Незрічненна

Я слухаю тишу...

Я слухаю тишу, якої нема,

Поскільки в країні моїй йде війна.

​Замість неї — сирени тривожний набат,

І тисячі шрамів без жодних завплат.

​Вона — у розбитих вікнах домів,

У стомлених поглядах наших батьків. ​

У дітях, у котрих забрали тата,

У жінках, що моляться і проклинають завзято.

​В руїнах усе — від сімей до землі,

А чуєм розмови про газ, кораблі...

​Отямтеся, виродки!

Народ кров'ю стікає,

А у відповідь: черговий "Міндіч з грошима тікає!"

​Я хочу спокою, якого немає... 

Бо край мій від Болотяних Орків потерпає.

Автор:я.25.10.2026.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше