Розділ 26

Зрештою не витримую й трохи підвищую голос:
— Ти знущаєшся? Пункт 4.2: «Сторона Б зобов’язується надавати повний доступ до свого мобільного телефону та соціальних мереж за першою вимогою Сторони А». Пункт 5.7: «Заборона на перебування в громадських місцях без супроводу охорони або особисто Сторони А».
— Це заходи безпеки, — сухо коментує він, крутячи ручку у пальцях.
— Це тюрма! А ось це що? — тицяю пальцем у документ, — пункт 6.1: «У разі виникнення підозр щодо лояльності Сторони Б, Сторона А має право на фізичне обмеження пересування до з’ясування обставин». Ти хочеш тримати мене під замком?
— Я хочу, щоб ти не підставила мене під кулі слідчого Кравцова чи під ніж моїх конкурентів, — він підводиться і нависає над столом. — Сніжано, ти стала моєю слабкою зоною. Якщо ти зробиш дурницю, то постраждаємо ми обоє.
— А цей пункт? — мій голос тремтить, я вказую на самий кінець сторінки. — «Сторона Б погоджується на спільне проживання в одній спальні для підтримки ілюзії справжніх стосунків перед третіми особами, включаючи Гліба та Кирила Грозовських».
Я дивлюся йому прямо в очі, шукаючи там бодай краплю совісті. — Одна спальня, Захаре? Це не було частиною домовленості. Я ніколи не погоджуся на це.
— Буде якось дивно, якщо ми спатимемо окремо, — Захар підіймає руку та дивиться на свої нігті, наче побачив там щось цікаве.
Я тицяю пальцем у нові рядки, які здаються мені абсурдом, витягнутим із середньовіччя:
— А це? «Наречена зобов’язується припинити будь-які особисті контакти, які пан Грозовський визнає небажаними, без пояснення причин», — Я перегортаю сторінку, і мої руки починають помітно тремтіти. — «У разі порушення умов контракту пан Грозовський має право застосувати “заходи дисциплінарного впливу”, форма яких визначається ним одноосібно». Як це розуміти? Які ще заходи дисциплінарного впливу? — перепитую я, і в моєму голосі з’являється істеричний сміх. — Ти будеш ставити мене в куток? Чи знову стискатимеш руки до синців? Це ж пряме легалізоване насильство!
— Це гарантія твоєї слухняності, — відрізає він. — Якщо ти вирішиш погратися в шпигунку з Кравцовим, я маю знати, що можу тебе зупинити.
— І ось це, — я вказую на останній пункт, який перекреслює будь-яку надію на порятунок. — «Наречена зобов’язується ніколи і ні за яких обставин не розкривати деталей стосунків, навіть правоохоронним органам. Порушення тягне за собою фінансову та іншу відповідальність». Ти просто купуєш моє мовчання і моє життя.
— Я купую твій спокій, Сніжано. Підписуй.
Я дивлюся на нього, на цю холодну, бездоганну машину в дорогому піджаку. Якщо я підпишу цей контракт, то стану його річчю, але якщо не підпишу, то винна купу грошей, які він витратив на лікування матері. Жбурляю теку на стіл:
— Цей контракт потребує доопрацювання. Тут є пункти, з якими я не згодна і ми таке не обговорювали. І ще, я хочу додати свій пункт, — безстрашно дивлюся в очі та уважно стежу за його реакцією. — Додамо, «Сторона А не має права на інтимну близькість зі Стороною Б». Обов’язково внеси це.
Захар завмирає. На його обличчі не здригається жоден м’яз, але я бачу, як темнішають його очі. Наче хижак, він нахиляється до мене. Застигає за декілька сантиметрів від моїх вуст:
— А якщо ти сама захочеш цієї близькості?
Його подих обпікає мої губи, і на мить я забуваю, як дихати. Він так близько, що я бачу золотисті цятки в його темних зіницях. Його погляд, наче пастка. Він не просто чекає на відповідь, він випробовує мою міцність.
— Тоді це будуть мої проблеми, — карбую кожне слово, попри те, що серце в грудях калатає, як загнаний птах. — Але я впевнена, що такого не станеться.
— Чому? Я не у твоєму смаку?
Мій погляд мимоволі чіпляється за пухкі вуста, опускається нижче, зупиняється на сорочці з-під якої виступають міцні м’язи. Грозовський доволі вродливий, але я пам’ятаю, що за цією зовнішністю ховається справжній монстр. Серце калатає як навіжене, але я гордовито задираю голову:
— Я не з тих дівчат, які втрачають голову від гарного обличчя та дорогого авто.
— Побачимо, — Захар повільно відсторонюється, і я нарешті роблю повноцінний вдих.
Він випрямляється, засунувши руки в кишені штанів, і міряє мене поглядом, у якому читається щось схоже на виклик. Відсуваю теку від себе:
— Я не підпишу цей контракт у такому вигляді. Ми домовлялися про одне, а я читаю інше. Гадала, ти людина слова, а ти вимагаєш від мене того, що ми не обговорювали. Я підпишу цей договір, навіть погоджуся на твій контроль, але забери ці неприпустимі пункти та додай мій.