Розділ третій

Він пересувався територією спокійно, мов господар. Зараз тут не було бригад ремонтників, певне, вони мали вихідний, і Влад про це добре знав – він не крутив головою, не чекав, що зараз хтось сюди зайде. Вів вперед свій мотоцикл, сумку з моїми речами закинув собі на плече. Мені лишалось тільки дріботіти поруч, крутячи головою на всі боки.

– Красиво, – зазначила я, коли автоматичні ворота закрились за моєю спиною. – Тільки не віриться, що ти справді маєш право тут перебувати.

– Золоте дівча вважає, що знає всіх багатіїв України?

– Принаймні, більшість, – фиркнула я. – І твоєї персони серед них не було.

– Просто я ненавиджу збіговиська мажорів, – просто, без зайвої пихи, заявив мені Влад. – Там часто забагато пафосу і замало мізків у учасників процесу. Ніби в курник заходиш.

– Хочеш сказати, що я курка?

Він озирнувся на мене.

– Ти кішка, ми вже визначились з цим питанням, – підморгнув мені хлопець. – Ти не така, як всі інші. В тобі нема цього огидного відчуття перенасичення довколишнім світом. Тому ти мене вражаєш.

Комплімент виявився настільки приємним, що я навіть дозволила завести себе до будинку і досі не полізла до телефону, аби викликати охорону. Ото батьки зрадіють, коли дізнаються, що хлопець, який мене клеїть, вирішив вразити мене моїм же будинком! Будівельна компанія, яку вони винайняли, зараз може отримати велетенський штраф, і все в моїх руках.

Я мусила вчинити правильно і поставити Вольного на місце. От тільки чомусь досі цього не зробила, а дозволяла затягувати себе все далі в його тенета.

– Тут ще ремонт, – пояснив Влад, проводячи мене крізь кімнати, в яких я все життя прожила, – але спальня вже в нормальному стані, навіть матрац на місці…

Матрац, який батьки самі вибирали зовсім нещодавно!

– Тож ми з тобою прекрасно влаштуємось. Ти чогось хочеш?

– Ага, – кивнула я. – Водички. Можна?

– Ходімо.

Він взяв мене за руку і повів на кухню, яку я сама могла знайти серед ночі, спросоння, з закритими очима. Я кидала зацікавлені погляди на стіни, і Влад, здається, сприймав це як моє захоплення його багатством. Мені ж насправді було дуже цікаво подивитись, що ж тут за ремонт зробили.

На кухні теж вже закінчили більшість робіт. Я роззирнулась, думаючи, куди мені сісти, але Влад уже вирішив все сам. Обхопивши долонями мою талію, він легко відірвав мене від підлоги і всадовив на високий барний стілець.

– Почувай себе, як вдома, – підморгнув він мені з таким виглядом, ніби знав, що це насправді мій будинок. – Зараз наллю тобі води. Тобі з холодильника? Чи теплішу?

– Теплішу, – попросила я.

Влад по-хазяйськи відкрив шафку, добув звідти пляшку моєї улюбленої мінералки, відкрив її і подав мені. Келихів не було, бо ми не лишали тут посуд на час ремонту – ще не вистачало, аби його хтось вкрав. Хоча, як на мене, треба було ще сигналізацію поставити і якусь охорону, аби не було ось таких ексцесів, як з Вольним!

Зробивши кілька ковтків, я зробила максимально невинний вираз обличчя і попросила:

– Розкажи про себе, Владе. Мені цікаво, хто ти, яким життям живеш… Звідки в тебе цей будинок.

– Ну, – він знизав плечима. – В мене не надто цікава біографія. Знаєш, типова для твого кола спілкування. Мажор з багатющої сім’ї, готуюсь вести бізнес на рівних з батьком, але поки що ловлю останні ковтки свободи, хочу надихатись, доки мене остаточно не поховали серед папірців.

– М-м-м… І будинок цей, напевне, теж твого батька? Привів мене в домашнє гніздечко, доки тато і мама кудись поїхали? Шикуєш на їх гроші?

– У мене є власні кошти, – підморгнув мені Вольний, і це в нього вийшло так звабливо, що мене аж підкинуло на тому клятому барному стільці. – Ні, це не будинок моїх батьків… Він ніколи не належав їм.

Що ж, це правда, бо він належав сім’ї Ледянських. Моїй сім’ї!

– Це все дуже добре, – зітхнула я, – але давай тепер ти скажеш правду.

– Знаєш, – посміюючись заявив Влад, – будь-яка принцеса була б рада, якби її привезли в такий будинок. А ти замість захвату звинувачуєш мене в брехні.

– Бачиш, я дуже перебірлива принцеса, кручу носом від такого шикарного кавалера, – гмикнула я. – Та жарти вбік. Послухай-но, – я спіймала його за комір футболки, – Вольний… Можливо, такі широкі жести і впливають на інших дівчат, але зі мною цей номер не пройде. Розповісти, чому?

– Ну, спробуй мені пояснити, раптом зрозумію, – хижо осміхнувся він, – що Вашу Високість не влаштовує в цьому розкішному будинку.

Я навіть моргнути не встигла, як він знов стояв шалено близько до мене, ще й опустив одну руку на моє стегно, і попри всю брехню, мені не хотілось його відштовхувати. Навпаки! Було в тому, що Влад привів мене саме сюди, щось оригінальне.

Так, він – рідкісне брехло, проте так оригінально за мною ще ніхто не впадав. І від доторку жодного чоловіка моїм тілом не розлітались розряди блискавок, а він присутності Влада навіть повітря іскрилось, і долоня його на моїй оголеній шкірі палила вогнем.

Логічно було б його відштовхнути, а я навіть думати про це не хотіла.