Розділ 10. Знайомство з партнером

Як не дивно, але у мого партнера в кімнаті було прибрано, і навіть пару вазонів з квітами стояли. Якщо чесно, то я була шокована. Навіть в мене було не настільки чисто, а від чоловіка на це не чекалося і поготів.

Чи то борсучок сам настільки педантичний, чи має господарку під рукою... Останнє чомусь мені не дуже сподобалося, і я подумки дала собі потиличника - чи не зацікавилися ви, мадам, даним чоловічим екземпляром?

- Проходь, - спокійно кинув мені... А, до речі, як його звуть?

- Може представимося? - Вирішила зробити я перший крок до примирення. Зрештою, нам бути напарниками цілих півроку, а це не мало.

- Крістоф Армен, для генерала верблюд, – кхмм…кхе…хе…

- Плюєшся чи що далі за всіх? – млинця, і смикнув мене чорт за язик. Воїн якось небезпечно примружив очі, але все ж таки відповів:

- Ні, бо я надто впертий, - ой, все... Тримайся, Арденія.

- А чому не осел? - Аааа... Та що зі мною таке? Адже вирішила налагодити спілкування.

- Бо десь генерал вичитав, що найуперша тварина у світі – верблюд, – невже не образився? Фух! - А тебе як звуть?

- Арденія Фей… - чорт, ледь не спалилася, - Кіллбоу. Сойка. – Крістоф вдав, що не помітив моєї помилки, але прізвисько вирішив уточнити:

- Чому сойка?

- За словами генерала я надто гучна і шастаю лісом, - процитувала я начальство.

- Зрозуміло, - ну і чого він такий серйозний?

Не образився, не пожартував з прізвиська. Дивно так. І ще його прізвище! До мене тільки дійшло, де я вже його чула.

- Армен... Ти що...? - Договорити чоловік мені не дав.

- Так, - тоді зрозуміло чого дівчини на нього так слини пускали. Мало того, що красень, то ще й племінник короля, наскільки я правильно зрозуміла. Але уточнювати не стала.

«А ще він один із братів Деніела, твого  майже нареченого», - єхидно підказала мені моя пам'ять. Чорт би їх узяв цих вищих аристократів.-  "А сама далеко від них втікла?", - Подумки стукнула по лобі своє друге "я" і подивилася на партнера.

Він з цікавістю спостерігав за зміною емоцій на моєму обличчі. Мабуть, я виглядала безглуздо, бо чоловік ледве стримував посмішку.

- Що далі, пані Арденія? - я скривилася від звернення, але вирішила не коментувати. - Зріст, вік, вага? – усміхнувся цей... верблюд! – Чи це таємна інформація?

- І зовсім ні, - засмутила я напарника. - Мені двадцять років, зріст сто шістдесят п'ять сантиметрів, вага п'ятдесят два кілограми, - викуси, вояка. Мене таким не збентежиш.

– А параметри будуть? - От же засранець.

- Як тільки ви вкажете свої, - двозначно повела я бровою в район його пояса і повернула погляд до його обличчя.

- Думаю, ми спрацюємось, відьмочка. Мені двадцять сім, зріст сто дев'яносто три, вага дев'яносто. А щодо параметрів… Цифра трохи більше, ніж тобі років, – я почервоніла, адже не була такою майстерною в цій сфері, як хотіла показати. – Це, зрозуміло, в активному стані, – вирішив мене добити цей гад.

- Дуже корисна інформація. Внесу в свій робочий блокнот, - все ж таки не залишилася я в боргу. - А тепер може приступимо до справи? - Бачили б ви його обличчя після моїх слів! Бідний ледь не знепритомнів. Так, маленький, я тобі все ще не пробачила прилюдне витирання твоїх губ після поцілунку зі мною.

- Наприклад? - Хрипко видало це джерело тестостерону.

- Думаю, нам потрібно скласти список своїх сильних та слабких сторін. Так буде простіше зрозуміти, що ми можемо використовувати в спільних завданнях. Розумію, що інформація секретна, тому пропоную дати один одному клятву про нерозголошення, - я відкинула у бік підколки і нарешті перейшла до головного, до того, через що і прийшла в кімнату до партнера.

- Я згоден. Клятвами та списками обміняємось завтра після сніданку. У нас якраз буде п'ятнадцять хвилин перед зустріччю з нашим тренером.

- Чудово. Тоді я піду? - Піднялася, прямуючи до дверей.

- І не залишишся? Моє ліжко, як бачиш, застелене на відміну від твого, – пригадав мені знущання цей борсук.

Все ж це прізвисько йому краще підійшло б. На ці його слова я мило усміхнулася, повільно підійшла до його ліжка, присівши на нього і трохи пострибавши, а потім видала:

- Твердувате. Повернуся, мабуть, до себе, - і бігом ретирувалася, поки чоловік мовчки ловив свою щелепу, що гучно впала. Один нуль, борсучок.