Розділ 19

Тих п’ять днів пролетіти надто швидко, і я навіть не встигла зорієнтуватися, як настала субота. За цей час була дуже зайнята організацією дня народження Гордія. Чомусь сильно хвилювалася за те, як усе пройде. Мені хотілося вразити усіх гостей вишуканістю та високим рівнем. За цей період ми з Гордієм майже не бачилися, та й після тієї фотосесії між нами все ще була напруга. Єдине, що він зробив цього тижня для мене, — це поділився списком гостей, яким я мала відправити запрошення. Прекрасно просто!

З самого ранку я схопила в руку невеликий конверт сірого кольору та попрямувала до кімнати Гордія. У такий час він зазвичай уже не спав. Я постукала, а тоді відчинила двері. У кімнаті нікого не було, а зім’яті простирадла свідчили про те, що Гордій уже встав з ліжка. Мабуть, він пішов у ванну, тому я вирішила почекати його. Я підійшла до вікна та виглянула на вулицю. Сьогодні була чудова погода, що не могло не тішити. Я поклала конверт на тумбу неподалік та пройшлася кімнатою, розглядаючи її. Тут не було нічого цікавого, але вона чомусь мені подобалася більше, аніж моя. Може, тому що тут були штори? Потім я знову підійшла до вікна, і якраз у цей момент двері відчинилися.

— Дивлюся, ти любиш заходити в мою кімнату тоді, коли мене нема, — пробурмотів хлопець.

Я обернулася обличчям до нього та завмерла, коли помітила, що він був лише у рушнику, замотаному на поясі. Схоже, Гордій справді приймав душ, бо на його шкірі виблискували краплі води. Він зачесав пальцями своє волосся і підійшов ближче до мене. Я ж зробила декілька незначних кроків у його бік, відверто розглядаючи тіло хлопця.

Не знаю, що мною керувало, але з’явилося дике бажання торкнутися його шкіри. Мені було важко протистояти, тому я все ж потягнулася рукою до нього. Легко торкнулася пальцями його живота, розмазуючи краплі води по ніжній шкірі хлопця. Я проводила пальцями вверх і вниз, досліджуючи його тіло. Приємне тепло з’явилося в животі, наче щось оживало. Я підняла погляд вверх, зустрічаючись з сірими очима Гордія. Він уважно спостерігав за мною, а його м’язи напружилися під моїми дотиками. О, то йому подобається! Я схилила голову вбік та закусила нижню губу, покліпавши очима.

— Це ти так намагаєшся мене звабити? — спитав Гордій і раптом почав голосно сміятися. — Твій флірт на підлітковому рівні, Поліно. Таке враження, наче ти прочитала у якомусь пабліку поради про те, як звабити чоловіка.

Я видихнула, стримуючи своє роздратування. Тепер у мене з’явилося бажання придушити його на місці. Гордій продовжував сміятися мені в обличчя. Я забрала свою руку і підійшла трохи ближче до нього.

— Насправді я досліджувала твоє тіло, щоб дізнатися твої розміри, — сказала я, глянувши йому в очі. — Знаєш, тобі б не завадило трохи схуднути. Доведеться шукати як мінімум п’ятьох сильних чоловіків, які могли б нести твою труну.

— А ти так і гориш бажанням убити мене, — буркнув хлопець. — Це буде твій подарунок на мій день народження?

— Щодо мого подарунка... — Я поклала свою руку на його плече. — Хотіла поцікавитися, які квіти ти більше любиш: живі чи штучні? От обираю між двома гвоздиками з чорною стрічкою і пластмасовим вінком. Ти як думаєш?

Я мило усміхнулася йому, поки він свердлив мене своїм поглядом.

— На твій розсуд, Полінко! — фиркнув Гордій. — Будь-який подарунок від тебе буде найкращими за усі ті, що я коли-небудь отримував у своєму житті.

Я нахилилася ще ближче до нього. Так наші обличчя були в міліметрах одне від одного.

— Ох, ти такий милий! — солодким голосом сказала я навпроти його губ. — Але щоб отримати подарунки, тобі доведеться постаратися, Гордюша.

— Що ти маєш на увазі?

Хлопець примружив очі, наче намагався розгадати, що я задумала. Я ж потягнулася вбік, щоб схопити конверт на тумбочці. Вийшло так, що я зовсім випадково торкнулася своїми губами його щоки. Це змусило мене трохи з’їжитися, тому я відступила.

— Ось! — я передала конверт Гордію. — Це твої завдання на сьогодні. Якщо виконаєш їх усіх, то зможеш потрапити на вечірку, присвячену твоєму дню народження.

— Чекай, що? Ти жартуєш?

— На тебе чекає квест, любий.

— Я так розумію, що під час цих завдань мене вб’ють, а вечірка — це мій похорон, — пробурмотів Гордій та роздратовано похитав головою. — Який ще квест, Поліно? Мені не десять років!

— Знаю! — сказала я та поплескала долонею по його плечі. — Сподіваюся, що ти зможеш виконати всі завдання і потрапити на цю вечірку. Не сумуй, Гордюша! Буде дуже весело.

Я засміялася і повільно попрямувала до дверей. Гордій щось буркав собі під ніс за моєю спиною, а це мене лише веселило. Нехай трохи помучиться, бо звик усе легко отримувати.

— І так, в одному ти маєш рацію, — заговорила я біля дверей. — Це таки справді похорон. Ховаємо твою молодість, коханий.

Я вийшла з його кімнати та одразу ж попрямувала до ванни. Ідея з цим квестом з’явилася спонтанно, як і тематика цієї вечірки. А все через те, що Гордій тоді розізлив мене після фотосесії. Його слова звучали так, наче він поставив клеймо на наше майбутнє. Ну й нехай! Отже, похоронимо його разом.

Коли я вийшла з ванної кімнати, то Гордія не було в будинку. Може, уже поїхав виконувати завдання? Мені хотілося заглянути в його кімнату, але я все ж зупинила себе та пішла до своєї спальні.

Через декілька годин до мене приїхала сестра. Ми домовилися, що вона допоможе мені зібратися на цю вечірку, а потім ми разом поїдемо до того палацу, де все мало відбутися. Довелося добряче заплатити, щоб саме у тому дорогому ресторані організувати це свято.

Аріна чаклувала над моєю зачіскою, бо в неї це непогано виходило, а я ж робила собі макіяж. Потім сестра допомогла мені вдягнути ту довгу сукню, яку я купила винятково на це свято. Вона сподобалася мені в ту ж секунду, як тільки я побачила її. Чорна цупка тканина, що красиво спадала, підкреслюючи фігуру. Тугий корсет з декольте у вигляді сердечка, який робив мою талію ще тоншою. Ззаду був великий бант білого кольору, що тягнувся довгим шлейфом до самого низу. Моє волосся було зібране у гладкий низький пучок. Свій образ я доповнила довгими чорними рукавичками, які надягнула на обидві руки. Я взула чорні босоніжки на високих підборах і схопила такого ж кольору клатч.