Розділ 10

Кирило вкотре втомлено видихнув, дивлячись на мене. Він розвернувся та попрямував до дверей. Е, ні! Цієї ночі ми залишимося тут вдвох. Я поспішила до нього та втиснулася між ним та дверима, притискаючи їх.

— Що ти робиш, Софіє?

Він потягнувся до ручки дверей, але я закрила її своїм тілом, не відриваючи від нього погляду. Він був значно вищим за мене, а мені хотілося почуватися рівною йому. Я вчепилася руками в його шию, а тоді закинула одну ногу на його стегно. Я почала дертися вверх на ньому, міцно притискаючи його до себе.

— Господи... — пробурмотів він.

Я придушила сміх, видираючись на нього. Закинувши іншу ногу, мені вдалося піднятися настільки, що наші обличчя були на одному рівні.

— Злізь з мене! — наказав Кирило своїм улюбленим діловитим тоном. Я похитала головою, заперечуючи. — Не дратуй мене, Софіє.

Я знову проігнорувала його та продовжувала витримувати твердий погляд карих очей. Кирило спробував відтягнути мене від себе, але я так сильно вчепилася за нього руками та ногами, що йому це не вдалося. Він видав щось схоже на рик та нарешті здався. Кирило попрямував в сторону ліжка. Я розслабилася, намагаючись ігнорувати бажання, що наростало з кожною секундою. Чоловік не надто обережно кинув мене на спину на ліжко. Я дивилася на нього, розкинувши руки. Його очі палали гнівом, а може, це було щось зовсім інше? Я схопила його за футболку та притягнула до себе. Не знаю, звідки в мене взялося стільки сили. Кирило навис наді мною, спершись рукою до матраца біля мого плеча. Його погляд втупився в мої очі, а кінчики наших носів легко торкалися. Я трохи відхилила голову та потягнулася до його пухких губ, що так і манили мене. Сильно притиснулася до них своїми губами та заплющила очі. Сподівалася, що Кирило нарешті здасться та поцілує мене у відповідь, але він не робив абсолютно нічого. Я відкрила повіки, зустрічаючись поглядом з темними очима Кирила. Наші губи все ще були з'єднаними. Я спробувала порухати своїми, щоб наштовхнути Кирила до дій. Його м'язи обличчя злегка сіпнулися. Ну, хоч якийсь мінімальний прояв емоції. Він все одно не відповів мені на поцілунок, тож я взялася до радикальніших дій. Схопила його за руку, що впиралася до ліжка, та поклала її на свою ліву грудь. У будь-якого нормального чоловіка була б реакція на такий дотик, але не в Кирила. Я відірвалася від його губ лише для того, щоб тихо застогнати. Його долоня так добре відчувалася, але я хотіла значно більшого.

— Чому ти не цілуєш мене? — пошепки спитала я. — Чому не торкаєшся? Ти не хочеш мене?

Його рука все ще лежала там, де я її положила. Наші погляди зустрілися в довгому мовчазному контакті. Не так я це все уявляла собі.

— Боюся втратити контроль, — тихо відповів він.

Це мене розізлило, бо я, чорт забирай, хотіла, щоб він нарешті втратив той довбаний контроль! Хотіла, щоб він торкався мене та цілував, ігноруючи свої тупі переконання, що між босом та підлеглою нібито не можливий зв'язок.

— Слабак! — буркнула я та відштовхнула його від себе.

Він навіть не поворухнувся, тож я почала бити сильніше. Не зчулася, як його руки міцно стиснули мої зап'ястя та сильно притиснули їх над моєю головою. Я ахнула, коли Кирило розмістився між моїх розсунутих ніг та нахилився до мого обличчя. Його руки боляче стискали мої, але мені це так подобалося, що голова йшла обертом. Іскра бажання пробіглася моїм тілом, змушуючи мене затремтіти. Я не знала точно, але була певна, що Кирило помітив це.

— Ти мене не так почула, Софіє, — сказав він навпроти моїх губ. — Коли ми з тобою будемо кохатися, а ми таки будемо це робити, то я хочу, щоб ти була твереза. Зрозуміла?

Я шоковано дивилася на нього великими очима. Він справді щойно так впевнено заявив, що планує кохатися зі мною? Кирило з очікуванням дивився на мене. Я важко ковтнула та швидко кивнула головою. Він відпустив мої руки, а тоді зліз з мене. Мені одразу ж стало холодно без його тепла, але я перевернулася на бік та вкрилася ковдрою. У голові паморочилося від випитого алкоголю. Можливо, я неправильно почула? Але ж він сказав саме те, і це означає, що Кирило таки хоче мене. Я засіяла, усміхаючись. Тихо захихикала від задоволення та заплющила очі. Так спати хочеться...

