Невдалий день.

Перша глава.

Д-ззззз(*дзвенить будильник)! Ранок 8:01.

-Нііі, знову...як мені це надоїло! Я не піду в той бридкий університет! Мамо! Мааам! Мам ти чуєш мене?! Я ні куди не піду! - жодного відгуку на відповідь Солі. Напевно знову мама на роботі, тато в іншому місті, а дівчина сама в дома. Ледь ставши, а правильніше випавши з ліжка, вона пішла на кухню, випити чашку води. На столі лежав папірець, цікаво ж що там? 

«Соломіє, мене визвали терміново на роботу. Я не встигла тебе не змусити піднятись з ліжка, не преготувати сніданок. Надіюсь, зараз не 8:00 і ти встигнеш поснідати. З любов'ю мама»

-Та невже?! - розлючено вигукнула дівчина, - знову вона пішла, в мене таке відчуття що я сама по собі! Доречі яка зараз година? Годинник показував 8:20 Як би ви бачили вираз Солі, її переповнювала лють. Отже, у неї були думки не піти на перший урок, але згадала що в них якийсь тест з англійської. Тому швидко зав'язала своє темне волосся у хвостик, зібралась, нафарбувалась, а саме вії, губи, та наклала рум'ян. Взулась вона у кроси з білими шнурівками, на хвилинку задумалась чи брати їй чорну шкіряну куртку, але вирішила надягнути. Після цього вона кулею помчала у свій "улюблений" універ. 

-Вибачте...пробачте...можна...сісти? - Соломія запихалась і робила паузи між словами.

-Not not not! No sit down at the door!! - мов скажений накричав на неї вчитель. Щоб ви розуміли це означало сидіти біля дверей, тобто вона має бути посміховиськом класу. Місіс Соля(*так називав її вчитель) не хотіла це терпіти і просто вийшла. У неї вже був поганий настрій, зранку, і тепер теж! Сьогодні явно не її день( Минувши 50 хвилин, вчитель вийшов з класу, адже був кінець уроку і подивився дивним поглядом, блакитних очей на дівчину, й пафосно пішов. Друга лекція економіка, і Соломія могла вийти подихати на двір, адже це не був серйозний урок, ну і вчителька така ж сама. Здається, вона взяла себе в руки і пішла у будівлю. Їм повідомили що завтра прибуде новачок Бреїнг. Це був зірковий час дівчат, всі переговорювались що завтра вдягнуть, щоб сподобається йому. А Соломія була не зацілена ним...поки що...вона просто дивилась у вікно, як бігала білочка намагаючись спіймати сонячний промінчик. От кумедна. Пройшовши ще 4 уроки-лнкції, дівчина пійшла до дому. Вона нікуди не спішила, а просто милувалась погодою і природою. Та ось вона побачила великий дуб якого раніше не помічала.

- Хм... Дивно, його ж тут ніколи не було... Не могло ж таке гігантське дерево вирости за 6 годин? 

Вона підійшла ближче, щоб доторкнутись до нього але там ніц не було! Певно, це за перевтоми, подумала Соля. І уже швидше пішла до дому. Дівчина впала на ліжко і довго думала що ж це могло бути, мамі вона не хотіла казати тому записала це у «Жіночий літопис». І сіла робити уроки...