Я слухаю тишу, якої нема,
Поскільки в країні моїй йде війна.
Замість неї — сирени тривожний набат,
І тисячі шрамів без жодних завплат.
Вона — у розбитих вікнах домів,
У стомлених поглядах наших батьків.
У дітях, у котрих забрали тата,
У жінках, що моляться і проклинають завзято.
В руїнах усе — від сімей до землі,
А чуєм розмови про газ, кораблі...
Отямтеся, виродки!
Народ кров'ю стікає,
А у відповідь: черговий "Міндіч з грошима тікає!"
Я хочу спокою, якого немає...
Бо край мій від Болотяних Орків потерпає.
Автор:я.25.10.2026.

Відредаговано: 11.11.2026