Ніколи тебе не забуду

Пролог

Я бігла на наше місце. Він мабуть зачекався. Добігши розглядаюсь навкруги. Його ніде немає. Мабуть запізнюється.

***

Це було місце двох малих друзів. Великий старий парк та закинутий дитячий майданчик. Там було доволі красиво, одразу після парку був ліс, а в центрі нього неймовірне озеро. Вони домовилися зустрічатися там щодня, в один і той самий час. Проте зараз він не з'явився...

***

Я довго чекаю і він нарешті приходить. Чомусь засмучений. Я підбігаю до нього і обіймаю.

- що сталося? Я тебе тебе довго чекаю! - я дивлюся на нього. Женя починає плакати.

-я цього не хотів. Вони мене змусили. Я не хочу нікуди їхати.-починає кричати і плакати ще сильніше він.

-Женя, скажи, будь ласка, що сталося, хто вони, куди їхати?

-батьки! Вони забераюиь мене в другу країну, я не хочу, я не буду без тебе!- обіймає мене Женя.

-як...

-софа, не плач, будь ласка, я обов'язково повернуся, ось тримай, це тобі.- він простягає мені дуже красиву підвіску у вигляді місяця, він завжди казав що я схожа на місяць.- так ти завжди мене будеш пам'ятати, а я тебе, ось, дивись в мене така сама тільки сонце, ти мене завжди так називаєш.

-та що ти, я й без підвіски ніколи тебе не забуду, ти мій найкращий друг!

-софа я мушу бігти, я обіцяю що повернусь.

-я тебе чекатиму.- Женя мене обіймає і ми починаємо плакати, а потім він просто йде.

Це був найжахливіший день в моєму житті...

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше