Епілог

Дмитро
День мого весілля, коли мене покинула моя наречена, я думав, що більше ніколи не буду  щасливим. Що не зустріну своє кохання. Хоча, тоді я не дуже вірив у кохання. Саме тому, я попросив Антона знайти мені акторку, яка буде моєю фіктивною дружиною декілька місяців. Але коли він привів її. Мою дружину. Тоді, перша моя думка, була чому вона така до біса красива, мила. Він не міг знайти, когось менш вродливіше. Бо я ще закохаюсь в неї. І так сталося. Я закохався по самі вуха. Я і дня без неї прожити не можу. Вона постійно в моїх думках. Я завжди знав, що не заслуговую на кохання. На її кохання. Я не заслуговую на її очі океану. На її посмішку. На її вогонь в цих очах океану, коли вона дивиться на мене. Але так сталося, що я не можу розпочати свій день без її посмішки. Без цього вогню у очах океану. І я знав, що одного дня вона стане моєю смертю. Я люблю швидкість вона повільний рух. Вона обожнює шумні вечірки, а я обожнюю тихий домашній вечір. Я кохаю її до нестями. Дивлюся на неї з посмішкою і пишаюся тим, що вона моя дружина. Дружинонька. Маленький крокодильчик. Несподіваний шлюб назавжди в наших серцях. 
Ліля: Дмитро, — дружина звільнила мене з моїх думок.
— так, дівчино океану,
Ліля:  чому ти так задумався? 
— я кохаю тебе, дівчино океану 
Ліля: і я тебе. 
Ніка: давайте скоріше, бо якщо ми запізнимося на концерт Софійки, вона нас вб'є. 
Марта: і вона буде мати рацію. 
Сьогодні перший сольний концерт Софії. І я не знаю, чому вона його вирішила зробити на нашу річницю весілля. І той день коли все почалося. 
Охорона: шановні, я не можу вас пропустити. Ви запізнилися, — в сенсі? Йому не сказали, що ми будемо? 
Мія: у нас віп. Ми сидимо у перших рядах. 
Охорона: вибачте, пані Маріє. Я вас не впізнав. 
Мія: на наступний раз будь ласка, не робіть таких помилок, — і ми всі зайшли в залу і сіли в перші ряди. Я одного не розумів для чого нам сидіти у перших рядах, якщо там можуть сидіти фанати Софії. 
Софія: Нарешті ви прийшли, любі друзі, — сказала дівчина, коли нас помітила, — Знаєте, я не хотіла починати концерт без вас. Бо ви обов'язково маєте це почути. Лілюсику і Дмитрусику,  можливо, ви хотіли цей день привести удвох. Але тут мій концерт стався. Ми всі вирішили, що зробимо вам сюрприз на вашу річницю. Ми вас дуже сильно любимо. І якщо, Дмитро, ти думаєш, що ми любимо тільки Лілю це не так. Здається, ми любимо тебе більше. 
Ліля: еее, — дівчата засміялися.
Софія: Лілюсику, не ображайся. Але ми його любимо, бо він робить тебе щасливою. Ми ніколи не бачили, як ти сяяла, як не з цим чоловіком. Ми всі віримо, що побачимо дні, коли ми будемо всі щасливі зі своїми чоловіками і будемо проводити щасливі дні.  Пам'ятайте, люди, коли я у своєму інстаграмі сказала, що на цьому концерті буде сюрприз. Нова пісня, новий фіт. Так, ось ми всі об'єдналися і написали пісню. Ця пісня про вас. Ми, як свідки вашого кохання все бачили вирішили його заспівати.  Музика за мною, а слова за нами дівчатами. Ми додавали баси. Електро гітару. І багато всього. Дівчата, я запрошую вас на сцену. 
Ліля: ви зараз серйозно? — запитала моя дружина і я помітив, що в неї текли сльози щастя я їх витер своїм великим пальцем. 
Марта: Щоб ви знали, як ми мучились з написанням цієї пісні, — сказала дівчина коли вони вийшли на сцену, — Ми всі надіємось, що ви її оціните. Вже завтра вона буде на всіх музичних майданчиках
Мія: слухайте її. І зробіть так, щоб вона була на всіх чартах. 
Оксана: Не дилема, — боже ці дівчата божевільні. В них настільки сильна дружба. Я завжди хотів для себе таку. І одружився з цією неймовірною жінкою отримав це. Чудових подруг і друзів. Незважаючи ні на, що вони не засудять та підтримають в лиху годину. Антон це той хлопець, який був зі мною з дитинства. Він був один. Нас було двоє тепер нас багато і нас не подолати. 
Коли концерт закінчився дівчата вирішили, що було мало і вони вирішили влаштувати вечірку.  Сьогодні ми з хлопцями будемо сиві. Бо з нас ніхто не п'є. А дівчата п'ють. Тому вони сьогодні будуть неймовірно милі. 
Шапаренко: ви тільки подивіться на них, — сказав Коля щоб ми побачили як вони всі танцюють. Звісно, вони привертають увагу. До них наближається група хлопців і схоже вони теж п'яні. І звісно ми підійшли.
