Розділ 5

Коли я прокинулася, то помітила, що досі лежала на дивані. Кирила поруч не було, але у каміні тріскотіли дрова. Я потягнулася, випрямивши ноги. Голосно застогнала, відчуваючи біль у нозі. Дідько! Сподівалася, що сьогодні буде легше, але все стало ще гірше.

— Прокинулася? — почула неподалік голос Кирила.

Я сіла на дивані та скривилася від болю. Оглянувшись назад, помітила, що бос спостерігав за мною, спершись до стіни. Сьогодні на ньому був темно-сірий светр та звичайні спортивні штани. В руках він тримав чашку. Мабуть, з кавою, бо в будинку був характерний для неї запах.

— Скільки я спала? — хрипло спитала.

Я прочистила горло та важко ковтнула. В горлі було надто сухо.

— Чотирнадцять годин, якщо я не помиляюся, — відповів Кирило.

— Скільки? — майже закричала я. — Ви брешете. Цього не може бути.

— Ти навіть не помітила, як настав новий день, Софіє.

— А ви що весь цей час робили? Дивилися на мене, як якийсь маніяк?

— Звичайно! Мені нема більше, чим зайнятися, окрім того, щоб дивитися на те, як ти спиш та пускаєш слину.

Я насупилася та обурливо подивилася на чоловіка. Він насміхається з мене? Кирило залишив чашку на тумбі та підійшов ближче. Я помітила, що чоловік повільно опустився на диван та поклав мої ноги на свої коліна, як робив це вчора. Він почав розмотувати бинт, ніжно торкаючись пальцями моєї шкіри. Мені довелося сильно прикусити нижню губу, щоб ігнорувати ці приємні дотики.

— Боляче? — спитав Кирило, натискаючи своїми пальцями на мою щиколотку.

— Менше, аніж вчора, — чесно відповіла я.

— Це добре. Тобі треба знову намастити ногу маззю. Зробиш це сама чи мені?

— Сама! — занадто голосно скрикнула. — Просто хочу прийняти ванну, перш ніж користуватися маззю.

— Добре. — Кирило кивнув головою. — Я тоді буду у своїй кімнаті.

Він підвівся, забрав чашку з тумби та зник у коридорі. Я важко видихнула, поклавши долоню на свої груди. Серце так сильно билося, і все через те, що він просто торкався моєї щиколотки! Це навіть не моє чутливе місце. Я згадала, як мені було добре тоді, коли ми кохалися десять місяців тому. Стало неприємно від самої себе. Я не повинна згадувати про це. Мені треба ненавидіти свого боса, а не думати про те, як прекрасно працюють його пальці та губи. Я різко похитала головою та підвелася з дивана. Нога все ще боліла, але мені вдалося без проблем дошкутильгати до ванної кімнати. Я довго лежала у теплій воді, намагаючись розслабитися, а у моїй голові все ще крутилася беземоційна фізіономія мого боса. Як мені взагалі могла сподобатися ця холодна риба? Я почала в голові перелічувати усі якості Кирила, через які колись закохалася в нього. Він був таким серйозним, самовпевненим, рішучим, надійним та сміливим. Я помічала, як впевнено він поводився на усіх презентаціях. Кирило завжди говорив розумні речі, коли спілкувався зі своїми партнерами чи навіть конкурентами. Я ніколи не чула від нього тупих та вульгарних жартів. Він здавався мені справжнім чоловіком. Я постійно порівнювала його зі своїми колишніми, і він таки був кращим за них. До того моменту, коли ідеальний образ боса в моїй голові зламався. Виявилося, що у нього було багато недоліків, які я просто не хотіла помічати раніше...

— Софіє, ти ще довго? — почула за дверима голос Кирила.

Уже і в ванні полежати не можна? Я роздратовано фиркнула, а тоді спитала:

— Якісь проблеми?

— Якщо ти не помітила, то тут одна ванна кімната і мені потрібно прийняти душ.

— Ох, справді? Можете приєднатися до мене, якщо бажаєте, — буркнула я жартома.

Я знову розслабилася у ванні та зручно положила голову на край. Побуду тут ще трішки, а Кирило нехай почекає. Я вже зібралася заплющити очі, як двері раптом відчинилися. Ох, чорт! Я ж забула замкнутися. Точніше — ніколи не замикалася, бо зовсім не думала, що Кирило увійде сюди, коли я буду тут. Я шоковано подивилася на нього, не в змозі вимовити й слова. Він раптом почав знімати свій светр. Я вражено ахнула, прикривши рот рукою.

