Розділ 15 (Правда Арсена)

   На весіллі Марго та Кості, Арес не міг більше мовчати. Тому зібрав друзів на важливу розмову.

- Хлопці я стосовно своєї катки..

- Знову ти за своє, можливо не потрібно повертатись до теми, яку ми вже пройшли? – запитав Діма.

- Да, Арсен. Він правий, то всього лише гра – доповнив Костя.

- Ну спасибі хлопці, спасибі, такого я від вас не очікував, да і справді живу я в кайф, як ви говорили, хоча ніякого кайфу тут особо немає, а то… катку я не виграв.

- Що-о? Та не може бути такого, щоб ти та й не виграв - впевнено відповів Костя.

- Та да, абсолютно погоджуюсь, він і не виграв… та такого ніколи не траплялося - доповнив Дмитро.

- І сам дивуюсь з себе, як я міг програти ту катку, але я вам зараз відкрию таку правду – впевнена промовив Арсен.

- Давай відкривай.

- Я програв десятирічній дівчинці.

- Що-о? Дівчинці, десятирічній? Ти мене так сьогодні вразив чувак.

- Дімочка, мій любий, я звісно люблю тебе і дуже люблю тебе вражати розумієш от прямо для тебе старався, щоб програти їй, щоб тебе вразити, розумієш, да? – розлючено сказав Арсен.

- Так. Арсен от не потрібно зараз виправдовуватись ну програв ти десятирічній дівчинці, ну подумаєш з ким не буває, звісно, ще ні з ким такого не бувало..

- Так, Костя ну не починай вже ти, я сам в шоці розумієте, я навіть не знав, що там дівчинка, я «короче» собі грав на «розслабоні» вже майже спав і тут я програю, і потім включається мікрофончик, і вона мені таким дитячим голосом каже: «ну що дідок програв десятирічній дівчинці»

- Тобто це ще не на всі 100, що це була дівчинка десятирічна - відповів Дмитро.

- Ну да ніяких доказів немає, що це була саме вона, хоча голос був дитячим, але водночас він був не дуже й веселим, знаєте, якби я виграв в дядька, так я від радості скакав би, а ось її голос був якимось таким сумним ніби вона про щось друге взагалі переживала.

- Тобто зараз ти весь день про неї думаєш, да? Я правильно тебе зрозумів.

- Да, Костя да, ти мене правильно зрозумів, я про неї думаю як же ж не думати про дівчинку, яка не раділа тим, що мене виграла та тут я не знаю.. тут потрібно оркестр піднімати якби мене виграли.

- Ну не будь таким дуже самолюбним чувачок подумаєш виграли.

- Так, Діма не потрібно мені оце твоє подумаєш, це взагалі така біда…це прямо траур для мене розумієш, от як я піду на роботу до пацанів вони ж все зрозуміють, тому що блін в мене в рейтингу показує тепер не перше місце, а друге.

- А чому друге, куди пацани ділись?

- Не знаю ну чогось я на другому, а та малявка на першому понімаєте, я такий зараз розлючений, якби я тільки знав хто це.

- Нічого взнаєш, а який у неї був нікнейм?

- Ой та в неї нікнейм заморочений, якийсь набір букв цифр щось похоже на «ультражмут 1593»  до чого тут 15 до чого тут 33 ой 93 я навіть не знаю, але що таке «ультражмут», це ж треба було так себе назвати…

- Мабуть їй ця гра не така уже і хороша, вона просто її грає, щоб вбити час ,тому і назвала себе як-небудь.

- Можливо ти маєш рацію але чому, всі інші пацани опустилися в рейтингу?

- А можливо вона і їх виграла?

- Якщо це правда то все я на ній женюсь.

- О заявочки пішли. Арсен ми зловили тебе на слові, якщо ти дізнаєшся хто це то все, будеш чекати її 18-ліття, щоб одружитись.

- Окей даю слово, я люблю ризикувати так що, ризикуємо до останнього.

- Ха-ха-ха Арсен, колись ти пошкодуєш за ці слова.

- От чого ти зразу робиш траур на чистому місці от серйозно зразу шкодувати, дивись ти не пошкодуй через свою Адель.

- А що це ти вже за неї заговорив, я щось тебе не зрозумів.

- Ну а ти сам подумай, зараз ти з нею просто ніби якісь друзі.

- Так-так стопе, скоро вона буде і моєю дівчиною і моєю жінкою і мамою моїх дітей зрозуміли.

- Ого щось ти такий зразу став серйозний дружок.

- Та просто час ще не прийшов, щоб зізнатися їй у свої почуттях, тим паче вона сама все прекрасно розуміє.

- В смислі розуміє, що вже між вами щось було?

- Та нічого не було.

- Послухай свого друга візьми і скажи їй напряму, що вона тобі подобається. А ще краще, що ти її кохаєш?

- Та я розумію все.