Цього разу не було ні сірого двору, ні верб за мокрим склом.
Був берег. Сонце висіло низько над водою — величезне, розжарене, воно фарбувало хвилі у важкий соковитий бурштин. Вітер був соленим, різким, він бив у обличчя й плутав її довге русяве волосся, кидаючи пасма їй на щоки.
Вона стояла біля самої води, боса, і дрібна піна лизала її щиколотки. На ній був той самий світлий в'язаний светр, але зараз вона не здавалася відчуженою. Вона дивилася просто на Марко і… посміхалася. Повільно, ледь помітно кутиками губ, із тією тихою ніжністю, від якої в грудях ставало гаряче й тісно.
Марко ступив крок. Під ногами був мокрий, щільний пісок. Він випростав руку, намагаючись торкнутися її плеча, вхопити бодай пасмо волосся, що бігало на вітрі.
І раптом у повітрі, крізь стійкий густий запах солоної води й озону, чітко пробився інший аромат — свіжозмеленого темного обсмаження. Гіркий, теплий, з нотками паленого цукру. Запах кави.
Вона простягнула до нього долоню, її блакитні очі спалахнули під золотим сонцем, і в той самий момент хвиля з гучним гуркотом накрила берег.
Марко розплющив очі.
У кімнаті було темно, тільки крізь жалюзі пробивалося синє світло ліхтарів з набережної. За вікном справді шуміло море. Він дихав важко, відчуваючи, як пальці на простирадлі все ще стиснуті в кулаки, ніби намагалися втримати той малюнок зі сну.
— Чортівня якась… — прошепотів він у порожнечу.
Запах кави не зникав. Марко повернув голову й лише за секунду зрозумів: це пахло з відчиненої шухляди столу, де поруч із чорним альбомом лежали зразки свіжих зерен з нової партії. Але уві сні цей запах був інакшим. Він належав їй.
*******************************************************************
Нічний клуб у портовій зоні Валенсії дихав важким басом, неоновим фіолетом і важким сухим димом.
Алекс уже години дві як зник десь біля барної стійки з компанією студентів, а Марко сидів у кутку високого шкіряного дивана, повільно крутячи в руках склянку з льодом і джином. Друзі про щось голосно сперечалися поблизу, перекрикуючи ритмічний гуркіт колонки, але Марко лише кивав, майже не вникаючи в суть.
— Марко? Ти що тут робиш? Не сподівалася тебе тут побачити?
Він підвів очі. Перед ним стояла Карла. На ній була коротка шовкова сукня темного кольору, волосся спадало на плечі акуратними хвилями. Вона посміхалася — легко, впевнено, з тією відкритою іспанською привітністю, яка завжди приваблювала до неї людей.
— Привіт, Карло, — Марко трохи посунувся, звільняючи місце. — Алекс затягнув. Вирішив трохи розвіяти голову.
Вона сіла поруч, поклавши маленьку сумочку на стіл. Від неї пахло солодкими квітковими парфумами — нудотними й важкими на тлі клубного диму.
— Твоя мама казала, що ти повністю пішов у бізнес, — Карла нахилилася трохи ближче, щоб її було чути крізь музику. — Я думала, ти взагалі забув, як виглядає нічне місто.
— Мама любить перебільшувати, — посміхнувся він, зробивши ковток.
— Може, й так. Але ми не бачилися цілу вічність, Марко. Ти зник. Навіть на дзвінки відповідаєш через раз.
Вона дивилася на нього прямо, чекаючи чогось. Карла була вродливою — яскраві карі очі, темні брови, доглянута шкіра. Справжня, зрозуміла, ось вона — поруч, варто лише простягнути руку й відповісти на її флірт. Але Марко дивився на її посмішку і з майже фізичною тугою згадував іншу. Ті сіро-блакитні очі з холодного сну, русяве розпатлане волосся на солоному вітрі й дивний гіркий запах кави.
— Просто багато роботи, Карло, — тихо сказав він, розправляючи плечі. — Вибач, я сьогодні не найкращий співрозмовник.
Карла на мить зажмурилася, її посмішка стала трохи натягнутою. Вона була надто розумною, щоб не відчути цю стіну між ними.
— Розумію, — вона заклала пасмо волосся за вухо й підвелася з дивана. — Що ж, бізнесмене… Не перепрацьовуй. Добраніч.
— Добраніч, — мовив Марко, дивлячись, як вона розчиняється у натовпі під спалахи неонових вогнів.
До нього підійшов Алекс із двома келихами в руках і здивовано подивився слідом дівчині.
— Ти що, щойно відшив Карлу? Брат, ти точно здурів.
Марко нічого не відповів. Він допив джин із льодом, підвівся й пішов до виходу — геть із цього шуму, туди, де над темним морем гуляв холодний вітер.
#5596 в Любовні романи
#2433 в Сучасний любовний роман
#1472 в Жіночий роман
Відредаговано: 18.11.2026