Розділ 8. Непередбачувані наслідки

   Ауран повільно зробив перший крок у бік їх столу. Вся аудиторія завмерла, бо студенти навіть дихати боялися в цей момент. Його кроки лунали по кам'яній підлозі лунко та важко, наче кожен рух підкреслював його повну владу над усім, що відбувається в цьому приміщенні. Він підійшов прямо до столу, де сиділа Евелін і зупинився на відстані півкроку. На його фіолетовому піджаку та білосніжному волоссі все ще висіли рожеві пелюстки троянд, проте хлопця це зовсім не бентежило.

   Він повільно повернув тулуб, подивився на своє право плече, де стирчали дві магічні стріли і стиснув губи в тонку лінію. Потім Ауран підняв руку, спокійно й не поспішаючи витягнув обидві стріли зі свого піджака і з силою кинув їх прямо на стіл перед дівчиною.

   Усі скляні колби, бронзовий казан та ваги підскочили від цього удару і гучно задзеленчали, а дрібні краплі рідини з розлитого флакона бризнули на розгорнутий зошит. Евелін від несподіванки аж підстрибнула, плечі її піднялися вгору, а пальці самі собою міцно стиснули порожній скляний флакон і притиснули його до грудей, ніби це могло її захистити. Вона дивилася прямо в його розлючені та крижані очі і відчувала, як горло стискається від страху.

 - Вибач, будь ласка... - насилу видавила вона з себе напівпошепки, намагаючись не опускати погляд. - Вибач, я правда зробила це не спеціально!

   Проте Ауран не сказав у відповідь жодного слова. Він продовжував мовчки дивитися на неї згори вниз, злегка прижмуривши очі. Його обличчя виражало таку нерозбавлену лють, що дівчині здалося, ніби повітря навколо них почало загусати. Уся аудиторія сиділа в повній тиші, бо ніхто з присутніх студентів не знав, що саме може статися в наступну секунду і як саме цей хлопець вирішить покарати її за зіпсований одяг.

   Професор зілляваріння уважно спостерігав за цією сценою, але швидко зрозумів, що ситуація виходить із-під контролю і може закінчитися дуже погано прямо під час заняття. Він зробив кілька швидких кроків у бік дальнього столу, підійшов до білявого хлопця і легенько поплескав його по плечу.

 - Ауране, заспокойся і повертайся на своє місце, будь ласка, - м'яко але досить твердо промовив викладач.

   Хлопець трохи смикнув плечем, скидаючи руку професора, але так і не відвів очей від Евелін. Професор не став чекати на його відповідь або реакцію. Він одразу ж розвернувся до решти студентів і заговорив набагато гучніше, щоб привернути до себе увагу.

 - Шановні студенти! Подивіться уважно на цей стіл. Перед вами яскравий приклад того, що саме відбувається, коли ви припустилися помилки під час приготування складного зілля. І повірте мені, це ще дуже безпечний і м'який варіант! Бо якби компоненти зреагували трохи інакше, замість пелюсток троянд із вашої хмари вилетіли б живі таргани чи слизняки. А замість цих рожевих стріл у вас полетіли б справжні отруйні голки, які могли б відправити вашого сусіда в лікарняне крило на декілька тижнів.

   Професор зробив паузу, поправив рукави своєї темної мантії і повільно пройшов між рядами столів, щоб його чув кожен.

 - Дуже важливо запам'ятати одну просту істину, - продовжував він, піднімаючи вгору вказівний палець. - Під час приготування будь-якого еліксиру чи зілля у вас повинні працювати не лише руки і рецепти з книжки. У вас мають працювати думки і ваша голова. Якщо ви під час роботи будете літати десь у хмарах, думати про свої особисті справи чи переживати сильні емоції, магія миттєво зчитає ваш настрій. Вона візьме ваші приховані бажання, страхи чи почуття, і тоді навіть найпростіше зілля, приготовлене повністю за інструкцією, вийде зовсім не таким, яким воно має бути.

   У цей момент дівчина, яка сиділа за сусіднім столом поруч із Аураном, демонстративно підняла руку вгору. У неї було темне волосся та дуже зарозумілий вираз обличчя. Вона злегка всміхнулася, подивилася на Евелін зверху вниз і з явною знущальною інтонацією в голосі запитала.

 - Професоре, виходить, що ця нова студентка, у якої утворилася рожева хмара, просто закохана в нашого лідера? Тобто вона стоїть біля казана і думає про те, як же їй його звабити чи закохати в себе?

   В аудиторії пролунали перешіптування студентів. Евелін від такого брудного натяку аж побіліла. Вона відкрила рота, відчуваючи, як усередині все закипає від образи та обурення, і вже збиралася голосно заперечити цим дурним вигадкам. Проте вона не встигла вимовити жодного слова, бо професор заговорив раніше.

   У той же час Ауран розвернувся до дівчини, яка поставила це запитання. Його погляд став настільки лютим, а обличчя настільки темним, що повітря в аудиторії біля їхніх столів реально похолодало. А перешіптування студентів миттєво закінчилися.

 - Дисципліна в нас сьогодні явно кульгає, - суворо промовив професор, зупиняючись біля дошки. - Магія вміє зчитувати не лише ваші поверхневі думки, а й ту інформацію, яка прихована дуже глибоко всередині людини, навіть якщо вона сама про це не здогадується. Зараз досить складно точно сказати, що саме стало причиною такого дивного збою в приготуванні еліксиру. Але є ще одна, набагато простіша причина. Цілком можливо, що в нашої нової студентки просто немає достатнього рівня темної магії. Або в неї її взагалі немає, і саме тому зілля спрацювало з точністю до навпаки, видавши рожевий колір замість темно-синього.

   Та ж сама дівчина біля Аурана не заспокоїлася і знову підняла руку, хитро примруживши очі.

 - Але якщо в когось немає темної магії або її занадто мало для нашої академії, то хіба таку людину не повинні негайно відрахувати? - голосно перепитала вона, оглядаючи інших студентів.

   Евелін знову зробила спробу захистити себе. Вона випросталася, стиснула кулаки так, що нігті вп'ялися в долоні і заговорила.

 - Я не робила це спеціально, і я ні в кого не...

 - Досить! - гучно перебив її професор, змахнувши рукою. - Академія Малікор ніколи не помиляється у своєму виборі студентів. Запам'ятайте це раз і назавжди. І якщо в ці стіни зарахували дівчину, у якої немає достатнього рівня темної сили, значить, на це були свої вагомі причини. І не студентам вирішувати, хто тут має навчатися, а кого треба відраховувати геть.