глава 4

ВЛАДА
Встала я дуже рано сама не розумію чому. Зазвичай я сплю дуже довго, а тут аже о 6 ранку. Я лежала в ліжку і спробувала заснути, але в мене нічого не вдавалося. Тому я встала і пішла на кухню, щоб щось приготовити на сніданок нам з дівчатами. Кіра і Женя спали закинувши один на одного і Женя лежала на грудях Кіри, від цієї картини я трішки розсміялася, а потім сфотографувала їх на пам'ять, бо вони були такі милі. Коли я йшла на кухню то ще зайшла подивитися що там Еля. Вона теж мирно спала накрившись з головою покривалом. Прийшовши на кухню, я ще посиділа в телефоні й погортала інстаграм і коли на годиннику була десята година я взялася за готовку. Спочатку подивилася що є в холодильнику і побачивши потрібні мені інгредієнти, вирішила посмажити млинці та сирники. Спочатку взялася за млинці. Я не сильно люблю готувати, але всі хто коштував мою їжу говорять що я готую чудово. Десь через пів години прокинулася Женя я почула як вона йшла до мене і почала підкрадатися, щоб налякати. Я про себе посміхнулася.
-Бух - викрикнула Женя.
-Женя я чула як ти спустилася - пояснила я.
-Могла б і підіграти - ображено відповіла Женя, а потім почала заглядати що я жарю. Тут вона різко схопила одного млинця і побігла.
-Зараз ти, а не Женя - крикнула я їй.
Через п'ять хвилин в кухню сонно зайшла Еля.
-Добрий ранок - промовила я їй і посміхнулася.
-Добрий - відповіла Еля і теж посміхнулася - о, а що ти тут таке смажиш??
-Млинці й ще сирники - відповіла.
-Давай щось допоможу - запропонувала Еля.
-Накривай на стіл, зараз мають прийти Кіра і Женя, вони ще в кімнаті. Я тобі потім покажу як вони спали, я їх встигла сфотографувати. Тільки потрібно щоб їх не було - відповіла я і підмигнула Елі.
-Добре - хитро посміхнулася вона.
Згодом в кухню зайшли дівчата. Мабуть, Жені Кіра поміняла бинти й промила рани тому вони так і довго були.
-О нарешті прокинулася наша спляча красуня - промовила Женя і підійшла до Елі.
-Ти як себе почуваєш? - вже запитала Кіра.
-Чудово, можна сказати виспалась на цілий рік вперед - відповіла Еля.
-Ви там довго ще будете ляси точити чи може все-таки допоможете мені зі сніданком?! - командним тоном промовила я.
-Так точно - одночасно відповіли дівчата і почали накривати ні стіл. Коли все було готово то ми всі четверо смакували млини з зеленим трав'яним чаєм ну і ще сирниками.
-Ммммм...як смачно - промовила Кіра з повним ротом і ми засміялися з неї.
-Еля, а ти випадково не знає ту дівчину що на тебе напала? - запитала я.
-Та ні вперше її побачила. 
-А може ти останнім часом комусь так добряче насолила? - запитала вже Кіра.
-Та ні, ну тільки нещодавно моєму татові його ворог по бізнесу погрожував на привід дітей і тато говорив мені бути обережнішою, але я не думаю що це якось пов'язане - припустила Еля.
-Хто знає, бо мені здається ця версія більш ймовірною - відповіла я.
-Чому? - поцікавилася Еля.
-Ну припустимо що ти пішла б в туалет без Кіри. ТИ зайшла б тобі вкололи снодійне і ти заснула, потім тебе викрали б і погрожували твоєму батьку. Наприклад що б він там віддав частину бізнесу тому свому супернику чи весь бізнес або ще щось би вимагав. Ця версія на теперішній час найкраща, найлогічніша ну і в принципі єдина - пояснила я.
-А ти права Влада - погодилася я
Женя.
-Ну а я що говорю - переможно усміхнулася я.
На цьому про вчорашній випадок наша розмова закінчилася і ми розмовляли про моду, жартували один з одного й обговорювали інших. Тут в будинок зайшли Діма, Денис та Алекс.
-О млинці - відразу як маленька дитина промовив Денис. І підбігши до Кіриної тарілки вкрав дві штуки в неї.
-ЕЙ це моя порція - відразу вигукнула Кіра і набила по руках Дениса.
-Ай, тобі що шкода?! - ображено вигукнув Денис.
-Для тебе так - склавши руки на грудях відповіла Кіра надувши свої щочки й так великі губи та вона стала такою милою.
-Злючка колючка, вредна лиска - почав обзивати Денис на Кіру.
