет вбік.

— Ні, ні… — похитав головою нотаріус. — Раджу ознайомитися з його вмістом при мені. Раптом виникнуть якісь запитання, чи треба буде щось уточнити? Навіщо вам ще раз бити ноги, а мені призначати додаткову зустріч? Повірте, я знайду чим зайняти вільний час. У моєму віці його вже не так багато, щоб думати лише про працю. Я, щоб ви знали, таки маю хобі… І охоче займуся чимось приємним, для душі… Та бодай висплюся, нарешті…

— Як скажете, — промова була такою емоційною і переконливою, що я не став заперечувати. Узяв, запропонований ніж для паперу, і акуратно надрізав пакунок збоку. Потім вийняв з нього, складений удвоє аркуш і на завершення, висипав на стіл сріблястий медальйон, на такого ж кольору, доволі товстому ланцюжку. Схоже на срібло, але ж я не ювелір, щоб на око оцінити. Тож залишив медальйон лежати, і розгорнув листа.

«Привіт, Сергію. Якщо ти читаєш цього листа, значить, на цей раз мені таки не вдалося обдурити безносу. Ну, що вдієш… Долю на кривій козі не об’їдеш. Значить, вичерпався відведений мені час. Але я ні за чим не жалкую, пожив удосталь. І добряче пожив… Можна було б гарну книгу написати… тільки ж не повірить ніхто. Та й не можна. Заборонено. Як то кажуть, інформація не для загалу. Не можу передбачити, як саме я врізав дуба, і чи встиг перед смертю ввести тебе в курс справ, тож, про всяк випадок, коротко пройдуся про основних пунктах того, що на тебе очікує.

І так, з моменту офіційного підтвердження моєї смерті, ти займаєш моє місце в Інквізиції. Звісно, спершу як послушник, і тому далеко не всі знання та уміння тобі будуть доступні, але і справи, до яких матимеш допуск, теж не перевищуватимуть твої можливості. Що значить — маєш дати раду. А щоб трохи допомогти, залишаю тобі кілька предметів, котрі тебе підсилять. Їх, свого часу, передав мені мій попередник, ну а я вже тобі.

Перше — перстень. Він уже тебе прийняв, тож проблем не буде. Це, свого роду, пошуковий радар. Якщо торкнешся ним до рани, нанесеної злочинцем, а ще краще — до його крові, то зможеш активувати карту, що захована за стелажем з книгами, і визначити його місце знаходження. Окрім того, якщо розшукуваний опиниться поруч з тобою в радіусі п’ятдесяти метрів, перстень почне світитися. Тим яскравіше, чим ближче підійдеш. Окрім того, перстень впливає на твоє самопочуття. Додає здоров’я, з часом вилікує усі болячки, і активує регенерацію. Безсмертя це не гарантує, але помічне. Незначні рани загоюватимуться за кілька годин, серйозні — за день-два. А ті, що для звичайних людей могли б стати смертельними, для тебе обійдуться тижнем лежання у ліжку. Звісно, якщо ти не даси вирвати собі серце чи відгризти голову. І я зараз не жартую. Усе решта загоїться.   

Друге — трость. Це твоя зброя. Якщо повернеш оголів’я двічі проти годинникової стрілки і теж двічі у протилежний бік, вона активується. І у випадку сутички з силами, умовно кажучи, потойбічними… котрих перстень ідентифікує як ворога, трость обернеться у шпагу. І повір, це найкраще, що ти міг би дістати. Клинок шпаги викувано з метеоритного заліза і освячено Павлом ІІІ. Тим самим, під час правління якого і була створена Інквізиція. Для усіх нелюдей він смертоносніший за будь що. І навіть легке поранення для них смертельне. Але лише для нелюдей. У сутичці з людьми, клинок завжди залишатиметься тростю.

Третє — амулет. Його кладу у пакунок з листом. Це оберіг. Його функція полягає в тому, щоб відвести неминучий смертельний удар. Коли ймовірність твоєї загибелі гарантована на всі сто відсотків. Мій наставник казав, що у медальйоні зберігається тріска з хреста Спасителя. Але, думаю, це лише гарна легенда. Та й не суть… Діє він наступним чином, у момент коли ти маєш загинути, час відмотується на п’ятнадцять хвилин. Даючи тобі шанс на те, щоб змінити ситуацію. Це, звісно, не панацея, але суттєво підвищує шанс виживання. З неприємного, наставник казав, що дія амулета не безконечна. Мій попередник скористався ним п’ять разів, я — двічі… Тож я не знаю, коли він спрацює востаннє. Теоретично, оскільки у християнстві священними вважаються цифри «3», «7», «10», «12» і «40», то сподіватимемося, що принаймні ще двічі медальйон стане тобі у пригоді. Як тільки дочитаєш листа, одразу одягни амулет і ніколи не знімай. Навіть у бані… Жарт.

Так… Це що до амуніції, котра має бути завжди з тобою. З додаткового… Про карту я вже згадував. Окрім того, там же ж, у ніші, знайдеш товстий зошит — це бестіарій, складений усіма інквізиторами за весь час існування Ордену. І навіть деякі передбачення святих братів, з якими поки ще ніхто не стикався в реальності. Обов’язково прочитай і вивчи, як «Отче наш». Далі… Кілька десятків різноманітних мензурок і флаконів. Опис того, що в якій, в окремому блокноті. Лежить там же. Свячена вода і проскура… Треба завжди мати зі собою. Допомагає лише від нечисті, але для них то сильніше за будь-яку іншу зброю. Запас оновлюй сам у найближчому храмі. Хрестик, образок і інші культові предмети, то на твій розсуд. Більшість потвор, з якими матимеш справу, не мають нічого спільного з релігією чи пеклом — вони такі ж мешканці Землі, як люди чи тварини. І на них жодне богословство не подіє. Але, якщо воно не суперечить твоїм принципам, носи. Принаймні з нечистю чимось та допоможе.

Що ще? Ага… Доки ходитимеш у ранзі послушника, Пас Судді та Молоток Вироку тобі не будуть доступні. Та ти їх і не побачиш, поки не перейдеш у ранг аколіта. Згадую про них лише, щоб потім не дивувався. Яка з них користь і як користуватися — на той час уже дізнаєшся з Бестіарію. Там є коротка настанова саме для аколітів. Яку ти зможеш прочитати, досягнувши відповідного рангу.