Розділ 23. Краса та марафет

Прокинулася я від того, що навколо мене хіба що стіни не тремтіли, а так стояв такий тупіт і гам, що заснути було просто нереально. Прокрутившись хвилин п'ятнадцять, я увімкнула режим мегери і зібралася піти розібратися, що там таке сталося. Але мене випередили: у двері вимогливо постукали, і я поспішила відчинити, мабуть, щось справді трапилося!

- Олівія, щось сталося? – Розгублено подивилася на подругу в піжамі та бігудях.

- Звичайно, сталося! Скоро почнуть з'їжджатися гості, а ти ще не готова! Нам зустрічати всю знать Владії! – Он воно що, Михаличу, а я вже подумала. – Бігом у душ і покажеш мені свою сукню! – Видала команду дівчина, а я розгублено подивилася на неї. Сукня! Як я могла забути?

- Ем… - розгублено забігала очима.

- Що не так?

- Справа в тому, що мені якось не до вбрання було, - вивалила я всю правду на Олівію, а та аж ніяк не здивувалася.

- Дівчата, в сімнадцятій НП, потрібна ваша допомога, - і всі тієї ж миті кинулися до мене, проштовхуючись до кімнати.

А поки вони радилися, роздивляючись мій убогий гардероб і вирішуючи, що зі мною робити, я потихеньку злиняла в спустошений зараз душ. Коли я повернулася, мені на примірку запропонували цілих п'ять суконь! Недовго думаючи, я зупинила свій вибір на смарагдовій. Виглядала вона чудово, тепер головне в неї влізти, не зіпсувавши при цьому вбрання своєю неідеальною фігурою.

- Шикарно. Краще й не могло бути, - пролунали захоплені зітхання дівчат, коли я нарешті вдяглася. Швидко підійшла до дзеркала і застигла здивовано. Вбрання і справді було чудовим, і воно мені підходило! Я покружляла, розглядаючи себе з усіх боків і посміхнулася, не знаючи як віддячити подругам:

- Дівчата... - ледь не розплакалася, давно я себе не відчувала такою гарною.

- Ми знаємо, - хором відповіли ті. - Тепер потрібно підібрати тобі макіяж та зачіску. - Я була останньою непідготовленою, тому мені приділили найбільшу увагу.

Мене натирали, фарбували, укладали мої локони. І взагалі зі мною провели стільки косметичних процедур, скільки я в житті своєму не бачила. Ну а коли залишалися лише останні штрихи, і я почула остаточний дівочий вердикт - "красуня", мені дозволили на себе подивитися.

«Невже це я?» - була перша моя думка, а потім я поспішила обійняти всіх майстринь, які створили зі мною диво, перетворюючи на справжню принцесу, як і кожна дівчина в нашому крилі.

Сьогодні ми будемо не гіршими за інших запрошених на свято леді. І нехай всі знають, що в армії теж є гарнідівчата!

Подруги розбіглися по кімнатах, чекаючи на своїх кавалерів, кожну на свято поведе їх напарник, а я залишилася в очікуванні свого. Крістоф зайде ж за мною? Бо ми якось і не домовилися. Може він дожидатиметься мене на святі? Так і сиділа я вся на голках, сіпаючись туди-сюди, поки в двері не пролунав стукіт.

Я поспішила відкрити і побачила партнера у всій красі. Як же йому личить офіційний костюм! Ми так і стояли, роздивлюючись один одного, і мені сподобалося те, що я побачила в очах чоловіка навпроти. Невже це милування?

- Зайдеш? - Прохрипіла, розуміючи, що наша пауза вже занадто затягнулася.

- Так, мені потрібно віддати тобі артефакт, - голос партнера теж не відрізнявся чистотою.

Відчинила двері ширше, пропускаючи його всередину, і хлопець відразу зайняв місце на стільці біля столу, після чого він простягнув мені коробочку, в якій я побачила дивовижний браслет. А не погано вчені так приховали найпотужніший артефакт. Я поспішила надіти прикрасу і стала в дверях, готова йти на завдання.

- Арі, - Крістоф подав мені руку, в яку я відразу опустила свою долоню. - Ти дуже гарна, - святі ховрахи. Що це було? Комплімент від борсучка?

- Дякую, ти теж, - відповіла йому я, і ми попрямували надвір.