— Лілюсику, — поцілував дівчину в щоку
Ліля: ммм, Дмитро, що ти робиш? 
— позначаю тебе, як свою би ці вовки знали своє місце, — і я мав рацію, як тільки ми підійшли вони зникли. 
Оксана: ви від лякали наших кавалерів.
Денис: думаю, що ми кращі за них, — Оксана обійняла хлопця. Це вперше вона робить такий впевнений рух. 
Оксана: тоді, танцюй зі мною. Це наказ.
Денис: від коли ти мені наказуєш? Я нагадаю тобі, що я прокурор, а не ти.
Оксана: але ти мене слухаєшся
Денис: куди я дінуся.
Софія теж з Артемом танцювали я також вирішив запросити свою дружину на танець. Але ще потрібно було стежити за Нікою, Мартою і Марусею. Але є Роман чому я маю перейматися. А потрібно було, бо ці четверо опинилися з мікрофонами і співали. 
Мія: Ти - недописана, книга моя,
Ти - моє небо, повне дощу,
Ніка: Ти - моє макове поле,
П’яниш і вбиваєш.
Марта: Ти - берегиня всіх моїх сліз.
І як тільки можна кохати таку?
Ні, я не знаю, не знаю,
Не знаю, не знаю…
Роман: Так цілувала до сліз,
Прошила сяйвом наскрізь,
Тремтіли губи й слова -
Така відверта.
Мія: І роки фото в альбом,
Весна біжить у вікно,
Ніка: А ти не зі мною, дивлюсь,
Така не прикрита.
Мія: наступна наша пісня це, — дівчина не договорила, бо Микола забрав мікрофон.
Шапаренко: наступну пісню заспіває інша людина ви наспівалися.
Ніка: агов
Марта: ти хто такий, щоб нам забороняти?
Шапаренко: її хлопець, — вказав на Марусю.
Мія: фіктивний, — сказала дівчина тихо, щоб почули тільки ми. 
Софія: я підозрювала це. 
Ліля: моя сестра йде по моїм стопам, — сказала дівчина, коли ми приїхали додому.
— не хвилюйся, думаю, що Коля зробить її щасливою.
Ліля: але він її не кохає і вона його.
— а ми кохали?
Ліля: наша з тобою ситуація зовсім інша.
— і ти не знаєш, їхньої. Тому, нам залишається підтримувати її у всьому. Як вона підтримувала тебе. 
Ліля: Добре, що вони, ще не одружені, — це поки що, але моїй дружині цього не варто знати. У наші двері подзвонили і відвернули нашу увагу від цієї ситуації, — Хто це може бути?
— піду гляну, — я встав з дивану і пішов у коридор відчинити двері і відкривши їх я побачив свого дідуся, — привіт, що ти тут робиш? — я дуже радий його бачити, знаю.
Дід: Дмитро, можна мені поговорити з вами обома.
— я проти цього. І якщо я тебе прожену Ліля мене вб'є. Я дізнаюся, чи вона хоче з тобою говорити, — не встиг я і кроку ступити, як моя дружина тут. 
Ліля: пане Дмитро? Ласкаво просимо, ви щось хотіли?
Дід: можеш називати мене дідусем.
Ліля: вибачте, але я не можу. Ви щось хотіли?
Дід: поговорити мій онук проти. Я сподіваюся, що ти не будеш проти. 
Ліля: так, звісно проходьте, — дідусь зайшов у середину, а Ліля здається, ще хоче мені щось сказати, — я знаю, — дівчина обхопила моє обличчя своїми руками, — для тебе складно йому пробачити, але спробуй, — поцілувала мене у щоку. 
— гаразд ходімо, — дружина пішла наперед, а я за нею, — ми слухаємо тебе уважно. 
Дід: я знаю, що мені прощення немає, те що я зробив з вами, але я прошу вибачити мені. Дмитро, ти єдиний спадкоємець моєї компанії і ти повинен його отримати. Та і я на старості літ не хочу один терпіти твою матір, ти знаєш вона невиносима.
— такий, як ти вона теж тебе терпить. Знайдіть будь ласка спільну мову і тоді я пробачу тебе і підпишу документи, які ти так просиш. У вас є місяць. Через місяць ми з Лілею приїдемо на вечерю. 
Як я і обіцяв ми з Лілею приїхали на вечерю до моєї матері і дідуся, але не самі. Ще з нами були батьки і сестри Лілі. Це буде наша сімейна вечеря. Я спеціально взяв сім'ю Лілі, щоб подивитися на поведінку моєї матері і дідуся. Ми з моєю дружиною приїхали першими. Я постукав у двері відкрила моя мати.
Мама: як я рада вас бачити 
— ми теж. Сім'я Лілі трошки запізнюється 
Мама: вони теж будуть? — здивовано запитала мати, — ти не казав цього 
— так, я спеціально це зробив. Де дідусь?
Мама: чекає на вас за столом. Ви проходьте, а я скажу Єві, що доставила тарілки з приборами.
— звісно, — ми зайшли у вітальню, де на нас сидів і чекав мій дідусь лорд. Сидів за столом, як король імперії.
