Глава 25

Сказати, що мене шокували слова Ярослава – це нічого не сказати. Як таке взагалі можливо? 

– Я не розумію… – промовила, прямо дивлячись в очі Ярослава. – Якщо ти все знав, то чому не сказав раніше? Навіщо була вся ця вистава?

– Еллі, можливо, нам все ж краще переговорити віч-на-віч? Ця розмова не для зайвих вух.

Таша тільки збиралася знову відгаркнутися, але я її випередила.

– Це мої найближчі люди, Яре, їм я довіряю, як собі. Тим більше я однаково потім все розповім їм, тому не має сенсу когось виганяти.

– Ну добре, – погодився Яр, не зводячи нечитаний погляд з розлюченої Таші. – Відповідаю на твоє питання… 

Але продовжити він не встиг, адже в кабінет увірвався Марк. 

– Люба, з тобою все добре? – підбіг до мене, обдивляючись кожен сантиметр, ніби шукаючи невидимі пошкодження. – Нам зателефонувала Саша, все розповіла. Пощастило, що я саме прибув назад в місто, – сказав і обійняв, не звертаючи уваги на всіх присутніх.

– Кхе-кхе, – вирішив нагадати про себе Ярослав. – Привіт, Марку. Бачу, що мої здогадки виявилися вірними. Так навіть краще.

– Яре, привіт, знаю, що в тебе багато питань, – все ж звернувся до нього мій коханий. – Давай все потім вирішимо, мені потрібно відвезти Еллі додому.

– Марку, почекай, – намагалася я втихомирити його хоч трішки, адже він вже почав збирати мої речі. – Нам потрібно поговорити. Нам всім. Яр знає про все.

– Про все? – він недовірливо подивився на предмет обговорення. – Тоді тобі точно не варто тут більше знаходитися, я все вирішу.

– Хороше рішення, друже, але не правильне в даній ситуації, – спокійно відреагував на це все Яр, сідаючи на диван. – Розмова є і вона дійсно важлива для Еллі. Ти ж знаєш про аварію?

Марк тільки кивнув у відповідь.

– Вона об’єднала нас з Еллі ще до зустрічі в офісі. Через Вдовенка помер мій брат, тому у нас є спільний ворог, який має бути покараний за свої дії.

– Яре, давай по черзі все, – вже спокійніше почав говорити Марк, нарешті усвідомлюючи всю серйозність ситуації.

– Гаразд. Про те, що в мене є молодший брат, знає дуже мало людей. Та і я сам дізнався про його існування тільки в п’ятнадцять років. Тоді ми з мамою були дуже ображені на батька, я навіть прізвище змінив на мамине дівоче, коли прийшов час робити паспорт. Але це все лірика. З часом всі образи пройшли, а я дуже зблизився з Дем’яном. Він став для мене найкращим другом, хоч був молодшим на три роки. Коли сталася трагедія, я саме був закордоном. Дзвінок батька і новина про те, що брата більше немає… Це був найстрашніший день мого життя. Я одразу зірвався в аеропорт і вже за десять годин був вдома. Скажу чесно, Еллі, коли мені повідомили, що Дем’ян загинув через малолітнього наркомана, – я скривилась після цих слів, – я був готовий піти на вбивство… Зупинив батько, який пообіцяв, що винний буде покараний.
    Я уважно слідкував за ходом справи. Мене неймовірно бісило, що ти намагаєшся виправдати свого Назара. Я вас ненавидів, чесно. А потім до батька завітав Вдовенко старший, який просив пожаліти хлопця, що й так залишився інвалідом. Мовляв, не виживе він в тюрмі, та й не зі зла все зробив. Там було багато доводів, наскільки я знаю. Батько довго думав, але потім погодився. Я був неймовірно розлючений, але батько попросив мене закрити очі на все і не робити дурниць, які можуть позбавити його й іншого сина. Я погодився, але все ще постійно думав про всю цю ситуацію.
    Через декілька місяців мене відпустило. Я намагався продовжувати жити, більше нікуди не поїхав з країни. Одного разу пішов з друзями в клуб, де ми зіштовхнулися з компанією Тимура. Ми з ним не були знайомі близько, тому він навіть не зрозумів, хто поряд з ним. А я не спішив себе представляти, лише спостерігав за поведінкою того, хто був причетний до смерті Дем’яна. Він багато жартував, веселився з дівчатами, ділився планами на майбутнє, а потім… Він зробив одну велику дурість. Почав вихвалятися, як вони з татком змусили якогось дурня взяти на себе провину в аварії. Він сміявся, згадуючи, як важко було не спалитися в суді. А я просто не міг повірити своїм вухам.
   Тоді я зрозумів, що аварії все було не так просто. Ні, в той вечір в мене вистачило розуму не вв'язуватися у конфлікт з Тимуром. Я стримав лють, щоб потім з холодною головою почати аналізувати всі факти. Батьку поки нічого не говорив, хотів сам у всьому переконатися. Чим більше заглиблювався у справу, тим більше розумів, що нас жорстоко обвели навколо пальця. Тоді я зрозумів, що простого покарання за аварію буде недостатньо. Вдовенко старший, який так нахабно брехав в очі моєму батькові, однаково витягне свого синочка. 
    Я почав збирати компромат на їх обох, але це справа не швидка. Щоб їх ув’язнити, потрібні були беззаперечні докази. Я зібрав собі команду з перевірених людей, в коло яких входили не лише різні прокурори та правоохоронці, але й персони з вищим рівнем доступу. Всім їм було вигідно посадити тих покидьків. А ще я почав спостерігати за твоїм життям, Еллі, і життям твоєї сім’ї. Мені було боляче бачити, як руйнуються ваші стосунки, як ти відгороджуєшся від світу, як близькі люди вас зраджують. Було рано вам про все повідомляти, але я намагався допомогти, як тільки міг. В першу чергу направив знайому до твого брата, як потім виявилось, дуже навіть недаремно, адже в них там… Загалом, потім дізнаєшся. А ти сильна дівчинка, Еллі, я лише трішки підштовхнув думки твоєї викладачки у правильне річище, щоб вона запропонувала тобі відкрити у себе курс. Я таємно спостерігав за тобою і Назаром всі ці два роки, але уявляєш, так і не дізнався про твій зв’язок з Марком.
   В мене був справжній шок, коли я приїхав у компанію особисто повідомити про відмову від співпраці, але на місці зустрів тебе. Я зрозумів, що це шанс повернути тобі ще одну річ, якої тебе позбавив Тимур з татком. Я використав цей період, щоб пізнати тебе ближче, більше зрозуміти, що ти за людина. І не розчарувався.
   Еллі, я не знаю, хто влаштував цю підставу сьогодні, але повір мені, зараз нам це на руку. Ми нарешті готові розібратися з Вдовенками, але без вашої допомоги нам не обійтися. Прийшов час знову розкрити історію з аварією і довести невинність твого брата. Мені потрібна тільки твоя згода, і я одразу ж дам зелене світло своїм людям.