Розділ 24

Зрадник Васька, зрозумівши, що мене він не зупинить, вирішив не псувати собі нервову котячу систему й банально змився. Та цього разу я навіть була цьому рада, бо хоч як мені не хотілося зайвих проблем, але справа вже була навіть не в формі. Цей… одним словом жаба так розійшовся, що просто почав сварити Ролін за все на світі.

– Я перепрошую! – трохи посунула нашу пригнічену кураторку, стаючи навпроти зеленого чоловічка. – А чи не забагато шуму ви тут через якісь ганчірки підняли? – абсолютно спокійно себе відчувала, навіть попри те, що поруч мало не тряслася Ролін.

Певно таки якесь цабе перед нами.

– Ти хто така?! Чого лізеш не у свої справи?! – от коли його очі так сильно викотилися з орбіт, я собі точно визначилася з походженням цього індивідуума – без варіантів, сімейство жаб'ячих.

– Я потраплянка Зоя, – тримала себе у руках, поки позаду мене вже дуже голосно сопіла Сана. – І саме я винна в тому, що наша форма тепер дещо інша. Ми, потраплянці, маємо право носити нормальні речі, а не запропоноване тут ганчір'я! І не бачу причини нашої затримки.

Жаба єхидно всміхнувся.

– Слухай сюди, потраплянко Зоє. Відразу після церемонії ви всі прийдете до мене у кабінет, на відпрацювання. І прийдете ви всі у нормальній формі. Такій, яку ви отримали. І мене не хвилює, як ви це зробите. Ти мене зрозуміла?

– А хто ви взагалі такий? – нормальне ж ніби запитання, але його так перекосило, і ручки кістляві до мене потягнулися…

– Гррр, – видала Сана. Шикарна вона дівчина. Чоловіки, навіть такі зелені та огидні, розуміють її прямі натяки з пів слова.

Ручки зелений опустив, натомість вирішив мене прибити своїм захмарним его:

– Як ти, нікчемна потраплянко, смієш до мене говорити таким тоном? Я Айвен Махуммор, перший заступник ректора з організаційної діяльності, я магістр філософії магії, я…

Загалом далі ще дві хвилини звучало якесь пафосне бла-бла-бла, але я не дуже й вслухалася. В моєму баченні світу він може бути тільки хіба зеленим Мухомором або, за бажанням, ще жабою. Нуль поваги, нуль розуміння. Зате план в моїй голові дуже швидко сформувався.

Тому, як тільки він заглох, я широко всміхнулася й зробила те, чого цей витребеньок точно не очікував – широко всміхнувшись, міцно вхопила жаб'ячого мухомора за руку і як слід (за методом Сани) нею потрясла.

– Як приємно познайомитись з такою єєє поважною особою. Пробачте мені за безтактність. Я ж всього лише потраплянка, дуже мало часу знаходжуся у вашому світі, ще не усіх визначних еее осіб в обличчя знаю. Але ваше, – захопленню моєму не було меж, поки наш поважний зелений мав дуже пришиблений вигляд. – Ваше точно запам'ятаю тепер. О великий Айвене! Пропустіть нас до трибун. Ми шкодити не будемо. І прийдемо до вас… на відпрацювання!

– Ти чого так голосно? – зовсім м'яко і збентежено заговорив Мухомор. – І не такий я вже…

Замовк, вдавився своїми ж словами, коли я з безмежним обожненням глянула на нього, та ще й зітхнула так… романтично.

– П-проходьте, – ледь видавив з себе зелений, а щоки його впалі ще й почервоніли…

Таке наївне дитятко.

– Безмежно! Безмежно вдячні вашій доброті до нас, до потраплянок, – кинулася до нього, щоб побачити, як той відстрибує від мене, ніби від прокази. – Дайте вашу ручку, – з наймилішою ж посмішкою попросила.

– Навіщо?! – пискляві нотки говорили про те, що заслужена бла-бла-бла особа дуже знервована.

– Потисну… на знак вдячності, – і оченятами своїми закліпала.

Я до нього крок. Він від мене. Який лякливий попався нам Мухомор…

– Йдіть вже… поки я не передумав. І не шуміть там!

Вирішила не доводити жабу до інфаркту і, махнувши Ролін та своїм, рушила собі спокійно далі.

Звісно ж мої шоковані дівки не відстали від мене. Як тільки Ролін вказала нам на наші місця та швиденько втекла від нас навіжених до своєї групи, я опинилася під дощем із запитань.

– Це що таке було? Які ще відпрацювання? – першою накинулася Ріс. – Ти готова так швидко форму змінити?

– Маю визнати, – додала герцогиня, – я здивована твоєю поведінкою, Зоє. Що це в тебе за тактика?

– Сана не розуміє, – прокоментувала воїтелька.

Діді просто дивилася зі знаками запитань в очах.

– Не хвилюйтеся ви так. Ніякого відпрацювання не буде, бо після цього дійства я піду відразу до ректора. Першого разу він мене почув і форму мою швидко змінили. Цього разу, сподіваюсь, почує також. А щодо Мухомора, – мовила тихіше, бо деякі вже не тільки задивлялися на нашу компанію, а явно ж хотіли підслухати про що ми говоримо. – Я спочатку дуже хотіла влаштувати йому скандал, але коли зрозуміла який він чоловік – трошки змінила підхід до проблеми.

– Сана не розуміє, – важко зітхнула дівчина, та й інші не дуже розуміли про що я кажу.

– Якщо хтось дуже енергійно починає сипати на вас свої здобутки та статуси й намагається при цьому принизити, якщо він чоловік до всього, а ви жінка, то, скоріш за все, в нього проблеми з жінками. І найбільший страх таких визначних осіб – це жінка та жіноча увага, – хитро всміхнулася, згадуючи перелякані очі зеленого.

– Зоя розумна, – похвалила мене Сана.

– А раптом ректор нас не зрозуміє, – боязко прошепотіла Діді.

– Зрозуміє, – мовила максимально впевнено, хоч, звісно, сумніви мала. – В нього не буде вибору.

***

Мої любі! Від сьогодні пригоди Зої будуть публікуватись щодня о 6:00 ранку. Можливий вихідний у неділю))

Усім безмежно вдячна і за кометарі й за цікавість до цієї історії❤️❤️❤️

Можу сказати лиш одне – пригоди Зої,  Васьки, і її дівчат тільки починаються)) І нехай тремтять коліна у фентезі-красунчиків))