Відвідування психолога.

Друга глава.

...
Соломія написала у свій щоденник таку розповідь:
«Привіт, у мене поганий настрій. Я не знаю, що зі мною. Мені мариться щось дивне. А саме великий дуб, якого не можливо відчути. Я дуже переживаю, щоб цього не повторилось... Я дуже виснажена...»
Коли, вона зробила уроки, лягла спати, адже була дуже виснажена. Під час сну, мама зайшла до дівчини у кімнату, запросити її на шопінг, звичайно не з нею(тобто мамою) а з охоронцем, адже вони могли собі розводити багато чого. Але, матір побачила що донька спить, і на хотіла псувати сон. Її погляд впав на товстий щоденник під назвою «Жіночий літопис». І взяла почитати, хоча знала що це підло. І вона прочитала ту саму розповідь. Жінка була в шоці, реальному шоці. А вже коли донька прокинулась, мама сказала що вона завтра в школу не піде, вони відвідaють лікаря. А якого не вказала. Потім, (це вже було на наступний день) після сніданку, мама вирішила серйозно поговорити з дочкою.
-Соломія, скажи мені прямо ти приймаєш наркотики?! - занепокоєно кричала мама.
-Мамо, ти з'їхала з глузду? Ні, ні і ще раз ні!!! - здається їх чули сусіди...
-Скажи, чесно і прямо!! СКАЖИ МЕНІ!!! 
Соля, побігла до кімнати, збиваючи все на своєму шляху. Вона навіть подумати не могла, що рідна мати буде читати особисте, і думати таке про свою доньку. Це жахливо - думала дівчина. Минувши 2-3 години, мама гукнула дочку йти до лікаря, а правильніше мати силою випхала уже дорослу дитину. Приїхавши в клініку, мама з донькою зайшли до психолога. Соля пручалась, але все таки зайшла. Все було біле! Реально все. І стіни, і вікна, і гардини, стіл з білою покраскою, білі зошити й журнали, білий халат на лікареві й білі крісла. Дівчина відчувала себе психом. І почалась бесіда:
-Добридень. Що вам не дає спокою?
-...(*мама зробила велику паузу) Мені здається, що моя донька приймає наркотики, їй мариться не те що щось там, а великий столітній дуб! Вона зі мною не розмовляє. Вона постійно спить. Що це? - почала плакати мама міс Солі. 
-За....сп...окой...тесь. Якщо вашій дитині, щось показалось то це не значить що вона не врівноважена. Це просто перевантаження. Уроки, лекції, домашні справи, мало батьківської турботи. А на рахунок наркотиків, ми можемо зробити тест. За 999 грн, і підійдете за годину, звичайно коли ми візьмемо аналіз з роту вашої доні. І можете за 250 грн, але підійдете через місяць. - уже спокійніше говорив лікар.
-Добре, добре ми все оплатимо. Тільки будь ласка, зробіть все з точністю!! 
-Не переживайте все буде добре й правильно. 
Ма' вийшла а у Соломії взяли "ДНК" і вони пішли до дому. За той час поки мама розмовляла з лікарем, Соля мовчала весь час. І була в шоці, від своєї мами... І також, коли вони їхали мовчали. Якщо б ви спостерігали за ними то напевно і не сказали що вони знайомі. При'їхавши до дому, Соломія швидко пішла до кімнати, і до речі вони вже цілий день розмовляти не будуть. Соля написала таке: 

«За що?! Скажи, що я зробила?! Чому вона так думає, я ж її донька. Яке вона має право брати і робити те чого не просили? Я просто вже не можу. Зараз піду по антидеприсанти. Адже хто зна можливо я за крок до ДЕПРЕСІЇ. До речі зовсім скоро закінчення школи, і я з'їду звідси!» - Витираючи сльози з сторінок щоденника, вона написала розповідь.

Соломія, уже не цікавилась ні уроками, ні друзями, ні тим самим новачком. В неї депресія, яку  ніхто не зможе подалати. Невже це кінець її короткого шляху? Дівчина хотіла би лягти спати, і про все забути. Але в мить задумалась, а якщо цей новачок її шлях до зірок? Вона встала, і наготувала попрасований одяг, зробила уроки, поприбирала в кімнаті, включила музику і почала танцювати. Таке відчуття що та міс Соля поплавилась в ліжко, чи пропала кудись а на її місце прийшла вона - позитивна, повна сил і енергії дівчина)