— Що ви робите? — заверещала я.

Мій погляд був прикутий до красивого торса Кирила з помітними м'язами. Я важко ковтнула, міцно вчепившись пальцями за краї ванни. Чоловік глянув на мене, подарувавши нахабну посмішку.

— Ти ж сама запросила мене, — сказав він.

— Це був жарт! — обурилася я.

— Наступного разу попереджай про це, бо я не завжди розумію твої жарти.

Я відкрила рота ще ширше, коли чоловік зняв свої штани. Що це за знущання таке? Мені це зовсім не подобається. Ну, може трішки. Гаразд! Я б подивилася на те, як він роздягається, але це здавалося чимось неправильним та забороненим. Коли його руки зачепилися за пояс трусів, я голосно сказала:

— Ей-ей! Обережніше, Кириле Геннадійовичу! Я не замовляла стриптиз для бідних та знедолених.

Він уважно подивився на мене, звівши брови. Я міцно стиснула губи в пряму лінію, намагаючись не витріщатися на його гаряче тіло. Цей чоловік явно багато часу проводить у тренажерному залі.

— Дивно виходить, Софіє, — задумано сказав він. — Я теж не замовляв стриптиз, але зараз ти переді мною повністю оголена.

Я скрикнула, прикриваючи руками свої груди. Мої щоки сильно почервоніли від сорому. Я й забула, що лежу зараз у воді абсолютно без одягу. Коли Кирило повністю роздягнувся, я настільки була шокована цим, що не могла й слова вимовити. Просто провела його довгим поглядом до душової кабіни. Він став спиною до мене та ввімкнув воду. Чоловік підняв голову вверх, а струмені полилися на його чорне волосся, широкі плечі й мускулисту спину. Я несвідомо прикусила губу, коли мій погляд опустився нижче. Раптом з'явилося дике бажання втекти звідси. Таке неприємне відчуття, наче підглядати за своїм босом у душі — це абсолютно неправильно та аморально. Я уже зібралася вилізти з ванни, як раптом зупинила себе. Я ж навіть не встигла нормально помитися! Це я першою прийшла сюди, а він своїм нахабним вчинком просто хотів показати мені, що має певну владу. А от і ні! Я вирішила обернутися до нього спиною, щоб не тішити його самолюбство. Нехай не думає, що мені подобається його тіло.

— Дідько! — тихо вилаялася я, коли побачила своє відображення у дзеркалі разом з Кирилом, що стояв позаду мене.

Прекрасно просто! Мені нікуди не втекти від його, до біса, гарячого вигляду. Я роздратовано схопила свій гель для душу та налила його на мочалку. Почала зі всієї сили терти шкіру на своїх руках. Я була страшенно знервована через присутність Кирила. Я терла мочалкою своє тіло, але в цей час спостерігала за ним. Він раптом оглянувся на мене. Наші погляди зустрілися в дзеркалі. Деякий час ми мовчки споглядали одне на одного. Я дивилася на те, як з його волосся вода скапує вниз, а він спостерігав за тим, як я притискала рукою мочалку до своєї шиї. Моє серце почало битися сильніше, а дихання стало уривчастим. Ці відчуття налякали мене. Мочалка випала з моєї руки, і я впевнено підвелася на ноги. Помітила, як погляд Кирила пройшовся моїм тілом, зупиняючись на помітних вигинах. Я вилізла з ванни та схопила рушник. Швидко витерла на сухо своє тіло. Мої щоки були такими червоними, а дихання такими важким, наче я пробігла крос. Я швидко замотала рушник під пахвами та вийшла з ванної кімнати, не оглядаючись на Кирила. Задоволена усмішка з'явилася на моєму обличчі. Я бачила, яким поглядом він дивився на мене. Після такого шоу, яке я влаштовувала, йому точно знадобиться холодний душ, або ж його права рука. Я хмикнула своїм вульгарним думкам та поспішила до кімнати, щоб вдягнутися.

Увечері я сиділа на дивані, намагаючись замотати ногу еластичним бинтом. Мені це ніяк не вдавалося. Почувалася безпорадною. Уже мало не плакала від того, якою жалюгідною була ситуація, в якій я опинилася.

