Розділ 6. Перша зустріч

   Ручка повернулася до самого кінця і двері кімнати повільно відкрилися. Евелін миттєво здригнулася і випросталася на краю ліжка, підтягнувши до себе рюкзак, бо все ще перебувала в повному шоці від прочитаного листа.

   У проході з'явилася дівчина. У неї була гарна смуглява шкіра, яка суттєво виділяла її на тлі більшості місцевих студентів із їхнім блідим обличчям. Кучеряве чорне волосся дівчини було акуратно зібране у високий пучок на потилиці, а кілька пасом вибивалися біля скронь. Вона була вбрана в точно таку ж навчальну форму, яку Евелін уже бачила в коридорах. Білосніжна блузка, фіолетовий піджак і коротка фіолетова спідниця в складку, прикрашена по краю двома срібними смужками.

   У руках дівчина тримала стопку товстих підручників. Вона зробила крок через поріг і одразу застигла, зустрівшись поглядом із Евелін. Проте на її обличчі не було ні здивування, ні ворожості. Навпаки, дівчина широко і дуже щиро посміхнулася, а на її щоках з'явилися невеликі ямочки. Вона швидко підійшла до робочого столу ліворуч, звалила туди книжки і простягнула Евелін долоню.

 - О, привіт! - бадьоро заговорила вона, розглядаючи нову сусідку по кімнати. - Я вже знала, що мені когось підселять сьогодні, але чекала тебе трохи пізніше. Я Неріда! Дуже рада, що в мене нарешті з'явилася сусідка, бо жити одній у цій величезній кімнаті було трохи нудно.

   Евелін полегшено видихнула, підвелося з ліжка і потиснула її теплу долоню.

 - Привіт. Я Евелін, - відповіла дівчина, намагаючись підібрати слова після всього пережитого. - Я тільки-но прийшла і навіть не встигла зібратися з думками.

 - Та це абсолютно нормально! - махнула рукою Неріда і сіла на край свого ліжка, підібгавши під себе одну ногу. - Перший день завжди здається якоюсь дикістю. Але ти не переживай, тут насправді все влаштовано дуже зручно, якщо знати певні хитрощі. Кімнати в нас взагалі шикарні!

   Неріда підхопилася на ноги, підійшла до великої шафи, яка стояла з боку Евелін і з рипом відкрила нижній дерев'яний ящик.

 - Дивись, ось це взагалі найкраще, що тут є, - захоплено розповідала сусідка, вказуючи пальцем усередину. - Оце нижне відділення використовується для очищення одягу. Тобі не треба нічого прати руками чи шукати якісь пральні. Просто кидаєш сюди брудну форму, шкарпетки чи що завгодно, закриваєш ящик і чекаєш десь годину. Через годину відкриваєш, а там все лежить уже чисте, випрасуване і пахне свіжістю. Уявляєш, скільки часу це економить?

   Евелін трохи підійшла ближче і здивовано зазирнула в ящик, який зсередини здавався абсолютно звичайним і дерев'яним.

 - Серйозно? - перепитала вона. - Просто покласти речі й закрити?

 - Ага, саме так! - закивала головою Неріда і покрокувала до невеликої тумбочки біля вікна, де стояв круглий металевий годинник. - А ось цей будильник тут не кричить на весь поверх, як божевільний. Він видає таку приємну і м'яку мелодію, від якої ти прокидаєшся легко і без головного болю. Навіть якщо ти сиділа за книжками до самої ночі і жахливо хочеш спати, під цей звук ти все одно встаєш бадьорою.

   Неріда розвернулася, підбігла до дверей у кутку кімнати і відкрила їх.

 - А ванні кімнати тут взагалі величезного розміру! Там є і велика душова, і глибока ванна, тож кожен може купатися саме так, як йому зручно і як він звик вдома. Вода завжди гаряча і ніколи не треба чекати. Та й взагалі, тобі не доведеться витрачати час на всякі дурниці. Підручники, зошити та всі інші приладдя завжди самі повертаються на свої місця на полицях. А сама кімната регулярно прибирається без нашої участі. Вона сама відмиває пил і наводить ідеальний порядок. Викладачі вважають, що студенти мають завжди виглядати на висоті і витрачати сили тільки на навчання, а прибирання лише виснажує людей.

   Неріда говорила без зупинки, активно розмахуючи руками і показуючи то на стелю, то на вікно, то на полиці. Евелін уважно слухала її, кивала головою і дійсно дивувалася кожному слову. Проте в її голові вже панувала така каша від пережитих подій, що нові факти просто перестали вміщатися в пам'яті. Розповіді сусідки швидко вилітали з голови, змінюючись новими подробицями, і дівчина відчула, як починає сильно втомлюватися від такого потоку інформації.

   У якийсь момент, коли Неріда почала розповідати про секретні властивості робочого столу, Евелін не витримала, підняла руку і м'яко перебила дівчину.

 - Вибач, будь ласка. Я все зрозуміла, але чи не підкажеш ти мені, де тут знаходиться їдальня? І коли взагалі треба бути на обіді?

   Неріда від несподіванки зупинилася на пів слові, плеснула долонями і голосно засміялася.

 - Ой, точно! - скрикнула вона, похитавши головою. - Я так захопилася розповіддю про все підряд, що зовсім забула про головне! Мене ж викладачі саме для того й відпустили з останнього заняття трохи раніше, щоб я допомогла тобі освоїтися в перший день і відвела на обід.

   Вона швидко підійшла до високої шафи Евелін і відчинила двері. На плічках уже висіла абсолютно нова, акуратно випрасувана навчальна форма точно такого ж фіолетового кольору, як і на Неріді.

 - Давай, переодягайся якнайшвидше, - промовила сусідка, відвертаючись до свого столу. - У нас залишилося зовсім трохи часу, бо на обід краще не запізнюватися.

   Евелін не стала гаяти часу. Вона швидко скинула свій звичайний одяг, одягла білосніжну блузку, влізла в коротку спідницю і накинула фіолетовий піджак. Форма сіла на неї ідеально, ніби була пошита точно за її мірками. Дівчина підійшла до дзеркала, швидко розчесала волосся, поправила комірець і повернулася до сусідки.

 - Я готова, - промовила вона.

   Тому вже за хвилину вони разом вийшли з кімнати. Двері за ними самі зачинилися з тихим клацанням, дівчата пройшли вздовж жіночого крила і вийшли в той самий широкий коридор, де розгалужувалися проходи.

   Як вони й домовлялися, прямо посеред коридору на них уже чекав Фелікс. Він нервово переступав з ноги на ногу, опустивши голову і розглядаючи візерунки на кам'яній підлозі. На ньому теж була нова студентська форма. Одяг сидів на ньому трохи тіснувато через зайву вагу, але хлопець виглядав набагато охайніше, ніж у своєму старому светрі. Тому почувши кроки, Фелікс підняв голову і полегшено видихнув.