Про лікування, ще одну лекцію та ненавмисну романтику

Кого ніколи не мокали спросонку обличчям у крижану воду, той ніколи не зрозуміє, що пережила Олена.

Спочатку вона страшенно злякалася. Адже щойно все було добре. Добрий сіроокий некромант привів до якоїсь бабусі, схожої на казкову Бабу Ягу. Розповів про чиєсь там отруєння, чимось не призначеним для людей. І навіть дозволив триматися за свою руку, поки бабуся водила навколо Олени руками, нагадуючи не дуже професійну екстрасеншу.

— Так і є, любий, пробурчала вона нарешті. Не знаю, хто і звідки приніс гидоту, яку твоя дівчина випила, але в неї явно підмішаний мед, зібраний бджолами змія Васавути. І це добре, що твою дівчину повело в сльози, скарги та пошуки Шестиної Ткачихи. А могло ж статися будь-що. Спробувавши такого меду, юні діви і в обійми першого зустрічного кидаються, і зі скель, якщо їм шибане в голову, що життя зовсім погане і ...

— Та я знаю, знаю, — пробурчав некромант. — Навіть цікаво, кому хотіли цю гидоту підсунути? Цій дурепі чи ельфійці, з невідповідним світлій діві даром? Ельфійку Мотрона ледь зловила і влила в неї флакон соку мальміки вогняної. А з цим нещастям складніше, людина, все-таки.

— Дурний ти, хоч і розумний, — буркнула Баба Яга. — Ти спершу думай не про те, кому хотіли підлити, а про те, хто і де міг узяти? Змій свій мед будь-кому, не дасть. І тут або черговий хвацький і безмозкий молодець вкрав, отримавши доважком дружину і купу проблем, або з запасів витягли. А з чиїх там запасів його можна витягнути?

— Підозрюю, що із запасів сімей половини студентів, — пробурчав некромант.

— Ну, якщо це так, то хтось пожартував невдало. Цей мед, буває, підливають в один із глечиків і дивляться, кому трапиться і що з ним потім буде. Тут язиката ельфа сама розбереться, по-своєму помститься і пояснить, що цей мед не іграшки.

Григорій тільки зітхнув. Ні, Арру він навіть розумів. Вона ж насправді і сильна, і розумна, і красуня, яких навіть серед ельфійок небагато. А її мало не нижчою істотою проголосили, через дар, що передався від якоїсь далекої пра-пра-пра-бабки невідповідного ельфам походження. Головне, спочатку одружуються, на кому попало, а потім, нащадки цього кого попало ще й винні в тому, що народилися не такими, як треба.

— Та хай вона їм хоч вуха відріже всім, — сказав твердо. — Ви мені підопічну вилікуйте, бо вона інкуба примудрилася до сліз довести і сама задумалася про самогубство.

— Так, краще б її в інший бік повело. І плаксі цьому було б щастя, — ядуче сказала бабуся і веліла: — Ану, відійди!

І ось після цього наказу Олену взяли і макнули обличчям у ту саму крижану воду.

Дівчина закричала і спробувала вирватися, але процедуру безжально повторили.

Десь далеко один сірооокий некромант питав, чи впевнена знахарка у тому, що робить? Але знахарка була впевнена, макнула Олену ще пару разів, накрила її голову теплим рушником, що пахнув чимось незрозумілим, але приємним, і ласкаво-ласково запитала, чи пацієнтка відчула всю гостроту життя?

Ну, Олена і висловилася як про гостроту, так і про методи Баби Яги.

— Добре! — чомусь зраділа бабуся. — Бажання боротися розбудили, тепер пий!

І всучила миску з чимось схожим на звичайний глінтвейн.

Олена, згадавши, нарешті, що п’ють все підряд тільки ідіотки, запитала, що це таке?

Майстер Григор чимось фиркнув і обізвав малолітньою дуриною.

А Баба Яга лагідно-лагідно перерахувала інгредієнти, половина з яких Лені була не знайома, і знову веліла пити. Причому швидко. Щоб не довелося знову будити бажання боротися.

І Лена, згадавши про крижану воду у відрі, хоробро замружилася і випила, готуючись до гіршого. Найгірше, правда, приходити не поспішало, а потім вона взагалі заснула, чомусь на плечі у некроманта, хоча не пам'ятала, як і коли схопилася за його руку.

А прокинувшись, виявила, що так і спить — на лаві, привалившись до чоловіка. Він, на щастя, не протестує і не пручається, мабуть, тому, що теж спить, спершись спиною на килим на стіні.

— Так-так, дівчино, — скрипуче сказала Баба Яга, яка спритно в'язала якесь макраме.

Некромант сіпнувся і теж прокинувся.

— От і добре, от і добре, — пробурчала бабуся так само скрипуче, а потім відкашлялася і продовжила приємнішим голосом. — Виспалися, як я подивлюся. Перелякалися, бідні. А я ось якраз оберіг майже закінчила. Ти ж, дівчино, поки звичайна людина і тобі в цьому світі взагалі небезпечно перебувати. З'їсиш ягідку, яка жодному магу шкоди не завдасть, а в тебе візьмуть і виростуть роги.

— Ах, да, — про щось згадав некромант і широко позіхнув, ледве встигнувши прикрити рота долонею. — Це ще тиждень чекати.

— Ось, а ти бовдур, — грізно сказала йому бабуся. — Тобі сказали дивитись за дівчиною, а ти що? Заборон купу перечислив, а про те, що треба було сказати, взяв і забув. Доводиться мені молодість згадувати та обереги плести. Тримай, дівчино.

І простягла доплетене макраме.

— Носи в кишені. Або на руку можеш пов'язати, як браслетку. Головне, щоб близько до тебе було.

— А що це? — Запитала Олена.

— Оберіг, який застереже, якщо ти знову захочеш з'їсти чи випити щось для тебе небезпечне. А якщо не дуже небезпечне, то небезпеку прибере, хоч ти поки що звичайна людина зі сплячою силою.

— О-о-о-о! — щиро зраділа Олена. Така штука їй була потрібна. — А коли ця сила прокинеться? А то начебто навчаюсь у магічній академії, але нічого магічного, окрім ворожіння на картах таро, робити не вимагають.

— Та як тримісяць за середину перевалить, так і почнуть. Поки що й без незапалених вогників справ там вистачає. Спочатку папери оформляли, потім це свято сталося, студентське, на якому вічно щось відбувається. Ось розберуться із подіями, і у викладачів одразу з'явиться час на індивідуальну роботу з вогниками. Ти не думай, ти не одна там така. Навіть у богів іноді вогники народжуються, яких треба будити і вести до їхньої власної сили. Хоча дурість все це. Можна, особливо дівиці, все зробити набагато простіше і швидше, без будь-яких наукових підходів.