Ми звали вас братами , вважали вас своїми.
А ви прийшли до нас поганими й лихими.
Зробили людям горе та наробили крику
Ми все це не забудем ніколи, це навіки!
І навіть зараз я дивлюсь на вас і геть не розумію
Як можна убивати , нікого не жаліти?
Та як у тебе, падло, піднялась та рука,
Щоб вбити бідну жінку та її дитя?
Невже геть не болить те серце у солдата,
Який приходить в дім івбиває чиюсь мати?
Та хто ж вас породив таких скотів поганих,
Які прийшли до нас і стали воювати?
Ви все таки без серця і зовсім без душі .
Ви звикли так всі жити, коли вуха в лапші.
Та прийде той момент і відкриються очі,
І настануть вже у вас безжальні і болючі ночі.
Бо ваші діти будуть ходити з вашими гріхами.
І буде вам не солодко за цим спостерігати.
Як вас всюди не люблять і зовсім вам не раді.
Бо знайте, що ніхто не пробачає зради!
Відредаговано: 09.06.2023