-Придурок - промовила Кіра і вдарила Денису під затильник. А той показав їй язик.
-Так всі живі, здорові й не ушкоджені й це мене облегшує - відповів Діма.
-Ну те що не ушкоджені то це мягко сказано - відповів Алекс і подивився на Женеві руки й ноги, а потім і на синяки Кіри.
-Ну хто як, а ця зміючка вийшла взагалі сухою із води - сказав Діма і вказав пальцем на мене.
-Це я зміючка - вигукнула обурено я, це що той індик собі дозволяє?!
-Та зрозуміло що ти тож не я.
-А ну но Кіра, подай мені, будь ласка, рушник на столі - попросила я і Кіра виконала моє прохання.
-Якщо я тебе якщо не вб'ю., то точно покалічу. Якщо що Женя  не ображайся я тебе до себе заберу і буде в тебе замість брата-барана сестра - погрозливо проговорила я говорячи до Жені, але весь цей час дивилася на Діму і хотіла вбити його поглядом, а потім побігла за ним і почала бити рушником, а той придурок просто втікав по всьому будинку від мене.
Коли я і Діма втомилися так бігати то просто  впали на диван і Алекс промовив.
-Хлопця їдемо нам потрібно поспішити.
-А куди це ви так спишете? - спитала підозріло Женя в Алекса.
-Та там деякі справи....там...вони....вони тобі не потрібні - відповів Алекс, якось дивно, але я на це не звернула уваги.
-Добре нам і справді пора. З дому не виходьте, а то ще найдете якісь проблеми, а ми ще минулі не вирішили. Точно сказати не можу коли приїдемо ну якщо що, то подзвонимо - відповів Діма і вони пішли.
Ми після того ми прибрали на столі й почали дивитися телевізора. Коли нам стало сумно ми як малі діти почали грати хованки. Потім Женя як ошпарена побігла у свою кімнату і почала переодягатися. Коли вона була готова то промовила.
-Дівчата мені терміново потрібно в фото студію ви тут надіюся без мене справитеся, буду десь через годину чи дві.
-Все буде добре - промовила Еля. 
-Їдь ми розберемося, тільки будь обережною - попередила Кіра.
-Добре - відповіла Женя і попрощавшись з нами викликала таксі й поїхали до фото студії.
Ми пішли дивитися далі телевізор, потім Еля нам приготувала поїсти й ми почали грати у квача. Коли я втікала від Кіри  то врізалася в когось, коли підняла голову то проклинала себе що побігла сюди. Переді мною стояв Діма в всій своїй красі. Потім він ні того, ні з сього закинув мене на плече і поніс в зал.
-Відпусти мене - кричала я, але він мені ніби й не чув. Коли він мене посадив на диван я вже хотіла на нього з кулаками накинутися, але він тримав мої руки. Я помітила що Денис так само як і мене Діма, приніс Кіру. А Алекс як культурна людина привів Еля просто підштовхуючи в плечі.
-А де Женя? - запитав Алекс. І тут я зрозуміла що нам зараз всім буде погано, бо Жені вдома то немає. Ми всі мовчали, а я взагалі опустила очі ніби дитина що нашкодила.
-Де Женя? - тепер запитав Діма звертаючись тільки до мене взяв мене за під борідок підняв мою голову, щоб я йому дивилася в очі.
-Вона....вона там....ну...вона - почала мямлити я не знаючи що видумати, щоб нас не спалили.
-Відповідай нормально - грізним тоном промовив Діма що мені аж моторошно стало.
-Ну вона пішла.
-Куди?
-Ну...в фото студію - відповіла я.
-Вот мала зараза - гаркнув Денис.
-Алекс поїдь туди й забери її, ще разом по дорозі Ніка забери. А з цими ми тут розберемося - відповів Діма і всміхнувся так що мені аж лячно стало і я почала думати де в цьому жомі можна надійно сховатися. 
Діма і Денис пішли проводжати Алекса.
-Дівчата я відчуваю що якщо ми зараз не сховаємося, то нам всім тут буде непереливки - виклала свої думки я.
-І мені так теж здається - підтримала мене Кіра. 
-А куди тут можна сховатися? - запитала Еля.
-Так у всіх телефони, при собі? - запитала я й Еля з Кірою кивнули.
-Зараз виключаєте звук, але заходите в наш спільний чат і пишете де сховалися, і все що відбувається біля вас - скомандувала я - а тепер біжимо ховатися.
Як тільки я це сказала ми порозбігалися. Я побігла на другий поверх, на балкон, щоб сховатися  там за стільчиком зі речима після прання сховалася і принишкла. 
-Дівчата я почула як вони вже зайшли в будинок - написала в групу Еля.