Дід: я дуже радий, що ви прийшли, — я впевнений, що буде ще щасливий, коли прийде Софі. Маленькі спиногризи влаштують справжнє шоу.У двері подзвонили 
Антон: Софі прийшла. Мамо, я відкрию.
Ліля: ти їх не намовляв створити безлад? — я тільки на неї подивився і вона все зрозуміла, — ти жахливий.
Коли всі сіли ми почали нашу сімейну вечерю.
Дід: Марія, твоя сестра молодша вже одружена, а ти як старша, ще ні
Мія: що ви маєте на увазі? Чи соромно мені, що я ще ходжу самотня? Коли молодша одружена? 
Антон: дід просто хоче зіпсувати твій майбутній шлюб, як зробив це з братом і Лілею, — всі вилупили свої очі на мого брата. 
— Антоне, про що це ти ? 
Антон: хіба не це дід мав на увазі, коли питав?
Дід: ні, Антоне. 
Антон: тоді ти не будеш заперечувати наш майбутній шлюб з Софі.
Мама: ви ще юні. Вам тільки по 5 років. 
Софі: але ми дали собі обіцянку, що одружимося. 
Мама: через років п'ятнадцять побачимо, маленькі закохані.
Ліля
— здається, що твій дідусь і мати змінилися, — сказала коли ми з Дмитром приїхали і пили глінтвейн з запашною випічкою, яку спекла моя мама у нашій вітальні.
Дмитро: не можу так само сказати, — сказав хлопець ще сильніше притиснувши мене до себе.
— чому?
Дмитро: це лише один день. Потрібно їх випробовувати ще в інші дні.
— тоді випробуємо їх. У нас ще стільки днів попереду, — чоловік не встиг нічого сказати, як у двері подзвонили. Я впевнена, що це наші друзі. 
Дмитро: я відкрию. Хто так пізно?
— здається, що я знаю хто.
Дмитро: і хто ж?
— ті самі, хто увірвався в цей будинок в день нашого весілля.
Дмитро: чесно, кажучи я був трохи переляканий.
— та чого? Це всього лише мої друзі.
Дмитро: не кожного дня у тебе весілля і не кожен день тобі приставлять дуло пістолета.
Марта: якщо ви не відчинене двері, я це повторю, — кричала подруга.
Дмитро: ви вмішуєтесь у наш особистий простір.
Ніка: спокійно ми лише повідомимо вам новину. 
— а це не могло почекати до завтра? 
Оксана: ні, — і тут мої подруги роблять дещо дивне. 
— з першим вашим роком подружнього життя, — кричали вони. 
Мія: я дуже сильно щаслива, що тепер Дмитро терпить мою сестру аж цілий рік. Спекалась нарешті. 
Марта: ну все ми привітали і ми йдемо. Слідкуйте за моїм пальцем, — дівчина рухала пальцем то вправо, то вліво. Як гіпноз чесне слово, — нас тут не було, — і вони зникли. Дивачки. 
Дмитро: скажу чесно вони божевільні. Щоб проїхати стільки дороги привітати нас і втекти це я не знаю. Простіше було б по відео дзвінку привітати. 
— це не те. Те, що вони тільки, що зробили для мене є дуже особливим. Вони особливі. 
Дмитро: шлюб з тобою мені подарував не лише тебе. Прекрасну, красиву дівчину океану а й вірних друзів, які будуть робити такі дурниці, але приємні. Як добре, що ти з'явилася в моєму житті.
— можливо ти мав на увазі, як добре, що я втекла з весілля.
Дмитро: так, як добре. І як добре, що я одружився саме з тобою, а не якоюсь там акторкою.
Пройшло три тижні 
— чому ти такий щасливий? — хлопець від коли приїхав з роботи радіє, як маленька дитина.
Дмитро: тому, що в нас тобою буде несподіваний медовий місяць.
— Несподіваний медовий місяць? 
Дмитро: саме так. А знаєш, де знаходиться наш готель? 
— де? 
Дмитро: на березі Тихого океану.
Я завжди мріяла побувати на березі океану. Насолоджуватися морським повітрям, шумом хвиль і звісно ж відчувати себе щасливою. І зараз я це відчуваю. Я ніколи не могла подумати, що так зміниться моє життя. Несподіваний шлюб вніс свої корективи, тим самим зробивши мене найщасливішою людиною. 
— Дмитро, ти просто здійснюєш усі мої мрії, — з обіймами накинулася я на хлопця 
Дмитро: як прекрасно. Але зараз ти мене захочеш побити.
— ні. Ти ж тільки що розповів мою мрію, яку ми скоро здійснимо вдвох.
Дмитро: ти не перша про це дізналася і ми будемо не самі.
— то ти спочатку сказав, якимось лєвим людям.
Ніка: сама ти лєва. А нам можна. 
— звісно мої братки. Звісно, що я без них нікуди не поїду.
Дмитро: а мене можна лишати?
— ні. Я тебе в чумайдан запхаю.
Дмитро: з ким я взагалі одружився 
— з дівчиною, яку дуже сильно кохаєш.
Дмитро: це правда. А вона мене кохає?
— дуже.