Розділ 6

Я несвідомо прикусила губу, спостерігаючи за тим, як міцні чоловічі руки, що твердо тримали сокиру, замахнулися вверх та перерубали колоду. Кирило зробив це знову, і знову... Він був лише в тонкому светрі, попри те, що на вулиці сніжило. Я сиділа на кріслі, закутавшись у теплий плед, та дивилася у вікно. Чоловік так вправно володів сокирою, що я не могла погляду відвести. Сперлася щокою на руку, замріяно розглядаючи Кирила. Його м'язисті руки, широкі плечі, красивий торс та довгі ноги — усе зводило мене з розуму. Він повністю! Кирило справді був красивим та привабливим чоловіком. Я так часто потайки мріяла про нього. Мене навіть не лякало те, що він був старший за мене на дев'ять років. Навпаки, наша різниця у віці здавалася мені ідеальною. 

Я легко усміхнулася, роздивляючись обличчя Кирила з виразними вилицями та проникливими темними очима, якими він зараз дивився просто на мене. Я зашарілася, коли зрозуміла, що він спіймав мене за підгляданнями. Похапцем поправила свої окуляри на переніссі та зосередилася на сторінках книжки, яку знайшла в цьому домі. Це був якийсь пригодницький роман, але я не змогла навіть однієї глави подужати. Весь цей час моя увага була прикута до Кирила. Наказувала собі не дивитися на нього, але знову здалася. Швидко підняла погляд над сторінками та помітила, що чоловік набрав у руки дрова та попрямував у сторону входу. Я опустила голову вниз, поклавши свою руку на шию. Краєм ока побачила, що Кирило підійшов до каміна та поклав біля нього дрова. Я втупила свій погляд у сторінки книжки, зачепившись за одне речення.

— Закинеш дрова у камін, гаразд? — раптом заговорив Кирило. — У мене є деякі справи в кімнаті.

Я здивовано глянула на нього, спустивши окуляри на ніс. Трохи підозріло примружила очі. Які у нього можуть бути тут справи?

— Добре, — все ж погодилася. — А коли я кину всі ці дрова, то мені доведеться йти туди за іншими?

Я показала пальцем у сторону вікна, з якого нещодавно підглядала за Кирилом.

— Скажеш мені, і я принесу ще дров.

— О, тоді гаразд. Не хотілося б тягати всяке.

— Але ж грітися тобі хочеться, — додав чоловік.

— Смію зауважити, що ми тут не через мене. Мені не надто хотілося пертися в це богом забуте місце у відрядження.

— Правильно, Софіє! Звинувачуй у всьому мене.

— Я цим і займаюся, якщо ви раптом не помітили.

— Знаєш, я не думав, що з тобою буде так складно вжитися.

— Спитайте про це в мого нареченого, — пробурмотіла я.

Кирило зацікавлено глянув на мене, схиливши голову вбік. Він склав руки на грудях та насупився.

— У тебе є наречений? — поцікавився бос.

— Звісно! Не лише він, а ще двоє дітей і... — Я поклала свою руку собі на живіт, усміхнувшись. — Третій на підході.

— Дуже смішно, Софіє. Зараз помру зі сміху.

— О, якби я знала, що ви плануєте вмерти саме такою смертю, то розсмішила б вас раніше.

Кирило похитав головою та з відвертим розчаруванням подивився на мене. Він мовчки розвернувся і просто попрямував геть. Я міцно стиснула губи в пряму лінію, дивлячись йому вслід. Може, я поводжуся як стерво? Але ж мене все дратує в цьому домі! І... І Кирило теж страшенно бісить. Нічого! Я ще влаштую босу хороше життя. Вжитися йому зі мною, бачте, важко.

Я підійшла до каміна, кинула туди декілька дров, а решту взяла у руки та понесла до вікна, що виходило на задній двір. Відчинивши його, я викинула всі дрова у сніг. Через деякий час я покликала Кирила та сказала йому, що вже всі дрова згоріли. Він здивувався, але нічого не сказав. Мовчки вийшов на вулицю та знову приніс оберемок дров. Я провела ту саму махінацію, що і тоді. Того разу він щось запідозрив, але не виказав свого невдоволення.

— Кириле Геннадійовичу! — вчетверте гукнула я.

— Що таке, Софіє! — почула його голос з коридору. — Тільки не кажи мені, що вже всі дрова згоріли, бо я тільки десять хвилин тому приніс їх!

Він зупинився у вітальні, спрямувавши свій погляд на камін, біля якого було порожньо. Його щоки почервоніли від роздратування. Чоловік склав руки в боки та сердито глянув на мене.

— Дрова скінчилися, — тихо мовила я, винувато посміхнувшись.

— Ти їх їси, чи що? За останніх пів години я приніс стільки дров, що їх вистачило б на весь день. Куди вони ділися, чорт забирай?

— Мені звідки знати?

— Ми домовилися, що ти за цим слідкуєш.

— А тепер слідкуйте самі! — сердито сказала я та різко підвелася з крісла. — Мене це дістало. Я взагалі-то дизайнер, а не кочегар!

