Глава 22

Еллі

Після таких вихідних було важко налаштовуватися на робочий лад, але вибору у нас не було. 

Понеділок пройшов уже в звичному спокійному ритмі, так само пролетів і вівторок. Я вже настільки втягнулася в роль “Елли”, що іноді забуваю про те, що це все тимчасово. Ми з Марком, як і домовлялися, не проявляли свої почуття на очах в співробітників, але й стриматися не могли, тому ловили кожен шанс зірвати бажаний поцілунок. За день ми настільки розпалювалися, що вдома не могли відірватися один від одного. 

Так, я все ще живу в Марка. Він запрошував і Ташу, але вона заявила, що поки їй і з Олею нормально. Я вже й ревнувати почала, але подруга швидко пояснила, що хоче, аби ми з Марком провели ці дні наодинці. Вона хоч і злилася на мого коханого за ситуацію в клубі, але спільна вечеря вирішила все. Тепер Таша в захваті від Марка і вже підбирає імена наших дітям, божевільна.

В середу так само нічого не віщувало біди. Я гарно попрацювала з Антоном в залі. Першочергово займалися танцем для виступу, який має відбутися вже в цю суботу. Там не має бути нічого складного – вийти, повідкривати рота під фонограму, трішки потанцювати і все, але я однаково дуже нервую. Намагаюся цього не показувати, але Марк бачить мене наскрізь, тому вже двічі я вислуховувала заспокійливу промову, що закріплялася активними діями в горизонтальному положенні. Дієвий метод, нічого не скажеш. 

Після обіду ми поїхали подивитися залу, де має пройти благодійний захід. Нам з Антоном потрібно було оцінити розміри сцени і скоригувати хореографію. Марк був з нами і вирішував свої якісь робочі питання. Все йшло спокійно, поки неочікувано не з’явився Ярослав. Він не турбував мене ці дні. Лише іноді, зустрічаючи в коридорах, міг розпочати легкий діалог про “ніщо”. Саме тому я дуже здивувалася, побачивши його тут сьогодні.

– Всім привіт, – сказав, зайшовши.

– Привіт, Ярославе, – відповів Марк, протягуючи руку для вітання. До речі, стосунки між цими двома стали вже менш натягнутими. – Ти тут яким вітром? 

– Та був неподалік, вирішив заїхати дізнатися деякі деталі для компанії, – туманно відповів наш перевіряючий, – а тут бачу, що й ви на місці. Дуже вдало все співпало.

– І не кажи, але ми вже майже закінчили. Можемо разом в офіс повернутися, якщо ти швидко все вирішиш.

– Куди нам спішити, друзі? У нас є така гарна можливість прорепетирувати виступ Еллі. Я, чесно кажучи, вже дуже хочу почути, як наша зіронька співає.

І ці слова були не просто неочікуваними, а нереально шокуючими. 

– Не думаю, що це хороша ідея, – спробував відморозитися Марк. – В Еллі сьогодні не було занять з вокалу, голос не розігрітий. Ми ж не хочемо, щоб вона втратила можливість співати перед відповідальним виступом?

– Та облиш, нічого страшного не буде, якщо Еллі нам тихенько заспіває свою пісню. Якщо я не помиляюся, в неї дар від природи, тому ми можемо трішки відійти від правил. Еллі, ти згодна? – раптово звернув свою увагу на мене.

А я що могла у відповідь сказати? “Ні, Яре, я не буду”? І що він про мене подумав би? Як же все не вчасно. Якби він зайшов до нас під час роботи з Вовою, ми б могли викрутитися, адже придумали цілий план з “підставним” співом. Навіть з Аделіною Сергіївною ми змогли пропрацювати ситуацію, якщо Ярослав раптово з’явиться на занятті. От тільки такого ніхто не міг передбачити.

Мені залишилося тільки кивнути і піти в сторону сцени. Я йшла і подумки боролася з власними демонами. Я обіцяла собі, що більше ніколи не буду цього робити, поклялася… Але з іншого боку, якщо я зараз цього не зроблю, то в мого Марка будуть дуже великі проблеми, та й у всієї компанії, що за такий короткий проміжок часу вже стала мені рідною.

Я стала біля стійки з мікрофоном, намагаючися втихомирити серце, що билося дуже швидко. Радує, що хоч освітлення увімкнено не наповну, тому я знаходжусь у напівтьмі, і ніхто не бачить мого знервованого стану. Антон не переживав, адже знав, на що я здатна. Підняла погляд на Марка, але й він виглядав спокійно, лише посміхнувся, ніби обіцяючи розв'язати всі проблеми, щоб не сталося. Це стало вирішальним для мене. 

Я наважилася. Закрила очі і зробила те, чого не робила вже понад два роки.

Я заспівала...

Марк

Ось зараз все і закінчиться.

Буду чесним, відчував якесь дивне полегшення. Вже втомився від брехні і постійного напруження на роботі. 

Хоча в один момент я дійсно повірив, що все вдасться, і ми спокійно доведемо нашу невелику невинну аферу до кінця. Навіть нормально став реагувати на Ярослава, який, не дивлячись на свої ж слова, не заважав нам нормально працювати. Засмучувало тільки те, що Еллі доведеться покинути компанію. Вже не знаю, як взяти когось на її місце. Вже не раз себе ловив на думці, мені дуже шкода, що вона не може дійсно стати “Еллою”. 

Спостерігаю, як Еллі стає біля мікрофона і відчуваю, що вона неймовірно нервує. Посилаю їй заспокійливу посмішку, а потім розумію, що прийшов час закінчувати цей фарс.

– Ярославе, давай відійдемо. Розмова є серйозна.

– Почекай, Марку, Еллі от-от розпочне. Не хочу нічого пропустити. 

– Яре, не чекай, це стосується Еллі.