Нитки Долі: Asya - лиш не дракон.

Незваний гість краще за Рока

 

Тмяне світло вуличних ліхтарів боязко пробивалося крізь щілину між щільними шторами, малюючи на обличчі сплячого чоловіка довгу білу смугу. Через неї він зараз підозріло нагадував головного героя якогось дешевого фантастичного серіалу про мандрівки в часі, якому абсолютно байдуже на майбутні апокаліпсиси.

- Та скільки ж можна спати?! - розірвав нічну тишу низький, грізний голос, що лунав просто з-під важкого чорного плаща фігури, яка вже кілька хвилин нерухомо стояла над самим ліжком.

- Жора, відвали… - сплячий чоловік невдоволено заворочався, зариваючись носом глибше в подушку. -- Пиво в холодильнику, де чиста постель - ти й сам чудово знаєш… Дай поспати, бо ранок буде важким.

Таємнича постать у плащі різко завмерла. У напівтемряві кімнати повітря, здавалося, сталося щільнішим від подиву.

Жора? Це він до мене так звернувся?!

- Якщо ти зараз же, негайно не встанеш… - почав зловісним, крижаним шёпотом незваний гість, від якого кров застигала в жилах.

- А якщо ти зараз же не відвалиш… — перебив його Назар, навіть не намагаючись розплющити очі,  то я встануі  особисто тебе вкладу! Але вже назавжди. Доступно пояснюю?

У відповідь важкий плащ із сухим шурхітом впав на підлогу. Тепер у темряві кімнати можна було чітко розгледіти високий силует, атлетично складену мужню фігуру. Але найбільше лякало інше. Єдине, що по справжньому виділялося у густому нічному мороці - це його очі. Вони дивним чином світилися холодним, немісцевим світлом.

- Охрініти… - сонно пробормотав чоловік на ліжку, нарешті повільно розплющуючи очі й дивлячись перед собою. - Жоро, ти що, знову якісь дебільні контактні лінзи на ніч накупив? Зовсім дах кудись поїхав?

Відповіддю йому стала блискавична, залізна хватка на шиї. Наступне, що він чітко усвідомив - це твердий холодний ламінат під власним обличчям. Повітря з легень вибило одним рухом.

- Та ти хто взагалі такий?! - від люті він не відчув болю і  скочив він на ноги, миттєво забувши про сон і готуючись солідно набити морду зухвалому нічному гостю.

- Сядь.

- Та ти в мене зараз сам тут ляжеш! 

Ці слова він гордо договорив уже в польоті через усю кімнату прямо до стіни. Боляче вдарившись плечем і спиною, чоловік безпорадно споз по білих шпалерах униз.

- Не хочеш сидіти на ліжку - сиди і слухай мене на підлозі, я сказав: сиди! - холодно кинув незнайомець, коли чергова жалюгідна спроба Назара піднятися була миттєво припинена різким і болючим ударом по ногах.

Назар - так звали цього вельми «незадачливого» чоловіка, якого безцеремонно, серед білої ночі, висмикнули з теплих обіймів сну - зло скрипнув зубами, відчуваючи, як затікає розбите плече.

- Мене звати Рок, - продовжив незваний гість із царственою погордою в голосі. - Так уже склалося, що я запертий у цьому обмеженому просторі. Надовго чи ні — залежить виключно від тебе. До речі, як твоє жалюгідне ім'я, смертний?

- Та пішов ти! - буквально виплюнув цю фразу Назар, дивлячись на гостя поглядом загнаного, але дуже злого звіра.

Рок зробив крок уперед, нависаючи над ним, немов чорна скеля.

- Я б із радістю пішов, куди очі дивляться, але поки що не маю здатності покинути це приміщення. Тому нам доведеться пожити разом. Ти будешь служити мені. Вірно і беззаперечно.

Він важно тицьнув палаючим пальцем чола Назара. У кімнаті на секунду спалахнули дивні незрозумілі іскорки." От дебіл, він  Гарі Потера передивився, чи що,- подумав Назар". В кімнаті  зависла тиша. Здивований погляд Рока і допитливо-злий  Назара схрестилися у напівтемряві.

- Мені… вже можна вставати? —-обережно поцікавився той після довгої, напруженої паузи, намагаючись оцінити масштаб проблеми і як її вирішити.

Не чекаючи на дозвіл чи відповідь, Назар різко піднявся і демонстративно плюхнувся назад на ліжко, міцно загортаючись у ковдру. Якщо цей чувак - повний псих із палаючими лінзами чи галюцинаціями, то краще не сперечатися втекти він мені все одно не дасть. Головне зараз - усіляко приспати його пильність.

- Пропоную вирішити всі наші глобальні життєві питання завтра вранці. Лягай на дивані в передпокої. Чиста білизна у шафі на полиці ліворуч. Їжа - в холодильнику, бери що хочеш, - бурмотів він під ніс, думаючи: я, напевно, остаточно з'їхав з глузду, якщо пропоную нічному маніяку такі зручності, а з іншого боку… якби він хотів мене вбити - давно б перерізав горло, поки я спав. Та й взагалі, без варіантів - він мене тільки що, як кошенята по кімнаті, швиряв…то хоч висплюсь в разі чого....

Рок насупився, дивлячись на нього з глибоким сумнівом.

- Невже на цього мізерного хробака зовсім не діє моя магія? - роздратовано пробормотав він собі під ніс.

Знову накресливши в повітрі складні символи, які спалахнули у повітрі, він удруге різко тицьнув пальцем у лоб Назара, намагаючись зламати його волю.

- Ти мусиш беззаперечно підкорятися мені і звертатися виключно «господин»!

- Слухайте, пане хороший… або товаришу божевільний, - глибоко зітхнув миролюбний Назар, закочуючи очі. - Ви мене ще довго тицяти будете. Вмене вже шишка скоро на лобі буде. Давайте вже спати. Третя година ночі на годиннику! Усі серйозні розмови -зранку, тільки після кави.

Усе вирішимо вранці, зараз із цієї квартири все одно не втекти, а там розберемося… У голові гуде, треба ж було йому так мене прикласти об стіну. Увімкнути б режим «виживання і сон»…

Рок, вирішивши в глибині душі, що його новий слуга нікуди від нього не подінеться - адже куди він дінеться з підводного човна, якщо сам Бог до нього завітав - великодушно дозволив тому доспати. Сам же безшумною ходою підійшов до великого вікна.

За склом розкинувся сплячий ночной мегаполіс. Яскраві неонові вогні рекламних вивісок, рідкісні машини, що пролітають по пустих дорогах… Нічого спільного з його рідним, понівеченим бурями і війнами світом. Застигши нерухомою кам'яною статуєю біля скла, Рок простояв так до самого світанку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше