Розділ 14

Прочитавши повідомлення, Ася геть розклеїлася. Зовсім нічого не хотілося. Лежала в темноті, дивлячись у вікно, й думала, як позбутися цієї хандри. Зараз у пригоді стали б подаровані Андрієм цукерки. От вони точно підняли б настрій дівчині. Шкодувала, що віддала їх.

Несподіваний дзвінок у двері змусив здригнутися. Невже Андрій повернувся? Серце підскочило. Станіслава хотіла, щоб це був він, хвилювалася. Однак за дверима стояла Ліля, тримаючи в руках якісь пакунки.

— О, добре, що ти не спиш! — зраділа подруга й увірвалася до квартири. — Ми обов'язково мусимо піти сьогодні в нічний клуб! Ось, пройшлася трохи магазинами! Маємо гарний одяг, нову косметику. Туфлі! — Ліля безцеремонно взялася діставати все прямо біля порога, навіть не зачинила за собою двері. — Тут твій розмір теж є, — всунула Асі коробку, — а ще ось... Наше улюблене!

Із завзятою усмішкою дівчина дістала пляшку шампанського й підморгнула.

— Лілю, який клуб? — розгублено запитала Станіслава. 

Хотіла додати, що їй завтра на роботу, але подруга перебила:

— Як це який? Найкращий у місті! Тобі треба розважитися, відпочити. Можливо, тоді студентик із мізків вивітриться і будеш спокійно дихати. У мене тут і солоденьке є, — порившись у своїх пакунках, Ліля дістала звідти коробку точнісінько таких самих цукерок, які кілька годин тому забрав Андрій, — твої улюблені!

— Але ж сьогодні понеділок, мені завтра на роботу.

Ніякого клубу не хотілося. Ася відвикла від таких «відпочинків», після яких ще кілька діб треба відпочивати. Хотіла просто посидіти вдома, понудьгувати. Про що й сказала подрузі, але та слухати не хотіла. Отак із Лілею було завжди — ввірветься в життя Асі, наче ураган, виведе з зони комфорту, переверне все догори дриґом і задоволено спостерігає за результатами своєї роботи.

Довелося згодитися на неочікувану авантюру, бо знала — з цим рудим дивом сперечатися безнадійно. Через годину присутність подруги дала свої плоди: Ася звеселилася, навіть перестала постійно думати про Андрія. Ігристе з цукерками зробили свою справу — й дівчина більше не вважала ідею походу в клуб поганою. Аж поки туди не потрапила...

Ася не могла розслабитися. Увесь час намагалася непомітно обсмикнути занадто коротку чорну сукенку, розуміючи, що вона приковує чоловічі погляди. Хоча відвідувачів було не дуже багато. Гучна музика оглушувала, дратувала. Ліля одразу ж повела подругу до барної стійки, де замовила два коктейлі. Ася сіла на високий стілець, байдужим поглядом ковзнула по приміщенні. Вона почувалася, мов не у своїй тарілці. До того ж сумувала за Карпенком. Та настільки сильно, що хлопець навіть привидівся їй за одним зі столиків. Лише на мить, а потім те місце заступили відвідувачі. Серце забилося часто-часто, дівчина затамувала подих. Коли люди знову розступилися, вона не змогла повірити своїм очам. На дивані й справді сидів Андрій зі склянкою в руках і всміхався своєму другові. Такий вродливий і харизматичний, що не могла відвести погляду, заклякла. Аж поки подруга не розворушила.

— Аська, ти там красунчика Бреда Пітта побачила чи що? — прокричала Ліля, намагаючись бути гучнішою за музику.

— Так! — Ася знайшла в собі сили відвернутися. — Свого особистого. Андрій тут.

Здалося, подруга присвиснула, а тоді почала шукати Карпенка серед натовпу.

— Де він? Покажи мені!

— За лівим столиком, біля колони. З келихом у руках. У білій футболці та чорному піджаку!

Кілька секунд Ліля шукала того, хто підходив під опис, а потім ще кілька роздивлялася.

— Красень! — дала свій вердикт.

Ася змушувала себе не дивитися туди. Ну справді, для чого? Щоб іще більше страждати? Якого дідька Андрій взагалі тут опинився? Йому ж завтра на навчання! Але і їй на роботу...

Увагу привернула парочка, що сиділи поруч, — молодесеньке дівча, яке, здавалося, тільки вчора закінчило школу, й чоловік, який годився їй у батьки. Дівчина голосно хіхікала, а її кавалер тим часом розпускав руки. Обоє були вбрані цілком пристойно — видно, що не бідні. Проте водночас викликали огиду. Ні, проти різниці у віці Ася нічого не мала, утім ці двоє явно не підходили одне одному. Хоча б тому, що дівчина кривилася, коли її партнер цього не бачив. Мабуть, вона з цим чоловіком заради грошей.

— Він сексі! — вигукнула Ліля, змусивши скривитися й Асю, яка не одразу зрозуміла, що річ не про того чоловіка з лисиною та доволі великим черевцем.

Повернувшись обличчям до Андрія, подумки погодилася з подругою. Мабуть, хлопцеві не бракує жіночої уваги. Від такої думки неприємно кольнуло в області серця. Як це все витримати? Як забути цього студента?

Не маючи сил дивитися на нього далі, взялася спостерігати за роботою бородатого бармена. Краєм ока помітила, як парочка, що знаходилася по сусідству, почала поводитися ще більш розкуто. Чоловік безсоромно цілував юну шию дівчини й міцно стискав її сідниці, демонструючи всю свою хіть. Його супутниця, швидше за все, не витримавши такого тиску, обережно вивільнилася й, шепнувши щось на вухо чоловікові, граційною ходою кудись пішла. Коханець явно залишився незадоволений таким учинком, його обличчя скривилося, брови зійшлися на переніссі. Він махнув барменові та зробив замовлення. А потім поглянув на Асю. Вона й не помітила, що витріщається на незнайомця настільки відкрито. Швидко відвернулася, однак відчула потилицею його прискіпливий погляд.