Розділ 6

Я не захотіла дізнатися його думку. Похитала головою, щоб не засмучуватися у разі чого чи не обнадіюватись.

…Бо я раптом зрозуміла, що закохалась. З розгону і одразу в прірву з головою. Моє серце всупереч моїм переконанням проломило стіну моїх принципів і тепер я не знаю, як мені бути. Тому що, зважаючи на все, я закохалася безнадійно і без взаємності.

Хіба це можна контролювати, коли тобі лише вісімнадцять? Закохалася без єдиного поцілунку та ніжного дотику, без відвертих фантазій, зізнань чи загравання. Просто тому, що він такий, який є. Але ж я його навіть толком не знаю, тоді звідки береться це непереборне почуття? Чому моє серце б'ється так нерівно і щоразу, коли Ас кидає погляд у мій бік, мене огортає ейфорією та величезним бажанням до ного доторкнутися? Хоча б кінчиками пальців, хоч би один раз. Треш якийсь… Інша на моєму місці вже давно висіла б у нього на шиї чи пішла б ще далі. Але я не така людина. Дідько… я горда. Правильно це чи ні, але бігати за хлопцями — для мене це виворіт якийсь.

Мамочки, ну чому мені так кайфово і так паршиво водночас? Аскольд, напевно, тому мене з собою і взяв, зрозумів, що я не стану до нього липнути, фліртувати з посилом «віддам усю себе» і намагатись влаштуватися разом із ним у гамаку. Доказав собі і мені, що на дівчатах він знається дуже добре. Що я краще страждатиму мовчки, ніж створю йому проблеми. А все тому, що я наївна дурочка.

«І в кого вона у нас така недолуга?» — Мамина фраза, яку я випадково почула, обговорювали мене з батьком після вечері, думаючи, що мене немає вдома. Це було неприємно. Ось і Ас, напевно, теж вважає мене недолугою. ...І начхати якщо так. У кохання немає законів, воно вривається у твою свідомість, у твоє світосприйняття без попередження, атакує на ураження, а потім може так само раптово розчинитися, зникнути без сліду. Мені просто потрібно це гідно пережити, перехворіти цим раптовим помутнінням.

— Як тобі спалося? — голос Аса різко вириває мене з моїх роздумів.

— Не можна ось так підкрадатися! Ледь чашку не випустила, — червонію і це повна катастрофа. Справжнє катування — стояти перед ним у його футболці, яку він вчора позичив мені замість ночнушки та давитися емоціями, бо для мене це дуже інтимний момент. До того ж його погляд ковзнув по моїх грудях, точніше, де вони мають бути, але поки що чомусь не поспішають наливатися. Пройшовся оцінюючим поглядом по моїх стегнах і голих ногах, зітхнув і сів за стіл.

— Я взагалі-то обурений, що ти п'єш каву без мене. Це нахабство, Глафіро, — тішить, що хоч настрій у нього з ранку ніби добрий.

— Захотілося насолодитися цим ранком на самоті. Не знала, що майбутні магнати встають вдосвіта, — закусивши губу, вмощуюсь на табурет навпроти нього. Зараз щось відповість, бачу по очах.

— Ті, хто довго валяються у ліжку — магнатами не стають. У тебе якесь оманливе про мене уявлення. Зробиш мені каву? — у темно-бірюзових очах застрибали бісики. І тон такий… немов це питання на засипку.

— Щойно зрозуміла, що такі круті хлопці навіть каву вміють собі самостійно приготувати, — корчу йому мармизу і жадібно спостерігаю за кожним його рухом. Тим паче, що на ньому зараз надіті лише шорти і тому моє естетичне задоволення на самому піку. Рідко звертаю увагу на чоловічі ноги, зазвичай, перше, на що я дивлюся — це очі та руки, а тут навіть ступні встигла зацінити. Гарний зараза, зліплений природою з великою любов'ю. А ще ці тату… наче зашифрований код його складної особистості…

— Добре роздивилася? — Обертається Аскольд.

— Що? — сіпаюся, спіймана на гарячому.

— Постійні тренування, інтервальне харчування та звичайно ж генетика. І татуювання, як форма вираження моїх принципів, таємне послання для дівчат, які на мене витріщаються, — трясця, він що мої думки читає? Вимовляє, як ні в чому не бувало, роблячи обережний ковток гарячого напою.

— Ти ж звик до того, що на тебе витріщаються, — зніяковіло опустивши погляд, ламаю печиво на маленькі шматочки.

— Так і є. І тому звик використовувати всіх, хто пускає слини на моє тіло чи мої гроші. «Люди — це лише ресурс»  улюблена фраза мого батька. Він мене багато чого навчив. Так магнатами і стають, каченя. Вимикають почуття і використовують усі доступні ресурси, — роблячи паузи між словами, Ас ніби намагається мені на щось натякнути.

— Навіщо ти мені це говориш? Мене точно ніяк не можна використати.

— Тому що я цього не хочу. …Пройдемося? — підводиться з-за столу, навіть не сумніваючись, що я піду слідом.

І я, звісно ж, пішла. У його білій футболці, яка ледве прикриває мої стегна, боса та безстрашна. Тому що поруч із ним мені не страшно, мені навпаки добре. Хочеться взяти його за руку, шкода, що не можу собі цього дозволити.

  Тут навіть у лісі хтось стежки підмітає, тож йти босоніж приємно. Пройшовши через сосновий ліс, ми вийшли до річки. І весь цей час Аскольд мовчав, про щось міркуючи.

— Пісок вологий і вода ще холодна, — зупиняє мене, притримавши за руку. — Так важко було взутися?

Але я, звичайно ж, все одно зайшла у воду по кісточки, така вже моя бунтівна натура. Відчуваю, що Ас збирається сказати мені щось неприємне, от заразом і втоплюся, якщо що. …Сарказм у думках допомагає не так як раніше і я не наважуюсь подивитися на хлопця, який задумливо дивиться на воду, сунувши руки в кишені своїх шортів.

— Я зробив дурість, взявши тебе з собою, — нарешті вимовляє Аскольд. — Сподівався, що ти терпіти не можеш багатіїв, особливо тих, хто отруює твоє місто. Думав, за два дні нічого не станеться, а ти взяла і... Ти так на мене дивишся, Глафіро, що й дурню зрозуміло. Зазвичай мені начхати, коли в мене хтось закохується, розважився і забув. Але з тобою я розважатись не збираюся. Я не той, хто має стати твоїм першим. Ти не в моєму смаку. Віддаю перевагу розкутим і досвідченим дівчатам, з ними простіше і безпечніше. …І навіть якби ти сподобалася мені трохи більше, ніж на один раз — моєю нареченою тобі теж не стати. Ти не відповідаєш жодним параметрам. До того ж, моя дружина, ким би вона не була — буде зі мною нещасна. Я не зроблю щасливою жодну жінку. Це не входить до моїх планів.