Глава 1.1

К’яра Офтейн

Жук упав на спину рівно тоді, коли я дочитала останній рядок і звернула на нього увагу.

Ця маленька істота з синім тілом упевнено повзла сторінкою вгору весь цей час. А потім не помітила, як закінчилося місце, зірвалася і впала мені на спідницю. Я закрила книгу, спостерігаючи за тим, як жук вперто молотить лапками повітря, намагаючись перевернутися. Обережно підсунула йому палець. Його лапки продовжували битися вже об шкіру, не бажаючи приймати мою допомогу.

Через кілька миттєвостей він все ж впорався, відштовхнувся від мого пальця. Сині крильцята розкрилися, і з оглушливим стрекотінням жук майнув у бік зеленого саду.

— Принцесо К’яро? Принцесо К’яро! — голос пролунав з-за високої садової стіни. Тінь від неї косо падала на лаву, на якій я сиділа, скинувши взуття і підтягнувши під себе ноги.

Озирнулася, помітивши молодого хлопчину, який квапився у мій бік.

— Принцесо К’яро! — захеканий служка зупинився на відстані п’яти кроків, низько вклонився. — Його Величність кличе вас, Ваша Високосте. Дозвольте супроводити!

Я гмикнула, розкрила книжку, знаходячи сторінку, на якій зупинилася. 

— Перекажи моєму батькові, що я зараз зайнята. Нехай обере інший час. Може, завтра? Може… ніколи?

Я опустила погляд до сторінок, продовжуючи читати історію про те, як закоханий юнак молив богів повернути йому його дівчину.

— Але... принцесо…

Та ну що таке?!

Я звела невдоволений погляд на слугу короля.

— Я зайнята, Томе! Невже ти не бачиш? Якщо батько вважає, що його розмова зі мною настільки термінова, хай прийде сам. Сад великий, місця двом вистачить. А йому у його віці корисно гуляти на свіжому повітрі. Так і можеш йому переказати.

Хлопчина замовк. Я чула, як він набрав повітря, збираючись ще щось додати. А потім здувся і пішов геть.

Я всміхнулася.

Навряд чи він перекаже батькові мої слова. Та це не важливо. Якщо король хоче поговорити з власною дочкою, мені доведеться підкоритися. І нехай зараз я не готова йти, бо планую дочитати розділ… потім все ж доведеться.

Кинула погляд у бік дерев, куди полетів щасливий та вільний від наказів короля жук, зітхнула і повернулася до книги.