ГЛАВА 1. НАСТЯ

ПРОЛОГ. ПРОКЛЯТТЯ АФІНИ

- Не плач, дівко. Сльозами горю не завадиш. Прокляття людське зняти можна, а ось Богами накладене, людині зняти не в силах. У всякому разі, я не знаю, про таке не чула. Але можна просити богів, може зглянуться, та й сторіччя вже не ті. Може нові Боги сильніші за старих ...

Дві жінки сиділи над дитячим ліжечком, молода - мати дитини, заливалася сльозами, друга старша, її мати, а немовляті - рідна бабця, сиділа суворо насупивши брови, а поруч з ліжечком стояла застигла статуя, та не кого-небудь, а рідного батька дівчинки ...

- Одне пам'ятай, не смій звинувачувати дочку і не розповідай правду про батька.

- Так запитає ж, де він?

- А жити то як вона з цим буде, якщо дізнається? Ти подумала ?!  Кажу, не смій базікати ...

А якщо дізнається про прокляття і запитає, скажеш, мовляв, пташку або котика в парку побачила - так і почалося все і пішло ...

- Так, а про батька то що сказати, і робити то що з ним?

- Що, що? Помер скажеш, серце, інфаркт, хряп і немає ... І, в принципі, правда ... майже ...

А робити, похорон влаштуємо, труну закритою зробимо, а його замість пам'ятника і поставимо ...

Молода жінка схлипнула, та робити нічого, і рішенням матері скорилася.

ГЛАВА 1. НАСТЯ

Про свій дар Настя дізналася випадково.

Ну звичайно, вона бачила, що мати з дитинства намагається не дивитися їй в очі, та й зараз дуже яриться, якщо Настя дивиться в одну точку або на людину.

Вона пам'ятала, як років з трьох мати постійно змушувала її дивитися вниз, а потім почала капати очі якимись густими, схожими на нафту, краплями. Після них було боляче дивитися, і навіть моргати доводилося через силу, тому Настя мимоволі закривала очі.

Вона не знала, чому і навіщо мати це робила, але у неї не було сили чинити опір. Мати була незаперечним авторитетом, та й окрім неї, у Насті все одно нікого не було.

До школи вона не пішла, навчалася вдома з мамою. З дітьми практично не грала. Її друзями були книги, а ще рідкісні мамині гості, з якими можна було поговорити, правда перед цим мати капала в очі краплі і надягала на неї окуляри, але це, мабуть, нікого не бентежило, ніби все знали щось таке, про що Насті знати не варто.

Коли їй виповнилося вісім, хтось приніс в подарунок птаха. Гарного, величезного птаха. Він чудово імітував звуки і базікав без угаву. Настю це тішило: у неї з'явився живий друг, хоч і птах, проте з ним можна було грати. Тепер їй було не страшно, якщо доводилося залишатися вдома самій.

В один із днів дівчинка задивилася на те, як Птах чистив пір'я. Вона дивилася, не відриваючи очей, милуючись рухами, і раптом, Птах завмер, видав несамовитий крик, перекинувся і впав на дно клітки.

Настя придивилася, і не повірила своїм очам. Вона простягла руку і доторкнулася до Птаха. Її пальці намацали тверду поверхню. Так, очі її не обманювали: Птах перетворився на камінь ...

У цей день мати розповіла їй правду:

«Наш рід походить з далекої країни Греції[1]. Колись давно жили там три сестри-красуні. Одна з них, Медуза, була прекрасною дівчиною, її зажадав сам Бог Посейдон. Він спокусив юну діву і опанував Медузою в храмі Афіни. Розгнівана богиня перетворила дівчину і її сестер в чудовиськ. Їх вигляд став настільки страшний і огидний, що кожен, хто міг наблизитися до сестер-монстрів, здригався від жаху, а глянувши в обличчя, тут же обертався на камінь. Зовнішність Медузи викликала ще більший жах, оскільки замість колись прекрасного чорного кучерявого волосся, на її голові оселилися змії. Одному з грецьких героїв на ім'я Персей було дано немислиме доручення - принести голову Медузи, і тоді йому дозволять одружитися з коханою дівчиною. Щоб допомогти Персею, ​​Афіна подарувала йому шолом, який робив свого володаря невидимим, і блискучий щит. Озброївшись таким чином, Персей підкрався до сплячої Горгони. Намагаючись не дивитися їй в обличчя і дивлячись, натомість, на її відображення в щиті, він відрубав Медузі голову. Так він виконав своє завдання, і не перетворився при цьому на камінь.

Медуза загинула, друга сестра пішла в море, а третій вдалося вимолити у Богині Гери можливість залишитися на землі, і повернути свій людський вигляд. Натомість дівчина віддала свій зір.

Сестра Медузи, Евріала, оселилася серед людей. Одного разу її побачив молодий грек і закохався. Сліпота дівчини не стала перешкодою між ними, і молоді одружилися.

Ось від них-то і пішов наш рід.

Єдине, про що попередила її Богиня Гера - це було те, що зняти прокляття Афіни назавжди неможливо, і через 10 століть на землі знову з'явиться дівчина, прекрасна, як сестри Горгони, і вона і успадкує прокляття Афіни ... »- жінка заплакала, - «Ми всі знали цю легенду, і всі вірили, що обійдеться, але ні. Тобі був рік, коли я зрозуміла, що прокляття здійснилося. Ми гуляли в парку, і ти, задивившись на кошеня, перетворила його в камінь. З того моменту я робила все, щоб люди не дізналися про твою недугу. Вибач, можливо, тобі іноді було боляче, але я робила все для твого блага - адже люди не визнають і бояться того, чого не можуть пояснити. Я дуже хвилювалася, що вони завдадуть тобі шкоди, якщо дізнаються ».

- Вони - мені? - Настя посміхнулася, - Думаю, скоріше я - їм. Я все розумію, мам .... Я не ображаюся на тебе ...

- Мам, а є Інші? Ще інші, такі, як я ... - тихо запитала Настя.

- Не знаю, доню, - задумливо промовила жінка, - може бути, і є ...

- Добре, мам, я буду триматися подалі від звичайних людей. У нас все буде добре…

Настя притулилася до матері, та ніжно обійняла її, непомітно змахуючи сльозу.

- Мама ..., - вже зовсім пошепки вимовила дівчинка, - невже ніяк не можна зняти прокляття Афіни?