Розділ 11

Я схопила Єву за руку, і  ми побігли з нею шукати того ідіота. Я не знала, де саме в нього пара, тому довелося заглядати в кожну аудиторію. Усе ж таки мені не вдалося його знайти в цей момент, бо наша пара вже розпочалась. 

Ми з Євою побігли до нашого кабінету і чемно слухали лектора. Увесь час я сиділа і придумувала спосіб, як краще його вбити. Нарешті та пара закінчилася, і ми пішли шукати Влада в їдальню. Столик, за яким він і його друзі завжди сидять, був зайнятий, і я відразу помітила хлопця.  

— Ой, кохана моя, ти прийшла! — сказав награно Влад, коли я підійшла до нього. 

— Що? Яка ще кохана? Ти що з глузду з'їхав? — почала кричати я. 

— Мені здається, що нам з тобою потрібно поговорити, — відповів Влад і почав вставати. 

— Давай тут говори! Я нікуди з тобою не піду! 

— Ще й як підеш! — сказав хлопець і схопив мене за руку. 

— Та відпусти ти мене! — продовжувала кричати, але його хватка була надто міцною. 

Він завів мене в якусь порожню аудиторію і зачинив двері. 

— Я так розумію, ти вже все дізналася, — спокійно сказав хлопець. 

— Так! Від інших людей дізналася, що нібито зустрічаюся з тобою. Як ти це поясниш? 

— Та нема чого пояснювати. Просто мені так захотілося сказати. 

— Що? Має ж бути якась причина? 

— Я дізнався, що деякі хлопці з університету зацікавились тобою. От і вирішив сказати всім, що ми зустрічаємось. 

— Навіщо? Я не розумію! 

— Щоб ти нікому не дісталася, — з якоюсь легкістю відповів Влад, а я напружилась. 

— Тобто ти сказав усім, що ми разом, бо приревнував мене? — спитала я, а він просто засміявся. 

— Яка ж ти дурненька! Невже ти справді подумала, що я тебе ревную? 

— А навіщо тоді? — я підійшла ближче і сердито подивилася на нього. — Чергова твоя гра? 

— Майже вгадала, — хлопець склав руки на грудях і пильно подивився на мене. — Я так розумію, що в тебе раніше не було жодних стосунків. Тому я вирішив зробити все, щоб їх в тебе ніколи не було. 

— Але для чого тобі це? — майже кричала я. 

— Тому що ти не заслуговуєш, щоб тебе любили. Такі брехухи, як ти, заслуговують лише на страждання. 

— Ого! — вражено сказала я. — Ну, тоді я зараз усім розкажу, що це все неправда. 

— Не розкажеш! — впевнено відповів Влад. 

— І чому ж це? 

— Тому що тоді всі дізнаються, яка ти насправді. Я розповім усім, що ти вбивця. 

— Ти вже це колись робив, тому не лякай мене пустими словами. 

— Я не говорю про людей з університету. Я маю на увазі твоїх батьків. Як думаєш, що буде, коли татусь дізнається, що його улюблена донечка насправді остання брехуха? 

— У тебе вже була можливість йому розповісти, але ти мовчав, — сказала я, бо була впевнена, що він просто блефує. 

— Просто в мене тоді не було доказів. 

— Ох, а зараз вони в тебе є? — я зробила вражений вигляд. 

— Звісно. І ти навіть його знаєш. Точніше її. 

— Про що ти? — схвильовано спитала я. Невже Кіра, щось задумала проти мене, бо тільки вона знала всю правду. 

— Я ж тоді був не сам, але ніхто навіть не подумав спитати в Світлани. Але коли всі згадали про неї, то вона вже була в іншому місті.

— До чого ти ведеш? — занепокоїлася я.

— До того, що вона повернулася. І зараз у мене є живий доказ того, що я не винен.

— Чого ти хочеш від мене?

— Я хочу, щоб ти грала роль моєї дівчини. 

— В університеті?

— Не тільки. Перед батьками теж.

— Що? Ти знущаєшся?

— Ні. Сьогодні ж увечері скажеш батькам, що у нас неймовірне кохання, і  ми зустрічаємось. 

— Я не буду цього робити.

— Тоді сьогодні на вечерю до вас прийду я. До того ж не один. 

— Для чого тобі це все?

— Бо я так хочу, — різко сказав хлопець. — Зараз я буду чекати тебе в їдальні за столиком. Якщо ти не прийдеш, то тоді я навідаюсь до твоїх батьків у гості. Тому вирішуй швидше. У тебе не так багато часу. 

Влад пішов, а я залишилася стояти одна посеред аудиторії. Що ж мені робити? Звідки я можу знати, що він говорить правду? Можливо, та Свєтка навіть не повернулася. Я подивилася на годинник і помітила, що в мене залишилося п'ять хвилин. Яке ж тупе життя! Від якихось п'яти хвилин повністю залежить твоє майбутнє. 

Я все ж вийшла з аудиторії і пішла в їдальню. Не можу сказати, що я впевнена у своєму виборі, але думка моїх батьків про мене була надто важливою. Я підійшла ближче до їхнього столика і сіла біля Влада. Єва здивовано подивилася на мене, і я кивнула їй головою, що все добре.

— Ну, хіба можна так, щоб подруга моєї дівчини стояла? Приєднуйся до нас, — сказав Влад Єві і показав на вільне місце між Артуром і Ігорем.

— Я б з радістю, але ваша компанія мене не надто приваблює, — відмовилася Єва, а я ображено подивилася на неї. 

— Правильно, дорогенька сестричко, — звернувся до неї Артур, — нема чого лізти туди, де тобі не раді.

— Не радий мені тут тільки ти, — з переможною усмішкою сказала Єва. — Ви знаєте, напевно, я все-таки сяду. Не можу ж я залишити свою подругу одну.

Єва задоволено сіла на вільне місце, а я навіть не знала, що ж буду далі робити. 

Перерва нарешті закінчилася, і ми з Євою побігли на наше заняття. Вона питала в мене про все, але я сказала, що розповім їй пізніше, бо надто довга історія. Після пар ми домовились, що ввечері вона прийде до мене, і я все їй розповім. 

Після того випадку, як Влад перерізав мені шину, я не користувалася автомобілем. Інколи мене підвозив тато або Єва. Назад усе ж довелося йти пішки, бо подруга мала їхати на якусь фотосесію. 

— Дано, ходімо я тебе підвезу, — сказав Влад, коли помітив мене на парковці.

— Та ні. Я сьогодні пішки, — відмовилась я.

— Хіба можна так, щоб моя дівчина ходила пішки, коли я на машині? — обурено сказав Влад і попрощався з хлопцями.

Він взяв мене за руку і підвів до свого автомобіля. Як я помітила, то подряпин вже не було. Я сіла біля нього і чомусь почала сильно хвилюватися. Усю дорогу ми просто мовчали, а Влад включив якусь музику.