Космічний Вітер. Трохи сухого витягу з снів.

Космічний вітер. Хто він і як з’явився.

Де кордони Всесвіту? Кордон- це ПРОЦЕС. А процес- це існування ніщо. Те, що не можна людині уявити.
Це  постійний перехід внутрішнього в зовнішнє і зовнішнього у внутрішнє.
Ніщо існувало дуже довго. Відбувався шалений рух  присутності і водночас не відбувалось нічого.

Одночасне існування внутрішнього спокою з рухом та зовнішнього руху зі спокоєм призвели до появи суцільного процесу. Кордони були всюди. Ніщо перебувало само в собі і ззовні водночас.

В процесі перетину внутрішнього кордону з зовнішнім почали з’являтись нові кордони, переплетені. Вони були інакшими. Здвоєними, строєними і накопичення відбувалось постійно!
Накопичення процесу новими процесами  я б назвала: «схожий на синапс». І, звісно ж, згідно визначенню синапсу відбулась дія.

За класиками: відбувся великий вибух.

Це було, неначе змішування всіх букв, рун, ієрогліфів, знаків, чисел…. І всі вони вибудувались в хаосі, не поєднані нічим. Можна було вибрати будь-які сполучення і придумати свої нові набори з цих елементів.

За розумінням - складеться геть незрозуміле щось. Але для підсвідомості чомусь були мною обрані саме ці знаки, символи.
Ось воно вже є. Для мого розуміння це і є енергія.
Суть одна – наявність її беззаперечна. В  прояві чи не прояві. Зрозуміла іншим чи не зрозуміла. Навіть мені самій.

Ніщо перебувало всим одночасно. Мало свою енергію частинок, які я, як Спостерігач, визначала. І саме вибір створив направленість для цих енергій.

Мені потрібен був Космічний Вітер.

Той, хто я мене зрозуміє. Той, кого я можу навчити себе.

Відбувається хотіння цього бажання щомиті. Мить, яку не можна пощупати, побачити, те, що називають Часом.
Час- це набута Присутність Енергії Ніщо. Її можна відчути. І водночас її не існує, коли відбувається процес. Кордони визначають складники і форму Часу. Отут цей час можна побачити.
Через спробуваний процес я можу сказати, що ця форма має стільки часу, а ця от стільки.  

Чи можна використати те, що було якийсь Час  тому.  Можна, зробивши вибір.

Енергія ще трохи повисіла в Часі і стала повторюватись. Еволютивно вона виконувала одне й те саме, а покоління змінювали під зовнішнім тиском певні навички, оболонку.

Але БАЗА….. База – залишалась інстинктивною основою життя. Інстинкт –це закладена суть, яка настільки багатовимірна та безмежна, що її важко спрогнозувати. Суті немає в Часі. Вона Завжди.

На цій базі Суті ставались зміни під тяжінням Буття в Початок себе десь туди, в Минуле. Якого ніколи не повернути, але яке повториться.
Це неначе Земля, яка створює Прецесію. Тут все має значення і тому Момент минулого ніколи не повернеться, та він обов’язково повториться, але з самого початку. Ці повтори накладаються одне на одного в усіх вимірах і по спіралі ведуть своє буття.
Зміни, що відбувались в Минулім, через Майбутнє в Сьогоденні в нескінченних варіантах вимірів були незнайомими в 3D світі такому, де я живу.

В Майбутнім - там все було незнайоме.
Бо зміненою до невпізнанності ставала сама База.

Кожен предмет був покадрово розмитий в Ніщо, а щоб побачити сам предмет, потрібно було відійти від цього набору елементів в Часі і побачити його через одну з обраних ймовірностей якогось виміру.
Тобто, самого світу не існує в цім баченні.
Але існує вибір енергії і він постійно наповнює кордони та матеріалізує Час, за який проходить певний набір елементів.

Енергія нескінченна, вона переходить у все нове, сама в себе. Згодом попередня енергія вже набуває інших кордонів. Але суть її залишається. Є База і є Нова База. База-це те, що роздроблене в Ніщо. Нова База- це той вибір, який створить нове.  

Це нове повторюється, аж поки наповнить кордони, що вони знову вибухають і щезають, залишаючи по собі нові елементи.

Та загалом енергія завжди є, тільки в різних безкінечних взаємодіях навіть в стані спокою, який я знаю.
Насамперед База –це Присутність Процесу тут і зараз. Інстинкт в тому вигляді, що все повертається на своє коло, намагаючись повернутись на Базу.

Я присутня тут і зараз. І в цей момент я усвідомлюю, що я завжди існувала в двох складних видах:  Присутня і Спостерігач. Ці двоє взагалі-то наче Андрогін, вони змінюються місцями і знають одне про одного тільки інтуїтивно. Завдяки, власне, присутності всього Всесвіту. Ці обміни енергією для побудови форми Часу, яку можна осягнути у вимірі 3D, власне, де я живу і для розвитку також в усіх вимірах одночасно, де я є.
Тобто, Присутня я на Землі – це втілена форма Часу власного ходу, приведена до середньонормової за показниками еталону: «Людина» в більш-менш відповідній мірі.
Спостерігач в цей момент- це інстинктивна форма прояву в цім світі, якій відведена роль підтримки всіх процесів життя форми Присутньої.

Спостерігачем я стаю тоді, коли сплю, під наркозом, у відключці взагалі, коли я не володію собою (в різних проявах цього, як от видіння, наприклад), доступних для людського розуміння. Тоді та, інша я, в різних проявах (причому одночасно), стає Присутньою тут в цім світі на Землі через сни, людини на операційнім столі, у відключці, в трансі і т.д.
І вона (я інша), інстинктивно (базово) виконує функцію: саморегуляцію (гомеостаз), але вся живе у всіх, віртуальних для мене, реальностях.

Я людина, яка містить водночас Спостерігача за Присутньою. Спостерігач- ЯН, Присутня – ІНЬ.
Якщо їх вирізняти, то Трисуть – це Свідомість, а Наносуть – це Підсвідомість.

Так, вони водночас і Спостерігач, і Присутня. Але.

Трибаза –це ім’я носить Душа. Її фізична форма і  її власні тонкі тіла. Це Стан. Це Дама. Свідомість.
Нанобаза – це ім’я носить Дух. Це наповнення форми. Це Час, який має форму і наповнення. Це Король. Підсвідомість.

Вони мають свої критерії:
Трибаза- це структура, що сама собі забезпечує передачу сигналів в мозку і її суть схожа на синапс: мрія, процес втілення мрії, результат. Ця структура є базовою для виконання різномаїття життя. Структура виконує хімічні чи електричні процеси в світі 3D.