...і ти прокидаєшся зранку о шостій, розплющуєш ледве очі,
Не хочеш нічого від цього світу, та й жити відверто не хочеш.
Заплющуєш очі назад на хвилину, чекаєш наступний будильник,
На третій стаєш босоніж на підлогу — холодну, як той могильник.
Повзеш коридором на кухню, без світла. В очах знову чорні плями.
Стараєшся каву залити окропом, щоб не нахилятись, як в храмі.
Ковтаєш гірку, ядовиту отруту, від неї злізає шкіра.
Та з цим хоча б можна пожити подовше. Така собі недомрія.
Все краще ніж знов без свідомості, тихо, приходити якось до тями.
Життя — самогубство, коли ти людина. Життя — наче чортова драма.
А далі робота, думки, окуляри, які ти знімаєш без сили,
Щоб більше не бачити світу та снігу, холодні замерзлі могили.
Щоб більше не чути — навушники в вуха і най світ цей котиться в прірву.
Коли все одно всі загинуть і згинуть, а може нас просто підірвуть.
На сотні шматочків, на м'ясо шматками, на кістки розтрощені болем.
Не бачити світу. Не слухати вітру. Блукати дворами по колу.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
