Розділ 10

— Можна до тебе? — Заглядаю до кімнати сестри, дочекавшись, коли Аскольд вийде поговорити по телефону на терасу і Соля залишиться сама.

Спочатку я збиралася залишитися на ніч, але тепер дуже сумніваюся, незважаючи на те, що не люблю їздити за кермом у темну пору доби, зір підводить.

— Заходь, чого вже там. Мама тебе відправила? — Зітхає вона, поправляючи волосся. На ній легкий напівпрозорий червоний пеньюар, готується до сну в обіймах свого магната.

— Ні, мама зі мною поки що не розмовляє. Я ж образила її Соломійку, зганьбила сім'ю перед Аскольдом, — з сестрою розмовляю на рівних, підлещуватися не бачу сенсу і це не про мене. Ми з нею не подруги, але все ж таки рідна кров. — Хочу щиро вибачитись за те, що бовкнула зайве спересердя. Не виправдовуватиму себе нервами чи накопиченою втомою. Просто знай, що я хотіла б забрати свої слова назад.

— Вибачення прийняті, — струснувши своїми шикарними білявими локонами, Соля розправила плечі, зручно вмостившись на пуфі, і закинула ногу на ногу. У неї ідеальні пропорції, фігура, як у кінозірки, гарні груди, попа, тонка талія, стрункі довгі ніжки, ніжна біла шкіра та великі блакитні очі. Вони з Аскольдом дуже ефектна пара. Не хочеться думати, що він вибрав її лише заради картинки, щоб добре виходити на фото. Або через те, що у кожного магната має бути гарна дружина, яку пристрасно бажатимуть інші чоловіки, але тільки він матиме повне право власності.

— А мама перебіситься та заспокоїться, вона теж перенервувала через приїзд Аскольда. Скоро всі її думки будуть зайняті нашим майбутнім весіллям, і вона забуде про твою витівку, — усміхається Соломія. — Мені здається чи ти набрала пару зайвих кіло?

— Ти його кохаєш, Солю? Свого нареченого? — До її шпильок я вже давно звикла, такий вже у неї характер, але мені цікаво, що коїться у неї в серці.

— Пф! Таке спитала! — обурено пирхає вона. — Устю, ну кому в наш час потрібне це кохання? Навіть наша мама це розуміє. Ти що підсіла на турецькі серіали? Я не задихаюся через надмір почуттів при появі Аса, не втрачаю дар мови, не покриваюся мурахами і в мені не завелися метелики, якщо ти про цю нісенітницю з кіно. Головне почуватися захищеною у всіх сферах, особливо фінансово. Щоб була стабільність, комфорт та можливості. З Аскольдом для мене відкриються нові горизонти. Зовні він мене приваблює і в ліжку повністю задовольняє. Найкращого кандидата мені просто не знайти.

— А він тебе кохає? — Навіщо я питаю, адже відповідь очевидна. Вони знайшли одне одного, закоханість це не про них.

— Ха, Ас взагалі не така людина, він ні про яке кохання навіть чути не хоче. Каже, що кохання для малоліток у перехідному віці. Він цинік, він практично дивиться на речі, вміє заробляти великі гроші, не скупердяй, не аб'юзер, розумний, цілеспрямований, вирішує будь-які проблеми і має гарний смак. Я постараюся влаштувати наше життя так, щоб йому було нецікаво мати коханку. Не люблю ні з ким ділити свого мужчину. Тож я в передчутті мого ідеального сімейного життя! — Соля навіть дозволила собі радісно пискнути.

— Супер! Це те, що я хотіла почути, аби бути спокійною за тебе. Нехай твої мрії здійсняться, — промовляю щиро. І нехай після її слів радісно мені на душі не стало, але якщо вони обидва вибирають для себе саме такий трафарет щастя… комфорт та стабільність їм в поміч. — Піду, не заважатиму. На добраніч, — обережно прикриваю за собою двері і тихенько спускаюся на перший поверх, ще сильніше утвердившись у своєму бажанні спати в своїй однокімнатній квартирці, а не під одним дахом з цією... солодкою парочкою.

Я вже для себе зрозуміла, що чим далі я буду від Аскольда — тим краще я почуватимуся.

Беру свою сумочку і навшпиньки крадуся до вхідних дверей.

— Куди це ти зібралася проти ночі? —  несподівано з кухні виринає тато. — Устино, ти ж казала, що заночуєш. Мама тобі вже й кімнату приготувала.

— У мене просто завтра з ранку купа невідкладних справ намалювалася. Та й удома я краще сплю, а тут ворочатимуся і в результаті прокинуся розбитою. Тож я краще поїду, — бурмочу, начебто вибачаюсь і водночас наполягаю на своєму рішенні.

— Устю, не вигадуй. Адже ти знаєш, що з твоїм зором це небезпечно. Ось коли сходиш до окуліста, замовиш спеціальні окуляри для водіння у темну пору доби, от тоді можеш хоч всю ніч кататися. Поїдеш рано-вранці, якщо тобі так потрібно. Піднімайся до своєї кімнати і лягай відпочивати. День був насиченим, — тато важко зітхає, теж, напевно, про маму подумав, бо вона в нас любить надавати перебільшене значення усім подіям. Сперечатися немає сенсу, легше схитрувати, почекати пів годинки, а потім вислизнути через задні двері.

— Дякую за турботу, тату. Рада, що хоч ти вирішив не читати мені нотацій. На добраніч, — піднімаюся в кімнату, яку вже давно не вважаю своєю, бо оцінила всі плюси жити окремо від батьків. Засікаю час і чекаю. Коли тато підніметься до спальні, я почую, він зазвичай покашлює перед тим, як увійти, ніби попереджаючи маму про свої наміри зайняти свою половину ліжка.

Рівно через двадцять хвилин чую знайоме покашлювання, чекаю ще десять і виходжу, прошмигнувши тінню до вхідних дверей. Зачиняю їх за собою максимально тихо і мало не підстрибуючи біжу до своєї автівки. Вставляю ключ, а вона… не заводиться. Не фуричить, навіть фари не вмикаються. Тю, що за вибрики! Вискакую, відкриваю капот... Зрозуміло чому не фуричить, тому що хтось спер акумулятор! Ричу в безсилій люті, підозрюючи батька.

— Ну, тобі ж сказали, що вночі краще за кермо не сідати, — лунає з темряви голос Аса.

Дідько! Триста п'ятсот разів трясця!!! Вони сьогодні всі змовилися проти мене чи що?! То ось хто витягнув акумулятор і не надірвався! Але мене не так просто зламати, іноді я впертіша за стадо віслюків. Шмигнувши носом, не повертаючись до Аскольда, дістаю телефон і намагаюся викликати таксі.

— Що ти робиш?! — Вихоплює у мене телефон з рук, натиснувши «відбій». — Устино, мені не подобається твій настрій!