Розділ 34

Ранок видається суворим. Моя голова буквально розколюється навпіл після вчорашньої вечірки, на якій я зовсім невдало вирішила змішати кілька келихів ігристого та коктейль.

Мене нудить та вивертає. Яскраве сонячне проміння більше схоже на випромінювання радіації, яке сто відсотків залишить на моїй сітківці опіки. Але сьогодні дуже важливий день і дуже важлива зустріч. Як я зможу в такому стані з'явитися на ній?

Якщо всю зустріч я проведу в сонцезахисних окулярах, чи вважатимуть це за поганий тон?

Власне, з якого часу мене почала хвилювати думка оточуючих? Напевно з того часу, коли я зрозуміла наскільки це безглуздо бути фантиком. Фантиком із фантазією.

З глузду з'їхати, я не тільки розлюбила вечірки та галасливу музику, а ще й веселитися розучилася. Тепер веселощі в оточенні розкішного бомонду мені не до вподоби. Тепер мені до вподоби закриті весільні церемонії герцогів, наприклад…

Насилу згадую останні години вечора, але відчуття, що сталося щось незвичайне, не покидали мене. Так, точно, сталося. Я заткнула Кена Джонсона глибоко в… минуле і зрозуміла, що я вільна і більше не залежу від його думки чи вчинків.

Тепер мені залишилося прийти до тями та розібратися з маленькими формальностями. Але як же мені сповзти з цього дивовижно мʼякого дивану?

— Фея-хрещена якраз за розкладом, — у холі лунає дзвінкий голос Дженніфер і в мене зароджується надія, що не все так погано.

Як завжди блискуча Джиа, через пару секунд з'являється у моїй вітальні, де я збираюся зібрати себе по шматочки та за короткий проміжок часу перетворитися на людину, я вже не кажу про відому письменницю. 

Джиа виглядає свіжо та бадьоро, ніби це не з нею я мало не зустріла світанок… В одній руці вона тримає футляр з одягом, у другій напої.

— Костюм сексі-стерви ідеально відпрасований, а холодний лимонад швидко приведе тебе до тями… — її голос знижується і поставивши на столик підставку з напоями, Джиа середнім пальцем спускає з носа сонцезахисні окуляри. — А за годину приїдуть візажисти… — закінчує вона і невдоволено підтискає рожеві губки. — Давай чесно, ти вчора після Орландо до Леонардо поїхала? Без мене? — кидає на спинку крісла футляр з одягом, а сама падає до іншого крісла. — І що ти за подруга така?

— Нікуди я не поїхала… — видаю стогін, ковтаючи черговий спазм. Втикаюсь обличчям у подушку, простягаючи руку.

Джиа миттєво вловлює мій натяк та передає мені крижаний напій. Приймаю сидяче положення й губами стискаю паперову соломинку.

Холодна солодкувато-кисла рідина проходить по горлу, залишаючи приємний післясмак. Мені на мить стає легше.

— Вигляд маєш огидний! — робить висновок подруга.

— Мені більше не подобаються такі розваги, — бубоню між ковтками. — Згадуючи вчорашню вечірку, я розумію, що мені більше до вподоби спокійні вечори у тиші свого будинку. І це був добрий урок для мене. Здається, я старію…

— Ой, ще скажи, що після своєї еротичної трилогії, ти почнеш писати збірку рецептів усіх країн та народів? —  пирхає Дженніфер. — Якщо твій Двейн Доерті старий, то це його проблеми. У тебе ще купа вечірок попереду!

Похмуро зводжу брови, намагаючись вколоти подругу, а замість слів перед очима спливають спогади. Височенний брюнет з чорними очима, з трохи хвилястим волоссям… погляд суворий, а дотики неймовірно ніжні й водночас владні…

— Якби ти побачила його… — все на що мене вистачає. Не виходить у мене зараз гідно захистити Двейна.

— А ти часом не вагітна? — зненацька приголомшує мене подруга. — Впевнена, ви з Двейном вечорами не хрестиком вишивали… А від двох келихів такого стану просто не може бути…

— І коктейль… — гикаю. Це, швидше за все, від страху і від шоку... І від того, що дуже смачний та холодний напій, вирішує пройти зворотний шлях та опинитися назовні.

Прибираю убік склянку та зриваюся з місця. Джиа каже дурниці. Такого просто не може статися. Ми лише один раз... Від одного разу не вагітніють.

Я не вірю в це. Пари кілька років намагаються завести дитину, а доля вирішила нам подарувати після першого разу? Маячня!

Коли я повертаюся до вітальні, почуваюся набагато краще. Просто вчорашній вечір хотів вибратися назовні, а Орландо підставили із шампанським.

Не тільки у мене змінився настрій, а й у Дженніфер. Все перевертається до гори дриґом.

— Я викликала тобі лікаря! Він найкращий і обіцяв приїхати сюди протягом години! — поважно пояснює подруга. — Я розповіла йому ситуацію. Коротко. Тому тести він також прихопить.

— Джиа, ти ненормальна… — знову падаю на диван. — Просто з цього часу мені протипоказано відриватися на вечірках як раніше це було. І взагалі я хочу у Дінгл. Поїхали зі мною?

— Гей, а ти нормальна? Який Дінгл? Ти вагітна! Ми можемо поїхати в Дінгл, тільки щоб ткнути в обличчя твоєму Двейну тестом. — Обурюється Дженніфер. Подруга завжди була трохи безшабашною, але сьогодні вона перевершує саму себе. — Нехай тепер думає як влаштувати ваше життя!

— Я не вагітна! Це лише твої припущення. А ми можемо сьогодні відкласти зустріч з адвокатами з посиланням на моє погане самопочуття? — відповідаю подрузі, відмахуючись від її звинувачень. Мені раптово захотілося в Дінгл, у маленьке містечко десь на заході Ірландії, але ніяк я не могла знайти відповідного приводу. І ось, здавалося б, з'явився ідеальний привід – вагітність. Цікаво, чи Двейн буде шокований?

Так, стоп. Мене вже понесло не на той бік. Тут я Дженніфер, намагаюся довести протилежне, а сама подумки починаю мріяти, вигадуючи яка реакція може виникнути у Двейна, дізнавшись він про мою потенційну вагітність.

Паралельно з дверним дзвінком на ноги підскакує Джіа. У мене складається відчуття, що подруга чекає на лікаря набагато більше, ніж я. Але її очікування виявляються марними, бо у вітальні з'являється білобриса швабра — модель, колишня мого коханого Двейна.

Головний біль та нездужання як рукою знімає. Якого біса вона тут робить? Як вона взагалі знайшла мій дім? Вона стежить за мною? Я подам на неї в суд!