— Потрібна допомога? — раптом почула голос Кирила.

Я навіть не глянула на нього, а ще нижче опустила голову вниз. Ми не бачилися з тієї миті, як я залишила його у ванній кімнаті ще вранці. Я зашарілася, коли на мене нахлинули спогади.

— Тобі допомогти, Софіє? — повторив він.

Я похитала головою, заперечуючи. Ще бракувало, щоб він торкався мене після всього, що сталося сьогодні. Кирило, здається, проігнорував мою відмову. Чоловік сів поруч зі мною та легенько підняв мою ногу, кладучи її на свої коліна. Це вже така звична поза для нас, що таке положення здавалося природним. Я не стрималася та підняла на нього свій погляд. Він уважно оглянув мою ногу, наніс на неї мазь та замотав щиколотку еластичним бинтом.

— Дякую, — прошепотіла я, підсунувши ноги до себе.

Я обійняла їх руками та сперлася підборіддям до колін. Кирило зігнув одну ногу та зручно всівся на дивані, обернувшись до мене обличчям.

— Ти виглядаєш засмученою, — зауважив він.

Я відвела погляд до каміна, де уже догорів вогонь. У цьому будинку мені було не надто комфортно. Я хотіла якнайшвидше опинитися вдома та просто зникнути кудись. Мені абсолютно не подобалися мої почуття до Кирила і все те дивне, що відбувалося між нами.

— Ми вже три дні тут, — сказала я, — без зв'язку та інтернету. Моя мама, мабуть, хвилюється за мене. Я обов'язково телефонувала їй мінімум раз у два дні.

— Вона ж знає про відрядження?

— Так, але вона не тут.

— А де?

— Мама живе в Австралії, — відповіла я, глянувши на Кирила.

— В Австралії? — перепитав він, відверто здивувавшись.

— Так. З бабусею та її коханцем. Чарлі молодший за неї на п'ятнадцять років.

— Як романтично, — пробурмотів Кирило. — І твоя бабуся щаслива з ним?

— Так, здається.

— А твій тато?

— Він помер два з половиною роки тому. Я тоді якраз закінчувала університет. Мама вирішила поїхати в Австралію. Я теж планувала, до речі.

— Що тебе зупинило? — поцікавився чоловік.

Кирило не зводив погляду з мого обличчя. Він так проникливо дивився на мене, наче захоплювався мною. Це здавалося мені максимально дивним.

— Ви, — тихо зізналася я. — Ну, тобто... У той час я вирішила випробувати свою удачу та спробувала влаштуватися у вашу компанію. Пам'ятаю, що було багато претендентів на цю посаду. Я так здивувалася, коли ви обрали мене. Тоді всі плани змінилися, і я вирішила залишитися тут.

— Я радий, — майже пошепки сказав Кирило, а тоді прочистив горло та додав: — Маю на увазі, що ти дуже добре працювала цих два роки. Я справді не помилився, коли обрав тебе.

— Ви, мабуть, ніколи не помиляєтеся.

Я сумно усміхнулася йому, сильніше обійнявши руками свої коліна. Його пильний погляд зупинився на моїх очах. Серце глухо билося в грудях, а я чомусь напружилася.

— Лише один раз, — сказав він, не відриваючи свого погляду.

— Знаю, — прошепотіла я, сумно посміхнувшись. — Ми обоє тоді помилилися. Ем, я втомилася. Хочу піти до себе. Добраніч!

Я не дочекалася його відповіді. Швидко підвелася з дивана та поспішила до своєї кімнати. Коли зачинила за собою двері, то мені нарешті стало спокійніше. Губи затремтіли, а на очах з'явилися сльози. Я підійшла до вікна та глянула у небо, де яскраво світив місяць. Він вчинив лише одну помилку у своєму житті, і ця помилка — секс зі мною. Не надто приємно, якщо чесно. Я витерла свої мокрі від сліз щоки та лягла у ліжко, накрившись ковдрою по самісіньку шию. Міцно заплющила очі, але мої думки знову поверталися до Кирила. Я роздратовано видихнула та крізь зуби прошепотіла в порожній кімнаті:

— Ненавиджу тебе, Кириле! Так сильно ненавиджу...