РОЗДІЛ 5. ТРОХИ ПРО ШКОЛУ. Науково-пізнавальна розвідка

А реально, хто придумав школу? Що ГУГЛ каже? Якщо копати до самого коріння, то єдиного «лиходія», якого можна було б викликати на дуель за всі наші муки, немає. Це була колективна змова віків!

Ось як це виглядало насправді:

 У Стародавній  Месопотамії, а це понад 5 тисяч років тому, жили шумери. Це вони першими вирішили, що дітям мало просто бігати за козами. Вони створили «е-дуби» — «будинки табличок». Там вчили майбутніх писарів. Учні з ранку до вечора дряпали паличками по мокрій глині. Зробив помилку — отримай палицею по руках. Бідні діти. Ніякого тобі Wi-Fi, тільки глина і суворі вчителі, що з кожного приводу б’ються. Бо якщо учня не бити, він типу розумним не стане.

Слово «школа» придумали стародавні греки. І от тут прикол. Слово «школа» (schole) з грецької перекладається як... «дозвілля» або «відпочинок». У греків «школою» називали вільний час, який філософи витрачали на бесіди про сенс життя. Тобто спочатку це було щось на кшталт «піти потусити з розумними дядьками». Хто ж знав, що через пару тисяч років це перетвориться на «контрольну з алгебри на першому уроці». А потім, у 16 столітті, народився отой чувак, якого назвали Яном. Прізвище у нього  Коменський. Ось цей чоловік — справжній архітектор наших страждань. Саме він вигадав навчання у класах і розділив навчання на уроки. Усі сидять рядами, дзвоник дзвонить, учитель попереду. Це  Ян той вирішив, що треба вчитися з вересня по травень. І він придумав, щоб підручник були з картинками. Ну, хоч за це йому дякуємо. Бо якщо уявити підручники з суцільними буквами – школа взагалі починає скидатися на концтабір суворого режиму.

А вже у 1837 році американець Горацій Манн вирішив, що школа має бути масовою і безплатною. Він хотів, щоб усі були грамотними. Його ідея швидко поширилася світом, бо державам потрібні були слухняні громадяни, які вміють рахувати податки й читати накази.

Тільки от в чому несправедливість. У стародавній Спарті «школа» охоплювала біг, боротьбу і крадіжку їжі з ринку для тренування хитрості. А в нас — синуси, косинуси й диктант про «красу осіннього лісу». Де справедливість?! Де інтрига, де мотивація?

Отож, шумери вважали, що школа – то відпочинок. Це звучить як злий жарт, але для давніх греків це мало залізну логіку. Уяви собі: вони вважали, що тільки вільна людина має час на те, щоб думати.

І ось як «відпочинок» перетворився на мій щоденний кошмар. Та що мій, мільйонів школярів:

У Стародавній Греції фізична праця (орати поле, будувати будинки, тягати каміння) вважалася важкою і виснажливою долею тих, кому не пощастило. А от schole (школа) — це був той час, коли ти вільний від роботи. Коли грек казав: «У мене сьогодні школа», це означало: «Мені не треба сьогодні працювати на сонці, я можу піти в тінь дерев і просто... пофілософствувати».

А ще школу сприймали як   відпочинок для розуму. Ніхто не лежав на дивані й не гортав стрічку соцмереж, бо їх не було. Навіть газет і журналів ще не придумали.  Думати - це була розкіш саморозвитку. Ти міг піти послухати Сократа чи Платона, посперечатися про те, з чого складається всесвіт, або повчитися грати на лірі. Це було хобі для багатих і вільних.

Ну і як же все зіпсувалося?  З часом ці «інтелектуальні посиденьки» стали системними. Люди зрозуміли: щоб розумно розмовляти про всесвіт, треба спочатку навчитися читати, писати й рахувати. Поступово «приємне проведення часу» обросло правилами, розкладом, іспитами та злими вчителями з різками. Слово залишилося те саме, а от сенс змінився на 180 градусів. І от тепер я очікую таку картинку:  сиджу під оливковим деревом і ліниво обговорюю з друзями зірки. Он там десь в якійсь галактиці знайшли  нову планету, яка схожа на нашу Землю. Цікаво ж. Якщо загидимо свою, що не можна буде на ній жити, всядемося на корабель і полетимо на іншу. Ніяких проблем. А в реальності що? В реальності ти о сьомій ранку намагаєшся згадати, чим відрізняється катет від гіпотенузи, поки за вікном ще темно.  

Тож коли наступного разу тато скаже, що ти «забагато відпочиваєш», можеш сміливо тицьнути в етимологічний словник: «Тату, я не байдикую, я просто повернувся до джерел слова "школа" — займаюся справжнім грецьким дозвіллям!»

А ще мені свербіло, чому це урок триває 45 хвилин. Ні, щоб придумати заняття на п'ятнадцять чи на лихий кінець – тридцять. Рок все   ж 45 хвилин.  Виявляється, це ще одна «змова», цього разу — медиків, фізіологів та німецьких педантів. Якщо я раніше думав, що 45 хвилин обрали кидком кубика, то ні — у всього є своє (іноді нудне) пояснення. Академічна година – 45 хв, астрономічна година – 60 хв. Дякувати, що уроки не по 60 хвилин, а то ж сказитися можна.  У тій школі жити довелося б.

Так от, чому не година? Все впирається в наш мозок. Вчені (ще в XIX столітті, переважно німецькі) підрахували, що людська увага — штука крихка. Перші 5–10 хвилин мозок тільки «завантажується» (як комп’ютер з паролями). Це фаза катування.

Середина (20–25 хвилин): Пік активності. Ти реально щось розумієш. Нарешті збагнув тему уроку, яка з початку уроку була написана на дошці. І слова учителя не здаються китайською молитвою.

Останні 10 хвилин: Мозок починає малювати в зошиті монстрів або мавп і думати про обід. Концентрація падає до нуля. А у мене так вниз шкали десь до позначки  мінус п’ять та концентрація гепається.

Якби урок тривав годину, останні 15 хвилин ми б просто перетворювалися на овочі, а я б точно в позачасовому просторі зависав. 45 хвилин — це такий собі компроміс, щоб витиснути з нас максимум, поки ми ще не зовсім «попливли».

А тепер логічне питання, чому уроків шість або сім? Ні, щоб два чи три – і гуляй Ваня. Державі потрібно, щоб ти вивчив певну кількість предметів: від малювання до ядерної фізики. Робочий тиждень дорослого: приблизно 40 годин. Навчальний тиждень підлітка: має бути трохи меншим, щоб ми не зламалися (хоча здається, що ми вже тріщимо по швах). Це приблизно 30–35 годин на тиждень.

Ділимо 30 годин на 5 робочих днів — отримуємо 6 уроків. Додаємо сюди факультатив, виховну годину або якусь «дуже важливу» консультацію — і ось тобі вже 7 уроків. Це якраз той ліміт, після якого мозок учня каже: «Я в будиночку, приходьте завтра».