Розділ 23

— Вау! — вражено сказала я, коли вистрибнула зі спортивного автомобіля. — Це... Це було так круто!

— А я ж говорив, що тобі сподобається, — мовив Гордій і підійшов до мене.

— Дякую! — Я застрибнула на нього, обіймаючи хлопця за шию та охопила своїми ногами його пояс. — Це було набагато краще, аніж минулого разу.

— Я ж обіцяв, що буду їхати повільніше.

Гордій міцно поклав свої руки на мою талію, підтримуючи, щоб я не впала. Ця поїздка справді була дуже класною, хоч і не сильно швидкою. Мені було приємно, що хлопець все ж турбувався про мене. Він справді міг розігнатися так, щоб стрілки спідометра перевищували двісті кілометрів на годину, але цього разу швидкість навіть не досягала ста двадцяти.

Я дивилася на нього усміхаючись, поки він продовжував тримати мене на своїх руках.

— Ти можеш уже відпустити мене, — прошепотіла я.

— Я не хочу, — просто сказав він. — Мені подобається, коли ти зверху.

Я закотила очі та похитала головою. Любить він завжди сказати щось таке, від чого в мене з’являються непристойні думки. Я нахилилася ближче до його обличчя. Він дивився на мене, не відриваючи свого зацікавленого погляду. Потім його очі опустилася на мої губи, що були надто близько до нього. Я опустила голову ще нижче та повільно провела язиком по своїм губам. Гордій тихо прочистив горло, спостерігаючи за моїми діями. Я ж нахилилася ще нижче та ледь торкнулася своїми вологими губами до його губ. Та все ж не поспішала цілувати, бо добре запам’ятала, як він обламав мене сьогодні з цим поцілунком.

— Хочу морозива, — прошепотіла навпроти його губ.

— Морозива? — хриплим голосом перепитав хлопець.

Я легко пройшлася губами від кутиків його губ до вуха та притиснулася сильніше до нього всім тілом. Відчула, що його руки опустилися на мої сідниці, підтримуючи мене. Він важко дихав та мало не обпікав моє плече своїм гарячим диханням. Я закусила нижню губу, стримуючи усмішку.

— Хочу довго облизувати пломбір, — продовжила шепотіти йому на вухо глибоким голосом, — хочу відчувати його солодкий смак на своєму язику, хочу надкушувати його та тримати у своєму роті, доки він не розтопиться.

— Зупинися, Поліно! — пригрозив Гордій, міцно стиснувши щелепи.

— Що таке? Я справді хочу морозива.

— У мене таке враження, що ти не зовсім про нього говориш.

— Ф-у-у! — протягнула я та скривилася. — Звідки в тебе ці вульгарні думки?

— Це все ти, Поліно, — пробурмотів він, — і твоє кляте морозиво, про яке я зараз думаю.

— О, то тобі теж хочеться пломбіру? — солодким голосом прошепотіла я.

— Усе! Злазь з мене.

Я засміялася та все ж опустилася на ноги. Було цікаво спостерігати за тим, як дратується Гордій.

— Ей, ну чого ти? — я легко вдарила його в живіт. — Невже так сильно завівся?

— Приходь сьогодні вночі до мене, щоб перевірити, — буркнув він, озираючись довкола.

— Я обов’язково прийду, але щоб поспати, — сказала я усміхаючись.

— Голою, — додав він.

Я похитала головою, стримуючи усмішку. Так, нам ще бракувало сексуальної напруги між нами. Тепер вона, здається, буде постійно.

— Ходімо! — Гордій схопив мене за руку та потягнув з траси.

— Куди? — зацікавлено спитала я.

— За морозивом, — просто відповів він. — Буду дивитися, як ти облизуватимеш його своїм язиком, кусатимеш.

— О, ну гаразд. Але шоу може бути дуже яскравим.

— Навіть не сумніваюся.

Гордій привів мене до того кафе, де ми були минулого разу. Я сіла на той же столик, що й тоді. І поки хлопець купував нам морозиво, я насолоджувалася холодом з кондиціонера. Навіть не знаю, від чого мені стало так гаряче: від спекотної погоди, чи таки від тіла Гордія. Той момент, коли я притискалася до нього своїм тілом теж добряче завів мене. Навіть спіймала себе на думці, що не проти була б розважитися з ним сьогодні вночі, але вчасно зупинила себе. Я не можу бути ось так близько з чоловіком без почуттів. Так, він небайдужий мені, але я... Боюся, що я для нього всього лише фіктивна дружина.

Через декілька хвилин він підійшов до мене та передав мені ріжок з трьома кульками. У нього їх було дві. Як він говорив раніше, Гордій не дуже любить морозиво.

— Сідай зручніше, — сказала я та кивнула на стілець навпроти мене. — Зараз буде шоу.

Але хлопець опустився на той стілець, що стояв біля мене. Я з нерозумінням подивилася на нього.

— У мене сьогодні ще багато справ, Поліно, — почав пояснювати Гордій. — Нумо краще без цих твоїх способів спокусити мене.

— Чому? — спитала я насупившись.

Він раптом нахилився надто близько до мене, дивлячись мені у вічі. Я чомусь напружилася, але все ж не зводила з нього свого погляду.

— Бо я зараз частіше думаю про тебе у своєму ліжку, аніж про перегони, — чесно сказав він.

Я трохи здивувалася, бо не очікувала від нього такої відвертості. Мабуть, у нього дійсно всі думки забиті мною.

— Тебе це дратує? — спитала я.

— Не буду відповідати.

— Що? Чому не будеш? Це ж звичайне питання.

— Ти зараз образишся.

Гордій почав їсти морозиво, ігноруючи моє запитання. Я ж важко видихнула і теж надкусила одну кульку. Це, задається, було фісташкове. Йому не треба було відповідати, бо я і так розуміла, що думки про мене дратують його. Але ж я не змушую його постійно думати про мене. Ми мовчки доїли морозиво, а після цього я підсунулася трохи ближче до нього.

— Гордію, — звернулася я.

— Що? — він глянув на мене.

— Я зараз повернуся додому, щоб не заважати тобі. Ти тут тренуйся, займайся своїми справами, а я більше не буду відволікати тебе.

— Ти не заважаєш мені, Поліно, — сказав він і ніжно стиснув мою руку. — Просто коли тебе нема поруч, то мені легше зосередитися на інших важливих речах. Сьогодні можеш залишитися, а додому поїдемо разом.

— Гаразд, — погодилася я та усміхнулася йому.

Ми повернулися на автодром, де Гордій проїхав ще декілька кіл. Після цього він завіз свій автомобіль у гараж. Потім я довго сиділа з ним та Антоном у гаражі, поки вони розглядали щось під капотом машини. Насправді тут був не один автомобіль, а ще я помітила, що Гордій намагався зремонтувати той, на якому їхав у першому етапі. Навіщо йому це, якщо вже є новий? Мабуть, я цього ніколи не зрозумію. Найцікавіше було дивитися на те, як вони фарбували номер 23 з обох боків автомобіля.