Розділ 14. Поради, що виводять з себе

Віктор зайшов у хату, де зібралися всі жінки поселення. На нього відразу злетів шквал порад, застережень і зауважень:

— Міло, не носи воду з річки, бо животик болітиме!

— Не їж солоного, не їж гострого, не їж… взагалі!

— Лягай раніше спати, а якщо прокинешся вночі — обов’язково підкладай тепло на живіт!

Віктор намагався щось промовити:

— Та я… я сам можу…

Але його перебивали на кожному слові.

— Не переживай! — тицяла пальцем одна бабуся. — Я дам тобі настоянку, вона полегшить нічні болі.

— А ця травичка… — продовжувала інша. — Вона допоможе з болями при рухах.

«Боже, я ж просто хотів спокійно посидіти, а тут справжній марафон “Як вижити вагітній у бронзовому віці”!» — думав Віктор, намагаючись втікати, але всі його руки потрапляли під контроль жінок, які наполягали, що «треба терміново навчити, як носити ведро з водою правильно».

І тоді одна з жінок, явно старша за всіх, схилилася до нього й сказала:

— Ти маєш запам’ятати найголовніше: коли маля народиться, воно змінить твоє життя.

— Аааа! — закричав Віктор і мимоволі схопився за голову. — Це ж я ще навіть не звик до свого тіла!

Жінки розреготалися, наче це була найсмішніша комедія на світі. А Віктор лише ледь стримував бажання втекти.

Радим стояв осторонь, хитав головою і тихо бурчав:

— Мабуть, я зараз вперше бачу, як хтось так боїться власної слави…

«Слава? Ха! Моя слава — це живіт, який поводиться як бунтівна археологічна знахідка!» — думав Віктор, намагаючись уявити, як він колись розповість про все це своїм друзям у XXI столітті.

А в голові він вже чув лише одне: «Це ще не кінець. Попереду найцікавіше — пологи, перші крики малюка і, напевно, нові романтичні пригоди з Радимом… і Жданом.»