Розділ 20

Устина

— Я погана сестра і слабохарактерна дурочка? Це все тому, що мені хочеться, аби мене покохав той, хто мені до душі? Ноги моєї проблеми ростуть із дитячої травми чи це у мене такі феєричні заскоки? — Вишу на телефоні з Мирославою, задовбуючи подругу питаннями типу: «об яку сосну мені стукнутися чолом, щоб мене нарешті попустило?»

Добре, що сьогодні неділя і мені вдалося більш-менш виспатися, бо після вчорашнього побачення з Аскольдом — я збивала подушку до третьої години ночі.

— Ти знаєш, мені вже неабияк кортить побачити цього Аскольда. Може, тоді я зрозумію, чого ти на ньому схиблена. Комплекс гидкого каченя таки існує. Підсвідомо тобі хочеться бути хоч у чомусь кращою за Соломію і ти навіть не допускаєш думки, що ти вже давно краща за неї. Скажу чесно і прямо — мені не подобається, що цей магнат собі дозволяє і як легко він уникає відповідей і відповідальності, — бурчить Мирося і в чомусь вона, звичайно, права. — Він робить, що хоче, мутить з обома сестрами, витираючи об вас ноги. Видресирувана лялька Соломія, яка заради перспектив та грошей готова їсти у пана з рук та її молодша вразлива сестра Устина, яка досі не може відпустити свою першу любовну невдачу. Сонце, мужчині не можна дозволяти так поводитися з тобою, інакше він вирішить, що ти не проти стати іграшкою. Захотів — приїхав і ти побігла за ним, захотів — поцілував, помацав, захотів — відштовхнув! Дозує себе, але не проти забрати тебе всю. Чому йому все можна, Устя? Це нікуди не годиться. Чоловік повинен цінувати твої дотики, твої поцілунки і твою увагу, а не користуватися твоєю закоханістю, коли йому заманеться. Повага має бути взаємною — це основа будь-яких стосунків. Диви який, звик скрізь укладати угоди і навіть у спальні. Кохання — це не контракт. Може, для твоєї сестри, але не для тебе.

— Рознесла Аскольда в пух і порох. Я подумаю, як скласти твої слова у правильну послідовність. Дякую, що вислухала. …Хтось у двері стукає. Все, бувай, цілую! Незабаром приїду в гості! — відключаюся, бо й так проговорили з нею більше години, аж вухо спітніло, і біжу до коридору.

І чого так ломитися до людей у вихідний день? Дивлюся в дверне вічко і вкотре офігіваю. Останнім часом несподіванки сиплються на мене, як із рогу достатку.

— Тату? — відчиняю двері, здивовано кліпаючи очима. Він був у мене лише раз, коли допомагав перевозити речі. — Щось трапилося?

— І тобі привіт, доню. Пригостиш батька чаєм? — проходить повз мене бадьорим кроком прямо на кухню, ставить чайник і, судячи з усього, страшенно нервує. — Устинко, тут така справа… — тато чухає потилицю. — Вчора, після того як ти поїхала, Аскольд несподівано влаштував нам усім неслабу прочуханку, заступився за тебе. Навіть з виховною метою відібрав у Солі її машину, тепер вона повинна їздити на твоєму ланосі і тільки так. Ас хлопець норовливий, з характером. Тобі він вирішив купити інше авто, вдесятеро крутіше за попереднє. Але я візьми та ляпни, що ти від нього подарунків не приймеш, що ти у нас гордячка. Тому Ас змусив мене вмовити тебе. Пам'ятаєш приказку: «дають — бери, а б'ють — біжи»? Погодься, адже безглуздо відмовлятися від такого широкого жесту, тим паче, що для Аскольда Войцеховського це не такі вже й великі гроші. А тобі потрібна машина, на роботу на метро не накатаєшся.

Дивно, що вчора ввечері Ас ні словом про це не обмовився. Теж мені вихователь, тепер Соломія ще дужче губи дутиме. У неї цяцьку відібрав, а мені вирішив подарувати ще ліпшу, в пику своїй нареченій. Ну і куди це годиться?

— Правильно ти сказав. Нехай він свою майбутню дружину подарунками задобрює, а я якось без нього обійдуся. Що означає змусив? Тату, він тобі чимось погрожував? — я дуже принципова, і мій батько навряд чи здивується через те, що він приїхав даремно. Вмовити мене неможливо, особливо в цьому випадку.

— Жодних погроз, просто не хочеться, щоб цей конфлікт затягнувся до весілля. З таким зятем мені потрібні добрі та теплі стосунки. А Соломію він і так подарунками завалює. Скоро їй ще одні колеса купить — дитячу коляску. Твоя мама на сьомому небі від щастя, що її золота донечка вагітна. З самого ранку п'є шампанське та обдзвонює знайомих. Весілля доведеться зіграти раніше. Вона тобі хіба не дзвонила? — тато торохтить так буденно, а я навіть дихати від болю перестала. …От і все, Соля задіяла додатковий план, «надійний метод» підступної класики, аби навічно прив’язати до себе омріяного багатія, і весілля по любому відбудеться.

А чого ти хотіла, дівчинко, що принц візьме та закохається в тебе? Ні, нинішні принци надто практичні та передбачувані. Просто не дозволяй йому грати з тобою, бо в нього вже є гарна лялька.

У грудях зараз усе розірветься на мільйони гострих уламків. Хочу, щоб ці уламки долетіли до Аскольда, подряпавши привабливу мордяку нашого магната. Тобто… його наречена чекає від нього дитину, а він у цей час виціловує її сестру? Це вже ні в які ворота…

Як же мені паршиво! Хочеться зупинити час і перевести дух. Жоден чоловік не вартий того, щоб через нього рвати собі серце, ридати в подушку і ставити на собі хрест. Але що робити, коли це вперте серце наче прокляте не хоче слухатись?

Хоч убий не можу за них порадіти. Я взагалі не хочу нікого з них бачити. На весілля не прийду, хай хоч до скону на мене ображаються. Потрібно видихнути, а потім знову зробити глибокий вдих і подивитися на ситуацію критично, не щадячи своїх почуттів.

— Можеш передати Аскольду, що я не в списку його підопічних, мене не потрібно захищати чи робити подарунки з панського плеча. Скажи, що тобі не вдалося мене вмовити. Машину я не візьму. Тату, тільки от не треба робити таке обличчя, — бачу, що батько збирається обуритися, напевно, заздалегідь підготував промову номер два та номер три. — Мені вже час збиратися, тож даруй, що не можу чаювати з тобою досхочу. Завтра мені треба бути в іншому місті, — миттєво складаю план відрядження та зосереджуюсь на тому, які аргументи мені потрібно навести для мого начальства. У мене давно зріла ця ідея, має прокотити, якщо попрошу Дениса Вікторовича як слід.