1

Людмила Петрівна і Олена Вікторівна дружили віддавна. Ще відтоді як одну звали просто Люда, а іншу – Оленка. Вони познайомилися коли батьки Олени придбали квартиру в домі де мешкала родина Людмили. Ставши сусідками дві дівчини швидко знайшли спільну мову, а невдовзі взагалі зробилися подругами, про яких кажуть – «не розлий вода». Доброму приятельству юнок навіть не завадила невеличка різниця у віці, бо старша Оленка не вагаючись віддала верховенство в їхній компанії більш владній Люді.

Спільні уподобання, інтереси та розваги настільки зцементували ці товариські стосунки, що здавалося ніщо не здатне їх поламати. Дівчата навчалися в одному виші, разом ходили на молодіжні дискотеки, навіть хлопців підібрали собі прислухаючись до порад та критичних зауважень одна одної. Енергійніша Люда першою знайшла собі свого судженого й пішла з ним під вінець. На весіллі найдорожча приятелька була її старшою дружкою. Незабаром і Олена стала заміжньою жінкою.

Сімейне життя-буття у молодих пар традиційно не обходиться без різноманітних побутових клопотів та проблем. Однак коли поряд вірна подруга то будь-які негаразди долаються наче вдвічі легше. Так було й у Люди з Оленою. Вони й надалі ділилися найсокровеннішим, допомагали та підтримували одна одну при всякій нагоді, навіть спромоглися потоваришувати своїх чоловіків. А коли у жінок народилися первістки, у Люди – син, а у Олени – донька, то в обидвох з’явилися потаємні сподівання, що колись вони можливо навіть й породичаються.

Минав час і ніщо не провіщало буревію, котрий в одну мить розбив на дрібні друзки багаторічну дружбу двох жінок. Звали цей буревій – Інтернет. Так, так, саме всесвітнє павутиння й зруйнувало доброзичливі і щиросердні стосунки між Людмилою Петрівною і Оленою Вікторівною. Вірніше буде сказати, що головним винуватцем став не сам Інтернет, а одна з популярних соціальних мереж у ньому. Обидві приятельки мали там свої сторінки і ось одного разу…