У голові гуділо, в грудях пекло, а до горла підступила нудота. Я різко сіла на ліжку та глибоко вдихнула. В кімнаті було тьмяно, адже єдиним освітлюванням було світло від екрана ноутбука. В мене не було часу думати, що бос робить за ноутбуком, і чому я, чорт забирай, в його кімнаті?! Я зірвалася з ліжка та побігла до ванної кімнати, прикривши рота рукою. У голові паморочилося, а перед очима все було розмитим. Я впала біля унітаза, кашляючи. З очей текли сльози, а в грудях боляче нило. Відчула, як хтось зібрав моє волосся ззаду. О Боже! Стало неабияк соромно, коли я зрозуміла, що мій бос тримав моє волосся у той час, коли я блювала над унітазом. Я злила воду, підвелася на ноги та попленталася до умивальника. Я відкрила кран та прополоскала рот декілька разів. Ноги підкосилися. Я мало не впала, але міцні руки схопили мене.

— Подивися на мене! — крізь шум у вухах почула голос Кирила.

Він обережно торкнувся пальцями до мого підборіддя та підняв мою голову, змушуючи подивитися на нього. Мій погляд був затуманений, але я намагалася зосередитися на його карих очах. Кирило раптом підняв мене. Це було так неочікувано, що я скрикнула. Не одразу зрозуміла, що він заніс мене в душову кабіну. Одна секунда — і на мене полилася крижана вода. Я голосно закричала, глибоко дихаючи. Хотіла втекти, але Кирило міцно притиснув мене до своїх грудей, змушуючи стояти під струменем холодної води. Я тремтіла, обіймаючи чоловіка за талію, а мозок, здається, повертався до тями. Вода перестала литися. Я підняла погляд на Кирила. З його волосся теж скапувала вода. Він так само стояв під холодним душем.

— Протверезіла? — спитав чоловік, примруживши очі.

Я закивала головою. Хотілося втекти звідси якнайдалі. Мені ще ніколи в житті не було так соромно. Я знову закричала, коли на мої плечі полилася холодна вода.

— Досить! — Я намагалася рукою намацати кран, але Кирило стиснув мої руки. — Годі! Будь ласка... Будь ласка, вимкни воду.

Я схлипнула, з очей полилися сльози, а моє тіло затремтіло. Я відштовхнула Кирила від себе та вибігла з душової кабіни. Не встигла я добігти до дверей, як чоловічі руки схопили мене за талію. Кирило притиснув моє тіло до своїх мокрих грудей. Я глянула вбік у дзеркало, дивлячись на те, як він обіймає мене. Його одяг був повністю мокрий, а я стояла та тремтіла лише в одній білизні.

— М-м-мені холодно, — прошепотіла я, стукаючи зубами.

— Знаю. Ми зараз витремо тебе рушником, а потім я віднесу тебе в ліжко. Добре, Софіє?

Я кивнула головою, погоджуючись. Під "ми" Кирило мав на увазі себе, бо я наче задубіла від холоду. Він взяв у руки сухий рушник та почав мене витирати. Його руки лягли на мою талію, і я відчула, що він нахилився так близько, що його гаряче дихання обпікало мою щоку.

— Нам доведеться знову тебе роздягнути, — прошепотів Кирило мені на вушко.

— Чому ви говорите про себе в множині? — спитала я, насупившись.

— Ну, ти ж продовжуєш мені «викати», — зауважив він. — То ти не проти, щоб я зняв твою мокру білизну?

О так... Вона справді була мокрою, і не лише через холодний душ. Я опустила голову, щоб Кирило не помітив моїх червоних щік, які палали не зовсім від сорому. Я знервовано усміхнулася, коли відчула чоловічі пальці на застібці бюстгальтера. Як і минулого разу, я стояла спиною до Кирила. Він не міг бачити мене спереду, але неподалік було дзеркало, і можливо, інколи він таки підглядав. Чоловік надів на мене свою суху футболку, що доходила мені до середини стегна, і лише після цього зняв нижню частину моєї білизни.

— За останні декілька днів це вже втретє ви бачите мене голою, — зауважила я. — Мабуть, важко тримати себе під контролем.

Кирило відійшов від мене та почав знімати з себе мокрі речі. Я могла відвернутися, як личило б порядній дівчині, але я продовжила дивитися на нього надто детально. Можливо, алкоголь досі бив мені в мозок, але я справді хотіла бачити його красиве тіло без тих непотрібних шарів одягу. Я помітила сухі речі на стільниці біля умивальника. Мабуть, Кирило приніс їх тоді, коли я корчилася над унітазом. До рота підступила гіркота, і я відвела погляд, відчуваючи приниження. Хіба такий чоловік, як Кирило, захоче мене після того, як я напилася наче свиня та блювала поруч з ним? Сором!

