Розділ 1. Навчальні будні відьмочок

- Будь-якому магу для досягнення повної гармонії зі своєю Силою необхідне не лише вміння контролювати емоції, а ще й щоденні тренування у використанні природної магії. Тільки наполеглива праця та повне володіння своїми почуттями та емоціями зробить із вас справді видатного мага! – як завжди найнудніша лекція в моєму житті була призначена на п'ятничний вечір, коли кожна відьмочка, яка поважала себе, повинна готуватися до походу на вечірку.

- Пссс ... Ані, ти сьогодні йдеш? - Прошепотіла моя подруга з сусідньої парти. - Я чула, що Ален там буде, - ох вже ця жіноча дружба, Елль провела ціле розслідування, аби добути для мене цікаву інформацію.

- Звідки знаєш? – тихо спитала у відповідь.

- Мені його сестра магкарточку прислала, де її братик збирається, а ще вона чула його розмову з Меттом, - нічого собі у них система розвідки, моїм батькам і не снилося.

- Тоді прийду. Потрібно тільки від діда змотатися, у нього знову якісь плани на мене, - чесно зізналася та так і застигла з відкритим ротом, зустрівшись поглядом з пані Серіні.

- Ані, можливо ви всім розповісте на які ж п'ять класів розподіляється захисна магія? – упс, здається, я добру половину лекції пропустила, бо в моєму конспекті було лише три слова: «Магія. Атакуюча та захисна». А далі пусто.

Вся група замовкла, чекаючи на мій черговий провал, але я не хотіла здаватися так легко. Не така я й дурна, хоч і блондинка. Обережно підвелася зі свого місця, готуючись до відповіді, і спробувала відшукати у себе в голові правильне рішення, адже про все це я неодноразово чула вдома, залишалося тільки поритися в коморах пам'яті.

- Захисна магія підрозділяється на 5 груп. Перша… - я завмерла, сподіваючись, що перелік тут же спливе у мене в думках, але де там, все місце зараз там займав Ален. - Перша... - повторила я, все ще не втрачаючи надію.

- Сідайте, Анні. Напишіть мені доповідь до наступної лекції, тема: «Операція «Чорна вдова», - викладачка вдала, що дуже незадоволена мною, а насправді вона сяяла, наче новорічна зірка, адже пані Серіні вже передчувала те, що зможе торкнутися свята святих магрозвідки.

Вона знала, що до будь-якого мого завдання наша сім'я підходила з усією відповідальністю, а це означало, що мені на руки видадуть усі звіти у справі тридцятирічної давності.

- Але пані Серіні, у мене немає відомостей з цієї тематики, - справедливо обурилася я. - Прошу змінити завдання, - все ще сподівалася я на послаблення, але сама винна, дала їй привід знову до мене причепитися.

- Зате ви знаєте, де її дістати. Тема залишається незмінною. А тепер продовжимо, - вона вдала, що не чула моїх обурень, повертаючись до читання лекції. Зашибісь. Ще й маглист діду відправить мабуть.

Ох, плакала моя вечірня втеча, тепер мені години три доведеться слухати моралі.

Останні хвилини, що залишилися до дзвінка, ми провели в повній тиші, ніхто не хотів заробити завдання від куратора напередодні вихідних. Отже, я відзначилася, інших охочих повторити мій подвиг не знайшлося.

Дві останні лекції я відсиділа слухняною дівчинкою, старанно записуючи конспект. І навіщо воно мені, якщо я планую зайнятися пошиттям нарядів, а не ставати ще одним військовим у нашій родині?

Найгірше бути спадкоємицею алмазної імперії мого другого діда. Він моїх кузенів просто не випускає із фінансової школи, змушуючи вивчити всі ази від "а" до "я". Бррр… Добре, хоч мене взявся виховувати дід-військовий, за що йому честь та хвала. І нехай у мене було не зовсім звичайне дитинство, зате я спокійно можу відлупити будь-кого, хто простягне до мене свої кострубаті ручки.

- Ані, то що вирішили? - Елль все ще не втрачала надії побачити мене на вечірці, але я знизала плечима:

- Тепер і не знаю, якщо вдасться скоротити повчальну лекцію діда, після сьогоднішнього мені точно невтішитися, - чесно зізналася подрузі, і та винувато посміхнулася:

- Вибач, не думала, що пані Серіні взагалі на когось увагу звертає, - так, зазвичай та зайнята лише собою, читає на автоматі матеріал, а після цього не прощаючись іде.

- Не страшно. Покаранням більше, покаранням менше… Але я все ж таки постараюся втекти. Напишу тобі у відчаті, – подруга кивнула і поспішила до магомобіля своїх батьків.

Я ж залишилася біля воріт, чекаючи поки за мною приїде хтось із підлеглих дідуся. Схоже він знову забув про свою недбайливу онучку, або його, як завжди, засмоктали справи державної ваги, що теж частенько траплялося.

Додому я потрапила лише через годину, коли все ж таки знайшовся невдаха, який згадав про внучку генерала п'ятничного вечора. Але я вирішила для різноманітності не псувати нерви Августину, адже йому і так «щастить» щодня спілкуватися з моїм предком, до чого військовому ще й нервовий зрив після «прогулянки» зі мною?

- Генерал Арвенійський зараз на закритій нараді, звільниться не скоро, тому сьогодні вас зустрічаю я, - вирішив все ж таки внести ясність дідів помічник. - Їдемо відразу додому? – пропозиція була провокаційною, але я сьогодні сама собі дивуюсь, навіть не захотілося трохи познущатися над чоловіком.

- Додому, - коротко видала, стомлено дивлячись у вікно.

- Яка чудова погода! Та й вихідні попереду, чудовий час для прогулянки, - продовжував невимушену бесіду мій сьогоднішній водій, і якби я не знала Августина настільки добре, то вирішила б, що він ухльостує за мною.

- Слухай... а як довго мого діда не буде? - Ідея виникла несподівано, тому військовий, який нічого не підозрював, спокійно відповів, в'їжджаючи на територію особняка генерала:

- До опівночі, а може й довше… - ага, отже, мені можна і не вигадувати привід для того, щоб втекти на вечірку. - Але Ви не хвилюйтеся, я залишусь у домі до прибуття командира, - не те щоб я хвилювалася, але ж ніхто не відмовиться від особистого водія?

- Августине ... - я зробила крок у бік помічника, а той, знаючи всі мої дива, відразу відступив. - У мене є просто чудова пропозиція! - здається, він уже й не радий, що йому випала честь бавитися з онукою його начальника.