Розділ 6

По дорозі в маєток, натикаюся на знайому руду маківку. Раян сховався за пожовклим парканом квіткового магазину й акуратно виглядає зі свого укриття, роздивляючись когось.

— За ким стежиш, руденький? — підходжу безшумно чим сильно лякаю хлопця. Він смикається, придушуючи бажання втекти. Такий кумедний.

— Кім... — трохи заспокоївшись, киває туди, де стоїть компанія з чотирьох дівчат. Кім дуже виділяється з цієї компанії. Справжнісінький янгол. У хлопчини чудовий смак.

Перше кохання, це так мило... перші ніжні почуття, що пурхають метеликами внизу живота. Пам'ятаю своє перше кохання... хоча ні, не пам'ятаю. А я взагалі колись кохала? Щось я проґавила цей момент.

З Кевіном, колишнім бойфрендом, було добре, але я не пам'ятаю метеликів, що пурхають у животі. Деякий час ми з ним були на одній хвилі. Нам подобались гучні закриті вечірки, де він — молодий перспективний актор, міг завести нові знайомства. А мені подобались вечірки, тому що вони були закриті, на вході охорона забирала мобільні телефони й можна було в неформальному середовищі випити келих чогось приємного з Заком Ефроном.

З Кевіном було зручно, але згодом виявилося не що надійно. Бачте, йому не подобалося що я подорожую містами організовуючи пресконференції. Постійно звинувачував мене у якихось зрадах, але судив хлопець виключно зі своїх походеньок.

Покидьок, навіть згадувати його не хочу. Останній спогад дуже міцно викарбувався у свідомості. Білявка що пестить мого хлопця… а потім кадр змінюється і я вже тягну цю фарбовану хвойду за волосся й знайомлю її миле обличчя зі своїм коліном.

— Це все заради ролі, — кричав Кевін.

Так, для ролі зрадника в яку він дуже добре відігравав. 

Згадуючи про той випадок й про всі ті ревнощі, в мою геніальну голову закрадається шалена ідея.

Звісно! Зіграти на почуттях — це ж найпростіший та дієвий спосіб привернути увагу.

— Раян, зараз робиш все точно так, як скажу, зрозумів?

— Ага! — кивнув, але по очах видно, що не зрозумів.

— Ми зараз розіграємо невелику виставу. Уявимо, що ми закохана пара і прямо зараз, з високо піднятою головою, пройдемо повз твою Кім. Вона тебе приревнує і вмить зверне на тебе увагу! Ну, як тобі план? — захоплюючись своєю кмітливістю нетерпляче дивлюся на хлопця.

— Ну, не знаю, а це спрацює? — знизує плечима і топчеться на одному місці.

— Ще і як спрацює! — хапаю хлопчину під руку і виводжу з укриття. — А тепер, обійми мене за талію!

Раян намагається примостити свою руку, але зовсім не розуміє куди. Допомагаю йому, вказуючи вірний напрямок.

— І посміхайся Раяне, ми ж закохані!

З'являємося в полі зору дівчаток і, наживка проковтнута. Рудий, звичайно, ще той актор, тому доводиться брати все у свої руки: дзвінкий заливистий сміх й грайливий погляд роблять свою справу і хлопчина нарешті розслабляється. Ціль виконана, дівчата з відритими ротами проводжають нашу «закохану» парочку. А для кращого ефекту я ще й цілую Раяна в щічку.

Відійшовши на безпечну відстань я перехоплюю його за руку, а Раян обертається назад, ловлячи похмурий погляд своєї коханої:

— Подіяло, Джесс, подіяло! Вони дивляться на нас і шепочуться!

— Ще б не подіяло! — задоволено посміхаюся, а потім мою увагу привертає чоловік у сірому пальті та такого ж кольору капелюсі, який поспішно ховає телефон у кишеню.

Мене бʼє від усвідомлення, що можливо це преса.

Його обличчя мені здається дуже знайомим і я навіть уповільнюю крок, щоб розглянути по уважніше, але чоловік у сірому розвертається в пів оберту, знову дістає телефон і починає фотографувати чайку, що прилетіла доїдати крихти з неприбраного столу біля кафе.

Може, це просто турист? Так, це звичайнісінький турист. Джессіко, заспокойся, в тебе вже манія!

***

Сьогодні ввечері відбудеться фінал кубка між ірландськими футбольними клубами Дондолк та Шемрок Роверс, тому Двейн змусив нас підготуватися до цього заходу. Оліф керує кухнею, Двейн головний у барі, а ми з Раяном і його другом Біллі повинні бути на роздачі.

Попередньо, вилизав до блиску паб, натерши всі столи й розклавши столові прилади, ми сидімо за барною стійкою чекаючи відвідувачів. Хлопчина Біллі був небагатослівним і постійно грав в ігри у телефоні. Раян в котрий раз розповідав Оліфу про реакцію Кім, коли та побачила нас. Схоже Раян та Оліф дуже дружні.

Двейн, задумливо натирав келихи, перебуваючи явно не тут.

Невже він такий грубий до мене через мій статус? Що там за модель у нього була? Потрібно буде у Кена дізнатися про всіх новеньких моделей, на ім'я Кейлін.

Від дивних думок мене відволікає гуркіт вхідних дверей. Чути кроки, і в залі з'являється чарівна білявка.

— Аліша! — кричить рудий, гукаючи Оліфа.

Хлопець на ходу знімає фартух і з усіх ніг мчить до дівчинки. Підхопивши її на руки кружляє по всьому залу, цілуючи в губи.

Від зворушливого моменту тілом біжать мурашки і я вже бачу як би могла обіграти їхню історію на сторінках своєї майбутньої книги.

Закінчивши бурхливе вітання пара рушає до нас:

— Знайомся Джесс, — каже Оліфе, — Це моя наречена Аліша.

— То це ти той самий герцог, для якого ми влаштовуємо весілля цими вихідними? — не утримуюсь від жарту й відразу ж ловлю розгніваний погляд боса Двейна.

— А це Джесс, — продовжує хлопець. — Вона до нас приїхала з ЛА. Американська письменниця, але зараз, тимчасово права рука Двейна.

Аліша кидає короткий погляд на чоловіка за барною стійкою, стримуючи посмішку:

— Із Лос-Анджелеса? Двейн, тобі що заєць на стежці зустрівся[1]?

Всі окрім мене і Двейна починаюсь сміятися. Я — ясна річ, не розумію їхнього жарту, а Двейну схоже зовсім не смішно, бо зачепили за живе.

— До речі, Кейлін передає вітання. Каже, що прилетить на Різдво.

— Більше не згадуй у моїй присутності ім'я своєї сестри! — повільно промовляє Двейн.

Ах ось воно що! Але до чого тут милий пухнастий звір?