Розділ 24

Я знервовано перебирала пальцями, спостерігаючи, як автомобілі несуться на шаленій швидкості до фінішної прямої. Мигцем глянула на табло, на якому поки лідирував Гордій. Той Єгор знову намагався підрізати його, але йому все ж удалося уникнути зіткнення. Я шалено хвилювалася за нього та вже готова була знепритомніти на цій трибуні. Ще й сонце так гаряче пекло в голову.

Залишилося лише десять кіл до закінчення заїзду, а страх збільшувався з кожною секундою. Я боялася, щоб цього разу не сталося аварії, як тоді. За останній тиждень нам вдалося порозумітися краще, аніж я очікувала. Ми майже кожну ніч засинали разом, хоча і не бачилися цілими днями. Я вже так звикла до його обіймів та тепла, що просто не могла втратити це. Мені подобалося засинати біля нього, як і йому поруч зі мною. Десь в глибині душі я розуміла, що небайдужа йому, але він усе ж старанно приховував це.

— Вирішальних п’ять кіл для наших учасників, — голосно заговорив коментатор. — Наразі лідирує автомобіль під номером двадцять три, за кермом якого знаходиться Ємчук Гордій. Здається, він вирішив будь-що перемогти в цьому етапі після поразки минулого разу. Одразу ж за ним не відстає номер п’ятнадцять. На минулому етапі саме ці двоє учасників найбільше боролися за лідерство. Тоді першу позицію отримав Козак Єгор, але зараз Гордій не збирається віддавати йому перше місце. Ну що ж, будемо сподіватися на чесний заїзд обох учасників, бо за будь-яке порушення можна отримати дискваліфікацію.

Я хмикнула та похитала головою. Минулого разу, коли через маневри суперника на треку Гордій потрапив в аварію, то судді чомусь не визнали Єгора винним і не дискваліфікували, хоча й мали це зробити. Зараз же коментатор стверджує, що якщо хтось з них зробить якийсь нечесний рух, то одразу ж вилетить зі списку учасників. Цікаво, це тільки Гордія стосується? Бо таке враження, що за Єгором хтось стоїть, адже він справді уже декілька разів підрізав різних учасників. Проте робив це так майстерно, що навіть не було до чого причепитися. Схоже, цей хлопець піде по головах, щоб отримати кубок. І від цього я хвилювалася ще більше. Особливо, коли залишилося останнє коло, а Гордій все ще лідирував.

Я боялася, що той Єгор знову щось зробить, щоб перемогти в цьому етапі. Але сталося чудо: на половині кола у нього лопнула шина. Публіка здивовано зашуміла, а я розтулила рота, спостерігаючи, як автомобіль під номером п’ятнадцять заїжджав до команди механіків. І поки там замінювали колесо, я перевела погляд на фінішну пряму, яку в цей момент перетнув Гордій.

Я радісно почала стрибати на трибуні, не стримуючи своєї усмішки. Його автомобіль з’їхав до парку, де були всі команди. Я ж почала пробиратися до виходу, щоб піти до нього. І коли мені вдалося вийти з трибуни, я побігла в бік Гордія, що уже вибрався з автівки. Він зняв свій шолом і поставив його зверху на авто. Коли помітив мене, то широко усміхнувся та розвів руками, запрошуючи у свої обійми. І як тільки я підбігла до нього, то одразу ж кинулася йому на шию. Гордій міцно стиснув мою талію, трохи підняв мене та покружляв зі мною на руках. Я тихо скрикнула від відчуття невагомості, а потім засміялася.

— Ти бачила? — спитав він, не приховуючи своєї радості.

— Бачила, — відповіла я. — Ти молодець.

Хлопець все ще тримав мене на своїх руках. Я поправила його волосся, що стирчало в різні боки, а тоді ніжно поцілувала Гордія в губи. Він обережно поставив мене на ноги, охопив моє обличчя своїми руками та теж почав цілувати у відповідь. Потім він усе ж відірвався від моїх губ та міцно притиснув мене до свого тіла. Я обійняла його за талію і поклала свою голову на груди хлопця. Гордій же легко провів рукою по моєму волоссі.

— Пишаюся тобою, — прошепотіла я.

— Ще рано, Поліно, — сказав він і швидко поцілував мене в голову. — От коли виграю кубок, тоді й пишатимешся.

— Я навіть не сумніваюся, що ти переможеш у цьому чемпіонаті. Упевнена, що так і буде. От тоді й мені можна буде хизуватися тим, що я — дружина чемпіона.

Я усміхнулася та подивилася на Гордія. Від яскравого сонця довелося трохи примружити очі. Він легенько вдарив своїм пальцем по моєму носі, змушуючи мене засміятися.

— Дружина чемпіона, — повторив Гордій. — Мені подобається, як це звучить.

Я усміхнулася ще ширше, удивляючись в його очі. Він теж подарував мені свою усмішку, яку я вже встигла дуже сильно полюбити.

— Ще рано радіти, — заговорив за моєю спиною якийсь незнайомий чоловічий голос.

Я відчула, що Гордій напружився та повільно відсторонилася від нього. Коли обернулася, то побачила темноволосого хлопця з такими ж темними, майже чорними, очима. Він був високим, а ще доволі підтягнутим. Я помітила на ньому чорний костюм для перегонів. Мабуть, це ще один учасник.

— Та все ж, Гордію, вітаю з перемогою в цьому етапі, — сказав хлопець і простягнув долоню для рукостискання.

— Дякую, Єгоре! — відповів Гордій, стиснувши зуби.

Він таки потис йому руку, але це коштувало йому неабиякого самоконтролю. Отже, це саме той суперник, через якого минулого разу мало не помер мій чоловік. Було таке враження, ніби Гордій готовий вдарити його, але стримує себе через камери та публіку. Я й сама ладна була накинутися на нього з кулаками. З такою зловтіхою дивиться на нас, наче знущається.

— Дякуємо, — заговорила я, тріумфально всміхнувшись. — Ця перемога заслужена, як і ті, що будуть в усіх наступних етапах.

— Дуже самовпевнено, — пробурмотів хлопець і пройшовся по мені довгим зацікавленим поглядом. Потім він знову глянув на Гордія. — Тобі пощастило, що в мене лопнула шина. Інакше я б і в цьому етапі отримав лідерство.

— Тішити себе такими думками — це єдине, що тобі залишається, — швидко сказала я. — Знаєш, публіка не любить нечесних гравців, зневажає їх. Якщо ти можеш перемогти лише за умови усунення своїх конкурентів — то це дуже жалюгідно. Може, не такий ти вже й вправний гонщик?

— Дізнаєшся про це тоді, коли я триматиму кубок у своїх руках, кралечко, — мовив цей Єгор та підморгнув мені.