Ніколи тебе не забуду

Розділ 1

Сьогодні я їду з батьками в нове місто. Я мушу залишити своїх друзів тут. Але з іншої сторони мені цікаво яке буде моє життя там. І ось я йду до машини. Мене чекає нове життя, нові друзі, школа. Але я чекаю на Женю. Рівно 10 років тому коли мені було 6, а йому 8 він поїхав без пояснень. Хоча що він міг пояснити, ми були дітьми. Пройшло стільки часу а я його ще чекаю, проте не знаю чи він ще пам'ятає мене. Все ж він не з'явився за ці роки. А я по трохи втратила надію чи він все ж повернеться.

 

Ми їхали 6 годин, я навіть трохи поспала. І ось зараз нарешті бачу Київ. Тут неймовірно. Ми під'їхали до високої будівлі, наша квартира знаходиться на 11 поверсі і звідти має бути гарний вид на місто. Я беру свої речі та йду всередину. Заходжу в квартиру. Тут дуже красиво. Все ж бачила я її тільки по фото. І йду в свою кімнату щоб розкласти речі.

***

Я збираюся в школу. Трішки хвилююся. Своє довге русе волосся я залишила не зібраним, очі трішки підкрасила і одягнула голубі, улюблені джинси та майку. Зараз було тепло на вулиці.Йти мені не дуже далеко. Я заходжу до школи. Вона доволі велика. Йду на пошуки детектора. Стукаю та заходжу всередину.

-Доброго дня!- на мене дивиться чоловік років 45.

-Доброго дня, ви новенька, Софія Мельник?

-Так.

-Що ж, ходімо покажу де твій клас та познайомлю з новими однокласниками.- він встав і ми пішли на третій поверх.

Я починала хвилювати. Погані думки швидко заполонили мої думки. Вже йшов урок. Директор стукає і ми заходимо.

-вибачте, Катерино Володимирівно, хочу клас познайомити з новенькою.

-звичайно 

-одинадцятий клас, знайомтеся, ваша нова однокласниця. Софія придстався.

-привіт, мене звати Софа, переїхала в Київ недавно, надіюсь ми потоваришуємо.- я почала всіх оглядати, дівчат та хлопців однаково, клас не дуже великий, ніби всі хороші.

-добре Софія, можеш сідати до кого захочеш,- сказала Катерина Володимирівна. Директор вийшов, а я дивилася куди мені сісти. Мені помахала мила дівчина щоб я йшла до неї. Вона дуже красива, риже хвилясте волосся, карі очі, і чарівна усмішка. Я пішла до неї .

-Привіт, мене звати Лара.

-привіт, софа.

-ти дуже мила, надіюсь ми подружимося.

-я також.

Далі ми слухали вчительку математики.з нею у мене проблем не було. Я взагалі добре вчилася.

Коли продзвенів дзвінок ми пішли з класу математики. Лара запропонувала показати школу і краще познайомитися. Я була не проти. Знається день почався чудово і не все так погано як я очікувала. Все було так поки я не зустрілася в холі поглядами з хлопцем. Його блакитні, холодні очі. Женя...

 

Привітик, надіюсь вам подобається початок. Все ж це моя перша книга, я стараюсь зробити їїї максимально цікавою, чекаю ваші відгуки 💞




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше