Розділ 32

Я народилася в серці Голлівуду, оточена блиском та гламуром Беверлі-Хіллз. Саме тут я стала знаменитою письменницею, описуючи своє життя серед зірок. Моє дитинство було повне веселощів та щастя, зоряного неба та океану усмішок. Але час минав, і невдовзі я виявила, що все це лише оболонка для мого внутрішнього світу.

Беверлі Хіллз. Мабуть, це єдине місце у світі, де на один квадратний метр припадає більше знаменитостей, ніж деінде. У кожному будинку, на кожній вулиці, у кожному ресторані ви зустрінете когось відомого. Це місце, де зірки сяють не лише на небі, а й навколо вас.

Сьогоднішній вечір я, вирішила провести у колі своєї ліпшої подруги. Точніше після всього почутого Дженніфер витягла мене у світ з чітким планом — розважитися. Тут, у цьому місті мрії ми сидимо в одному з найдорожчих ресторанів, обговорюючи її колишніх. А я щиро намагаюсь все зрозуміти, бо таке відчуття, що подруга за останній місяць прожила нове життя. І як їй це вдається? Хоча, я також прожила нове життя…

Світ навколо нас здається таким далеким та незначним. Адже зараз ми перебуваємо в епіцентрі всього – у Голлівуді. Тут кожна мить може стати історією, кожна зустріч – початком нового проєкту, кожна фраза – цитатою для газет.

Але сьогодні хочу просто відпочити. Нехай увесь світ зачекає. Цей вечір я хочу присвятити собі та близьких подрузі. Адже навіть знаменитості мають право на відпочинок.

В оточенні розкоші та популярності, я відпочиваю, занурюючись у свої думки. Тут, у Голлівуді, я можу це дозволити. Дозволити собі бути не лише письменницею та знаменитістю, а просто собою.

Серед блискучих зірок і відблисків камер я знаходжу тишу у своїх думках. Мій світ – це світ ідей, світ історій. Це місце, де я можу бути собою, попри всі вогні Голлівуду. Але все одно, щось не дає мені повністю заспокоїтися. І це не суди та адвокати, з цим якраз все добре. Двейн знайшов кращих із кращих…

— Джессіка, я думаю, тобі потрібно розслабитися, — говорить Дженніфер відриваючи мене від думок. — Згадаймо нашу молодість? Давай, заглянемо на одну з голлівудських вечірок?

Ідея здається привабливою, пройшло багато часу з того моменту, як я йшла червоною доріжкою, і мене засліплювали спалахи камер. Здається це був зовсім світ, який я залишила позаду, змінивши блиск та гламур на тишу та спокій Дінгла.

Ми з Дженніфер були «іншими» дівчатками Голлівуду за часів нашого становлення. Відвідували прем'єри, спілкувалися з режисерами та акторами, Джиа прикрашала собою обкладинки журналів. Але за цей за останній місяць я якось відійшла від загальної уваги, задовольняючись спокійнішим життям. Останній місяць насправді показався мені роком і я вже забула: як це бути популярною.

Дженніфер, з іншого боку, активно підкорює сцену, процвітаючи серед хаосу та гламуру.

Мені стає зле коли я думаю про майбутню довгу ніч. Гучна музика, безглузді розмови, вечірки до пізньої ночі – це життя, яким я колись насолоджувався, але більше ні. Зараз я старанно намагаюся втоптати Кена Джонсона в лайно й паралельно я займаюся друком третьої частини, про презентацію якої поки що ніхто не знає.

Кен ідіот. Він вирішив що я тупе ні на що не спроможне дівчиськом, а виявляється я і без нього можу вирішувати складні та важливі питання.

Однак перед заразливим ентузіазмом Дженніфер важко встояти. Тому я вирішую піддатися спокусі.

— Добре, — нарешті відповідаю я. — Одна вечірка не зашкодить. Дозволяю тобі добре вигуляти мене.

— Все вірно! Публіці потрібно знати, що ти все ще на коні. Ти ж славнозвісна Джей Ті — письменниця відвертих романів. Всі від тебе чекають не тільки третю частину, а й твого власного бурхливого роману. Забудь свого селюка Двейна, та знайди Супер-Мена.

— Двейн не селюк! — вперто заперечую. — Я погоджуюсь, якщо ми підемо на якусь закриту вечірку.

***

Ми прибули в особняк, захований серед відокремлених пагорбів Голлівуду. Його яскравий фасад спалахує під нічним небом. Під'їзна доріжка заставлена дорогами машинами, а біля під'їзду гудить бурхлива балаканина голлівудської еліти. Коли ми пробираємося через натовп, мене накривають спогади про мої юнацькі дні.

Вечірка в самому розпалі. Навкруги купа знайомих облич, вони сміються та танцюють, деяких я знаю особисто, а деяких бачила на глянці або в кіно. Жива музика грає популярну мелодію, а бармени вміло обертають коктейлі. Я відчуваю дивне почуття ностальгії, але воно триває недовго.

Вечір невтомно переходить до глибокої ночі, і я відчуваю себе чужою в епіцентрі цього свята. Пульсуюча музика, сміх, блиск келихів з шампанським – це все починає дратувати.

Навколо мене блиск і гламур, відомі обличчя, крізь звуки музики та сміх долинають уривки розмов. Але незважаючи на всі веселощі мене думками починає тягнути в Дінгл, до Ірландії де я провела останній місяць. Неймовірний місяць. Де я познайомилася з неймовірними людьми, де я закохалася…

Моя душа вже там, на далекому ірландському острові, де вітер шепоче старовинні історії, а море зустрічає нескінченне небо зливаюсь з ним у просторі. Цей все таке далеке від різноманіття голлівудських вечірок, але є щось таке надзвичайне в тій простоті та спокої. Воно затягує мене дедалі глибше у спогади.

А потім, серед виру облич, я бачу його...