Я кинула книжку на крісло та швидко поспішила до своєї кімнати, пройшовши повз Кирила. Почула, як він глибоко вдихнув за моєю спиною, вгамовуючи своє роздратування. Кирило все ще добре тримався. Як він може так контролювати свої емоції? Робот, а не людина. Я сиділа на ліжку в кімнаті, гортаючи фотографії в галереї телефону. Мені так бракувало інтернету. Якби він раптово з'явився, то я б спочатку поспілкувалася з мамою та бабусею, а потім ввімкнула б собі третій сезон свого улюбленого детективного серіалу. Я вже і забула на чому закінчилася остання серія. Доведеться передивлятися. Роздратовано закотила очі своїм думкам. Як же мене це все злило!

Почула, що грюкнули двері у ванну кімнату. Мабуть, Кирило вирішив прийняти душ. Може, приєднатися до нього? Цікаво, а він би прогнав мене, якби я неочікувано увірвалася до ванної кімнати та почала роздягатися? Учора саме це він і зробив. Я на носочках підійшла до дверей та максимально тихо відчинила їх. Вийшла в коридор і зробила декілька кроків у сторону ванної кімнати. Так, стоп!

— Софіє, ти з глузду з'їхала? — пошепки дорікнула сама собі.

Я розвернулася, щоб повернутися до своєї кімнати. Раптом помітила невелику щілину у дверях, що вели до спальні, в якій останні дні перебував Кирило. Я оглянулася на ванну кімнату, а тоді знову спрямувала погляд на двері перед собою. Чорт з ним! Я підбігла до спальні Кирила та тихо відчинила двері. Ця кімната була меншою, аніж та, що в мене, але зі схожим плануванням. Я глянула на велике ліжко по центру з темними простирадлами. Пройшовши далі, тихо відчинила дверцята шафи. Всередині були розкладені речі Кирила. Мої ж досі валялися у валізі. Ну, я ж думала, що ми швидше звідси виберемося. Моя рука потягнулася до білої сорочки, що висіла на вішаку. Я провела рукою по приємній тканині та заплющила очі. На мить уявила себе в ній. Вона мені б, мабуть, страшенно личила. Яка б реакція була в Кирила, якби я вдягла її на голе тіло? Я нахилилася трохи ближче до сорочки та глибоко вдихнула повітря, відчуваючи в носі приємний запах. Ця річ пахла його улюбленими злегка терпкими парфумами та ним. Боже, мене хотілося закутатися в цю сорочку і ніколи не знімати її. Я різко розплющила очі та зачинила дверцята шафи. Вмить стало соромно. Я щойно нюхала його сорочку, наче божевільна. А якби Кирило побачив це? Я б в ту саму мить пристрелилася від сорому.

Я увійшла вглиб кімнати, оглядаючись навколо. Мою увагу привернув відкритий ноутбук на столі. Що тут робити у ньому без інтернету? Я хмикнула та швидко провела пальцем по тачпаді. Може, бос тут різні відверті фотографії переглядає? Я б не здивувалася. Він же самотній чоловік, як-не-як.

Екран засвітився, і я побачила відкриту вкладку електронної пошти. Перше, що мене дуже сильно здивувало, — це те, що на пристрої не було паролю. Мабуть, це його особистий ноутбук. Друге здивування — електронна скринька була відкритою без інтернету! Хіба таке можливо? Я нахилилася нижче та почала читати назви електронних пошт, з якими він листувався. Переважно це були його партнери та компанії, з якими ми співпрацювали. Я спробувала відкрити одне з листувань і мене з легкістю перекинуло на іншу вкладку. Тут щось явно не так. Я опустила погляд нижче по екрану та помітила поділки від вай-фаю. Що? Як таке може бути? Тут же нема інтернету! Він сам говорив це.

Мою увагу привернула маленька флешка, всунута в ноутбук. Значить, у нього був з собою модем, який дивним чином працює без зв'язку. І він, чорт забирай, не сказав мені про це! Я вчора тільки плакалася йому, що не можу поговорити з мамою, а він навіть не заїкнувся про наявність інтернету. Злість кипіла всередині. Можливо, я щось переплутала? Може, насправді інтернету нема? Кирило б не обманював мене в такій ситуації. Я відкрила нову вкладку та почала думати. Таааак... Треба пошукати щось таке, що без інтернету точно не відкрилося. У цей момент мій мозок дуже погано працював, тож я просто ввела в пошуку назву порносайту, про який колись мені розповіли хлопці зі школи. Мої очі стали вдвічі більшими, коли сайт без проблем відкрився. Я зблідла, переконана у тому, що Кирило таки справді збрехав мені. Ну, начувайся тепер! Я почала перемотувати відеоролики, доки не дійшла до категорії "гейське порно". Я відкрила її, а мою увагу привернуло перше ж відео.

— "Гарячий француз-мулат та білий чоловік з великим ..." — прочитала я, хитро усміхнувшись. — Це, здається, у вашому стилі, Кириле Геннадійовичу!

Я прикусила губу, стримуючи сміх, а тоді почала завантажувати відео на ноутбук. Лише б бос не повернувся, бо тоді мені не вдасться зробити задумане. Я схвильовано дивилася, як біжать відсотки. Однієї миті завантаження припинилося. Я напружилася, дивлячись на 99,9... Ну ж бо, добий ще трішки! Полегшено видихнула, коли відео таки завантажилося. Я вийшла з сайту та почистила історію, щоб приховати сліди злочину. Після цього я повернулася на вкладку з його поштою і створила новий лист, куди файлом прикріпила те відео. Один натиск — і лист розіслався усім користувачам, з якими коли-небудь листувався Кирило. От тепер йому буде весело, коли всі важливі партнери отримають від нього дуже красиве та захопливе відео нашого нового "проєкту".