— Ем, дякую за це все, і... Я піду до себе, — швидко пробурмотіла та поспішила до виходу.

І знову він зупинив мене, схопивши на руки. Кирило вже встиг переодягнутися. Я мовчки дивилася на його прекрасне обличчя, коли чоловік ніс мене коридором.

— Сьогодні ти залишишся в моїй кімнаті, — сказав він, глянувши мені в очі. — Ти багато випила, і тебе знову може знудити. Я не хочу залишати тебе саму.

— А ти будеш зі мною? — спитала я, а тоді тихіше додала: — Спати.

Кирило нічого не відповів. Він заніс мене до своєї кімнати та обережно положив на ліжко, не так грубо кинув, як декілька годин тому. Я лягла на бік, спостерігаючи за тим, як чоловік накрив мене ковдрою. Він відійшов від мене. Я ображено стиснула губи в пряму лінію. Здається, Кирило не хоче лежати зі мною в одному ліжку. Здивування вразило мене до глибини душі, коли я відчула, що поруч зі мною прогнувся матрац. Я все ще лежала спиною до Кирила, і він теж був на достатній відстані. Жар його тіла не зігрівав мене, а змушував тремтіти від хвилювання. Можливо, це ще були наслідки холодного душу, бо я почала стукати зубами. За відчуттями минуло близько десяти хвилин, але дихання Кирила не змінилося.

— Ти не спиш? — спитала я, легко повернувши до нього голову.

— Хіба можу заснути, якщо ти так голосно стукаєш зубами?

— В-в-в-ибачте... Я не хотіла заважати вам.

Кирило роздратовано видихнув та раптом обійняв мене однією рукою, після чого перевернув моє тіло до себе. Мої руки вперлися до його грудей, а він був так близько, що моє серце завмерло від відчуттів. Я глибоко вдихнула, відчуваючи в носі його запах. Б-о-о-оже, я ще більше сп'яніла від цього аромату.

— Коли ти вже нарешті визначишся? — спитав чоловік, роздивляючись моє обличчя в темноті.

— Ви про що? — розгубилася я.

— То говориш до мене на "ти", то знову починаєш «викати» та звертатися "Кириле Геннадійовичу"! — він перекривив мене, і від цього я усміхнулася. — Вибери щось одне.

Кирило підняв свою руку та обережно заправив переднє пасмо мого волосся мені за вушко. Я помітила, що він трохи довше тримав його у своїх пальцях, наче хотів запам'ятати відчуття.

— Між нами не може бути щось одне, — прошепотіла я. — На роботі ви — мій бос. І тут... Тут ви теж мій начальник. Я не можу сприймати вас по-іншому.

— Мені так не здалося, коли ти змушувала мене торкатися тебе та поцілувала декілька годин тому.

Мої щоки спалахнули. Попри свій не надто тверезий стан, я все чудово пам'ятала. Жар опустився трохи нижче, до грудей, коли я згадала відчуття його руки.

— Інколи виходжу з себе, — пробурмотіла я.

— Втрачаєш контроль, — виправив Кирило. — А потім, коли ти до нього повертаєшся, тобі здається, що ти вчинила помилку.

— Напевно. Вам теж так здається? Ну, тобто ви вважаєте помилкою те, що я поклала вашу руку собі на ... Ви самі знаєте, що я маю на увазі.

— Пропоную домовленість!

— Яку ще домовленість?

— Все, що відбувається тут, не стосується наших робочих стосунків.

— Що ви маєте на увазі?

— У цьому домі я не твій бос. Домовилися?

— А хто ви тоді? — здивовано спитала я.

— Кирило, — відповів він.

— Ось так просто?

— Угу! Ось так просто. Пропоную познайомитися. Я Кирило! — чоловік простягнув мені свою руку.

Я засміялася, бо це було таким безглуздям, але чомусь мені це подобалося.

— Софія, — представилася та потиснула йому руку.

— Тобі дуже личить це ім'я.

Кирило так глянув на мене, що у мене всередині потепліло. Я не змогла стримати своєї усмішки.

— Вам... Тобто тобі, — виправилася я. — Тобі теж личить твоє ім'я.

— А тепер спи, Софіє. — Кирило легко поцілував мене в чоло. — Добраніч.

— Добраніч, Кириле.

Я дозволила собі обійняти чоловіка та уткнулася обличчям в його шию. Теплі обійми Кирила зігріли мене, тож я дуже швидко заснула з дурнуватою усмішкою на вустах.