Я бігла на наше місце. Він мабуть зачекався. Добігши розглядаюсь навкруги. Його ніде немає. Мабуть запізнюється.
***
Це було місце двох малих друзів. Великий старий парк та закинутий дитячий майданчик. Там було доволі красиво, одразу після парку був ліс, а в центрі нього неймовірне озеро. Вони домовилися зустрічатися там щодня, в один і той самий час. Проте зараз він не з'явився...
***
Я довго чекаю і він нарешті приходить. Чомусь засмучений. Я підбігаю до нього і обіймаю.
- що сталося? Я тебе тебе довго чекаю! - я дивлюся на нього. Женя починає плакати.
-я цього не хотів. Вони мене змусили. Я не хочу нікуди їхати.-починає кричати і плакати ще сильніше він.
-Женя, скажи, будь ласка, що сталося, хто вони, куди їхати?
-батьки! Вони забераюиь мене в другу країну, я не хочу, я не буду без тебе!- обіймає мене Женя.
-як...
-софа, не плач, будь ласка, я обов'язково повернуся, ось тримай, це тобі.- він простягає мені дуже красиву підвіску у вигляді місяця, він завжди казав що я схожа на місяць.- так ти завжди мене будеш пам'ятати, а я тебе, ось, дивись в мене така сама тільки сонце, ти мене завжди так називаєш.
-та що ти, я й без підвіски ніколи тебе не забуду, ти мій найкращий друг!
-софа я мушу бігти, я обіцяю що повернусь.
-я тебе чекатиму.- Женя мене обіймає і ми починаємо плакати, а потім він просто йде.
Це був найжахливіший день в моєму житті...
#14772 в Любовні романи
#5473 в Сучасний любовний роман
#3535 в Жіночий роман
Відредаговано: 28.09.2023