Розділ 21. Отримати дозвіл

— Пані Амаліє, розпорядитися приготувати вам щось інше? — служниця, дбайлива розторопна Розалі, дивилася на тацю з цілим нез’їденим сніданком стривожено.

— Ні-ні, дякую, я не голодна, — спробувала заспокоїти її Амалія.

Королівські кухарі готували чудово. Вихованкам пансіону нічого подібного навіть куштувати не доводилося. Апетит у Амалії був відсутній зовсім не через якість страв, а через безсонну ніч і сум'яття в душі.

Не встигла служниця забрати тацю, як в покої ураганом влетіла Арабель. Така життєрадісна, що на якийсь час усі тривоги вщухли.

— Забігла на хвилинку. Зараз у мене почнуться заняття. Ці заморські професори вже в чергу вишикувалися по мою душу, — зітхнула принцеса, закотивши очі, але сумувала недовго. — Проте я знаю спосіб розвіятися та відпочити від їхніх нудних наук. Не здумай відмовлятися. Сьогодні ввечері підемо з тобою до театру.

Амалія розгубилася, не знала що відповісти. Їй дуже хотілося побувати у театрі. Вона чула, наскільки це вражаючий вид мистецтва. Вистава — немов книга, що оживає перед глядачами. Але вона не могла ось так відразу погодитися. Маркель наказав весь вільний час присвячувати вивченню книг. А вона поки що подужала лише том з алхімії і то лише тому, що була знайома майже з усіма темами, які там висвітлювалися. А що буде, коли вона дійде до кораблебудування?

— Сьогодні після літніх гастролей відкривається новий театральний сезон, — продовжувала щебетати Арабель. — На нас чекає прем'єра вистави «Принцеса та чудовисько». Уся столиця буде там!

— І пані Жільберт?

— Ну звісно, як же вона пропустить таку подію? Сама прийде і доньок прихопить. Хоча як на мене, краще б сиділи всією родиною вдома. У акторів від їхніх манірних облич може натхнення прокиснути, — принцеса завзято засміялася.

Амалія весь ранок ламала голову, де може зустрітися з пані Жільберт, щоб домовитися з нею про приватну розмову. А тут така нагода. Напевно, в театрі вдасться перекинутися парою слів у невимушеній обстановці та домовитися з Жільберт про рандеву?

— Будь готова о шостій вечора, — принцеса попрямувала до дверей.

— Добре. Тільки мені треба спитати дозволу Його Високості Маркеля.

— Навіщо тобі його дозвіл? Я питала батька — він не проти, щоб ми побували на прем'єрі.

— Його Високість Маркель найняв мене своєю помічницею і дав завдання. А я поки що із завданням не впоралася. Він може розгніватися, що я поїхала розважатися, хоча не закінчила виконання його доручення.

— Маркель взяв тебе на роботу? — принцеса завмерла від подиву. — Оце братик здивував. Але не хвилюйся, я думаю, йому все одно, що ти робитимеш увечері. Він і не помітить твоєї відсутності. Братець рідко проводить вечори у палаці — віддає перевагу товариству… е-е-е…

— Я знаю… — наважилася перебити принцесу Амалія. Вона здогадувалася, де проводить вечори та ночі Його Високість. І чомусь їй не хотілося вкотре чути про це. — Але мені все одно потрібен його дозвіл.

— Добре, — посміхнулася Арабель. — Знайдеш його у зимовому саду. Я бачила, як Маркель щойно заходив туди.

Маркель розгулював серед кущів троянд і зрізав найбільші та найкрасивіші квіти. Він знову був злий і роздратований. Цей стан начебто приклеївся до нього. Сьогодні настрій зіпсувався після того, як він помітив, який розкішний букет прислуга віднесла до Амалії. Презент від Себастіна. Чим Маркелю не догодив вчинок брата? Принц довго не знаходив пояснення, але потім все ж таки зрозумів. Ні цей диявольський букет, ні сам Себастін тут ні до чого. Маркель дратується тому, що він давно не мав дорослих розваг. З цим батьковим дорученням — опікуватися Амалією, він зовсім забув про свою крихітку Вів'єн. Не був у неї кілька днів. Ось і причина його поганого настрою.

Сьогодні він побуває у неї, хоч би що трапилося. Зараз особисто назбирає букет — давно не балував її подарунками, і відправить із посланцем. А ввечері сам заявитися в її гніздечко.

П'ять, сім... дванадцять... Маркель все зрізав та зрізав квіти. Не міг зупинитися, ніби хотів перевершити брата. І раптом з-за спини почув:

— Ваша Високосте…

Несміливий голос своєї підопічної пташки. Маркель від несподіванки стиснув стебла і вколовся об шипи.

— Дідько! — процідив крізь зуби. — Що ви хотіли? — спитав не дуже ввічливо, розвертаючись до неї обличчям.

Вона була зовсім не така строга, як учора, перед знайомством із Себастіном. У простій сукні з короткими рукавами. І погляд мимоволі ковзнув по всій довжині її витончених рук. Волосся було лише трохи прихоплене стрічкою. Мідні локони торкалися плечей. А щоки стрімко покривалися рум'янцем.

Маркель звернув увагу, як тонка тканина її простої сукні ніжно огортає жіночні плавні вигини, і тіло несподівано відреагувало. Прокляття! Ні, треба терміново до Вів'єн.

— Ваша Високосте… — Амалія не витримала погляду Маркеля. Опустила очі на букет у його руках. Принцу чомусь відразу захотілося позбутися троянд. — Ваша Високосте, дозвольте просити вашого дозволу відвідати сьогодні ввечері з Її Високістю принцесою Арабель прем'єру, яка відкриває новий театральний сезон.

Ні! Ні, ні та ще раз ні! Залишити свого підопічного горобця під наглядом сестри, яка сама ще дитина? Маркелю вистачило минулого разу. Хтозна що спаде на думку Арабель? Вона знову може залишити дівчину саму. А та, як свідчить досвід, вміє знаходити пригоди на свою голову. Маркелю не буде спокою, якщо Амалії не буде у палаці. Однозначно треба заборонити їй цю вилазку. Чим мотивувати? Але ж він недарма взяв її на роботу. Спеціально для того, щоб вона не мала часу на дурниці. Він саме за це їй і платить — щоб вона сиділа тут, у палаці, і не наражала себе на небезпеку. Маркель насупив брови, зображуючи прискіпливого роботодавця:

— Ви вже виконали завдання, яке я вам дав?

— Поки що ні, Ваша Високосте, — пролепетала вона. — Я вивчила лише одну з книг…

— От бачите, — повчально перебив він. — Отже, треба виявити більше старанності. Сподіваюся, ви розпорядитеся вільним часом із користю для справи — витратите сьогоднішній вечір на подальше вивчення книг.