Неонова
16.07.25
…а над містом літають сталеві птахи, ніби їм всього неба мало.
Проникають гудінням у тихі думки та малюють в моїй уяві,
Як їх хтось серед ночі хапає до рук та до хрусту в кістках стискає.
Й потім слухає крики голодних тварюк і їх серце до ніг жбурляє.
Далі знову і знову, щоб кляті птахи, не зробили нікому горя.
І щоб я серед ночі не бачила дим, а дивилась на чисті зорі.
Щоб не знала як клята війна звучить та не бачила як виглядає.
Коли цей клятий птах поміж вікон летить і людей до небес відправляє.
Де на них вже ніщо не чекає.
…а над містом літають сталеві птахи, ніби ті щось про мене знають,
І тому відчайдушно блукають між стріх й поміж вікон чогось шукають.
Проникають із криком сирени у дім, щоб розбитись і все спалити,
А я мовчки дивлюсь на цей праведний жах і не знаю як все це прожити.
Коли хтось в цьому місті невдовзі згорить та не зможе побачити ранок,
Божевільне життя. Божевільний цей світ. Божевільно жорстокий світанок.
Тільки десь в телефоні самотньо тремтить поміж сірого чорним дата.
І “Шістнадцять. Нуль сім. Двадцять п’ять” розмивається по циферблату,
Як моя особиста втрата.
.
Відредаговано: 16.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
